УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2010 р. м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого: судді - Куштана Б.П.,
суддів: Боднар О.В. та Власова С.О.,
при секретарі Рогач І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Виноградівського районного суду від 25 грудня 2009 р. за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини, -
встановила:
у листопаді 2009 р. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ј частини заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, та аліменти на своє утримання у розмірі по 200 грн. щомісячно до досягнення дитиною трирічного віку.
На обґрунтування зазначала, що з 30.08.08 р. перебувають з відповідачем у зареєстрованому шлюбі та мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з нею. Оскільки зараз вона знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, то належно утримувати сина змоги не має. Сам відповідач у добровільному порядку допомоги не надає, хоча працює.
Рішенням Виноградівського районного суду від 25.12.09 р. позов задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання малолітньої дитини – сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ј частини з усіх видів заробітку щомісячно та аліменти на утримання позивачки як дружини, що знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, у розмірі по 200 грн. щомісячно, починаючи з 18.11.09 р. Також стягнуто з відповідача в дохід держави 171 грн. судових витрат. Рішення у частині стягнення аліментів допущено до негайного виконання.
Апелянт просить скасувати це рішення та передати справу на новий розгляд. Доводить про грубе порушення судом норм цивільного, цивільно-процесуального та сімейного законодавства. Указує, що його було позбавлено права на захист.
У письмових запереченнях позивачка не визнала скарги. Вважає таку безпідставною, а рішення суду – законним і обґрунтованим.
У судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 підтримали скаргу. Позивач ОСОБА_2 не з’явилася, однак подала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з його доведеності. При цьому встановив, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі, від якого мають одну малолітню дитину – сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, котрий повністю перебуває на утриманні позивачки.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення – залишенню без змін, з таких мотивів.
Згідно з положеннями ст.ст. 180, 181 ч.3, 182 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька або в твердій грошовій сумі і виплачується щомісячно. При визначенні розміру аліментів враховується стан здоров’я та матеріальне становище дитини, стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, а також інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 84 ч.2 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Це право дружина має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Як видно з матеріалів справи, сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 30.08.08 р., від якого 19.07.09 р. народився син ОСОБА_3. Позивачка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Відповідач працевлаштований і має регулярний дохід: так, за 2009 р. його заробітна плата складає 12538.72 грн. (а.с.7-8). Доказів у спростування доводів позивачки не подав.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач є молодою працездатною особою і спроможний платити аліменти на утримання як сина так і дружини.
Доводи апелянта про позбавлення його права на захист ґрунтуються на неправильному розумінні цивільно-процесуального закону, щодо грубого порушення норм СК, ЦК і ЦПК – мають декларативний (голослівний) характер, а решта доводів (поведінка сторін у шлюбі, батьківство дитини та взаємовідносини з нею) стосуються питань, які не мають правового значення для спору.
У контексті наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно та повно дослідив обставини справи, належним чином оцінив докази та правильно застосував норми матеріального права, тобто ухвалив законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, -
ухвалила:
1. 1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
2. 2. Рішення Виноградівського районного суду від 25 грудня 2009 р. залишити без змін.
3. 3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Судді: