Справа № 2-149/2010 р.

Р І  Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    9 березня 2010 року                                                                          смт. Веселинове

Веселинівський  районний суд Миколаївської області у складі:                    

                                    головуючого  судді          Кучерявенка С.С.,

                                    при секретарі                    Мизгало Т.С.,                                                                              

                 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Веселинове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (до шлюбу – Балієт) до ОСОБА_2,   ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа – Вознесенська Універсальна Товарно-Сировинна біржа, про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири,

ВСТАНОВИВ:      

            ОСОБА_1, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири.

В заяві зазначила, що 24 вересня 1998 року між нею та відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 укладено договір  купівлі-продажу квартири № 51, розташованої в смт. Веселинове по вул. Набережній, 2, Миколаївської області. Договір купівлі-продажу зареєстровано 24.09.1998 року Вознесенською Універсальною Товарно-Сировинною біржею за № 116. На підтвердження факту досягнення згоди між ними позивачка оплатила відповідачам вартість будинку в сумі  1000 грн., а відповідачі прийняли гроші і передали їй саму квартиру та технічну документацію на неї. 11 грудня 1998 року на підставі вищезазначеного договору Веселинівською філією ММБТІ позивачці видано реєстраційне посвідчення, згідно якого куплена нею квартира  зареєстрована за нею і належить їй на праві особистої власності.

На даний час позивачці стало відомо, що нотаріально не посвідчений договір купівлі-продажу квартири суперечить чинному законодавству, але позивачка не має можливості нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу № 116 від 24.09.1998 року, оскільки продавці ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ухиляються від зустрічі із нею. Таким чином, відсутність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири, перешкоджає позивачці набути право власності на куплену квартиру, тому вона змушена звернутися до суду із вказаним позовом.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю та з тих же підстав, просила позов задовольнити в повному об`ємі, визнати договір купівлі-продажу квартири дійсним.

    Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, в судовому засіданні позовні вимоги визнали повністю, не заперечували проти задоволення позову, суду пояснили, що дійсно вони продали позивачці вказану квартиру. Через відсутність коштів не мали можливості звернутися із позивачкою до нотаріуса, не заперечують проти визнання договору купівлі-продажу № 116 від 24.09.1998 року, укладеного між ними та позивачкою, дійсним.

Відповідач ОСОБА_6, в судове засідання не з’явився, повідомив суд про неможливість бути присутнім під час судового розгляду справи через віддаленість місця проживання, просить справу розглядати у його відсутності, позовні вимоги визнає повністю.  

Представник третьої особи - Вознесенської Універсальної Товарно-Сировинної біржі в судове засідання не з’явився, хоча про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Заслухавши позивача, відповідачів та дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

 В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 домовилися про купівлю-продаж квартири АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності. На підтвердження факту досягнення згоди між ними позивачка оплатила відповідачам вартість квартири в сумі 1000 грн., а відповідачі прийняли гроші і передали їй технічну документацію на квартиру. 24 вересня 1998 року вказаний договір купівлі-продажу житлового будинку було посвідчено і зареєстровано Вознесенською універсальною товарно-сировинною біржею в журналі реєстрації біржових угод за № 116, а 11 грудня 1998 року Веселинівської філією Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації право власності на куплену квартиру було зареєстровано в реєстрі прав на нерухоме майно та видано реєстраційне посвідчення про те, що квартира № 51, розташована в смт. Веселинове по вул. Набережній, 2, в цілому зареєстрована за позивачкою на праві особистої власності на підставі договору купівлі-продажу № 116 від 24.09.1998 року та записано в реєстрову книгу за реєстровим № 1773.

Згідно з ст. 657 Цивільного Кодексу України договір купівлі-продажу квартири укладається  у  письмовій  формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно з ч. 3 і ч. 4 ст. 334 Цивільного Кодексу України право  власності  на  майно  за  договором,  який підлягає нотаріальному посвідченню,  виникає у набувача  з  моменту  такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним, а якщо  такий підлягає  державній реєстрації,  право  власності  у  набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Таким чином, відсутність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири, перешкоджає ОСОБА_1 в  набутті права власності на куплену квартиру.

Статтею 220 Цивільного Кодексу України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним, але якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов  договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним, і у цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Факт ухилення власників квартири від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу підтвердили відповідачі в судовому засіданні.

          Суд вважає, що оскільки сторони виконали умови договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, то в зв`язку з цим необхідно його визнати дійсним, так як він не суперечить вимогам ст. 220 ЦК України.    

На підставі викладеного, керуючись ст. 220 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 130, 209, 212, 214-215  ЦПК України,  суд,-

                    ВИРІШИВ:

      Позов задовольнити повністю.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу кватири, укладений 24 вересня 1998 року між ОСОБА_1 (до шлюбу – Балієт)   та відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, за яким ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 продали, а ОСОБА_1   купила у них у власність за 1 000 гривень квартиру АДРЕСА_2.

    Рішення  може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Веселинівський  районний суд шляхом подачі в 10- денний  строк з дня проголошення  рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя /підпис/  

      Копія Вірно                        

Суддя Веселинівського райсуду                                                                       С.С. Кучерявенко