Справа № 2-467/2010  року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 24 лютого 2010 року                     м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області  в складі:

головуючого-судді:          Попович С. С.

секретаря:              Черкес У.О., Остап”юк М.В.

прокурора Гоголь В.В.

адвоката ОСОБА_1

сторін та представників сторін :  позивача ОСОБА_2, представників відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного Казначейства України, Головного управління Державного Казначейства України в Івано-Франківській області, УМВС України в Івано-Франківській області про відшкодування шкоди заподіяної злочином, -

встановив:

Позивач просить стягнути з ОСОБА_6 України, вказавши відповідно до вимог чинного законодавства відповідачем ОСОБА_6 Казначейство України та його обласне управління, які в такому випадку відшкодовують заподіяну майнову шкоду, суму матеріальної шкоди 149200 гривень, заподіяної йому як працівнику міліції внаслідок вчинення злочину в належній йому на праві власності квартирі, що знаходиться в м. Івано-Франківську за адресою АДРЕСА_1, та викраденням ряду майна, перелік якого навів по тексту позовної заяви.

    В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав.

    Представники відповідачів заявлені вимоги не визнали та по суті вважають, що вони є необгрунтованими на чинному законодавстві та фактичних обставинах.

    Вислухавши сторін та їх представників, вивчивши матеріали справи суд вважає, що у задоволенні заявлених вимог слід відмовити виходячи з наступного.

      Відповідно до змісту ст. ст. 10,11,57-60 ЦПК України суд слухає цивільні справи на засадах змагальності сторін, в межах заявлених вимог і на підставі доказів наданих сторонами та їх представниками, докази повинні подаватись належні, тобто містити інформацію щодо предмета доказування, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказуванню підлягають  обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, доказування не можуть грунтуватися на припущеннях.

    Свою позицію позивач обгрунтовує посиланням на ст. 21 ч. 2 Закону України “Про міліцію” згідно зі змістом якої збитки завдані майну працівника міліції чи його близьким родичам у зв”язку з виконанням службових обов”язків, компенсовуються у встановленому законом порядку в повному обсязі і за рахунок бюджету. І ст. 1177 Цивільного Кодексу України якою передбачено, що майнова шкода, завдана майну фізичної особи внаслідок вчинення злочину, відшкодовується державою, якщо не встановлено особу, що вчинила злочин яким заподіяну цю матеріальну шкоду.

    Проте, перший з вказаних Законів не може застосовуватись в даному випадку оскільки шкода про яку йде мова у позові заподіяна не у зв”язку з виконанням позивачем як працівником міліції своїх службових обов”язків і крім того, обидва із зазначених позивачем законів відсилають до спеціальних законів, яких ще станом на даний час не прийнято.

    Крім того, позов про те ж саме майно на ту ж саму суму вже заявлявся дружиною позивача як дружиною працівника міліції з фактично аналогічним по суті обгрунтуванням заявлених вимог ( а.с. 52 ). Але рішенням суду від 18 червня 2007 року у задоволенні заявлених вимог було відмовлено з відповідним обгрунтуванням ( а.с. 53 ). Вказане рішення залишено в силі ухвалою судової колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2007 року ( а.с. 54 ). Що має відповідно до ст. 61 ЦПК України преюдиційне значення і при вирішенні спору в даному випадку оскільки мова йде про стягнення шкоди за одне і те ж майно на підставі тих же нормативних актів, хоч і позов заявлено від іншого позивача. У вказаній справі власником цього майна себе вважала ОСОБА_7, а по даній справі власником цього ж самого майна вважає себе позивач по справі.

    При викладених обставинах суд не вбачає підстав для задоволення заявлених вимог.

    На підставі викладеного, ст. ст. 3.4,10.11,57-61 ЦПК України, ст. 21 ч. 2 Закону України “Про міліцію”, ст. 1177 Цивільного Кодексу України, керуючись ст. ст. 208-218 ЦПК України, суд –

вирішив:

       У задоволенні позову ОСОБА_2 до Державного Казначейства України, Головного управління Державного Казначейства України в Івано-Франківській області, УМВС України в Івано-Франківській області про відшкодування  заподіяної злочином майнової шкоди в сумі 149200 гривень – відмовити.

    Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до апеляційного суду Івано-Франківської області може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через суд першої інстанції.

    Рішення набирає законної сили після закінчення строку подачі заяви на апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

    У разі подання заяви про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

    Суддя:                                  Попович С. С.