ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2020 р. Справа № 440/3168/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бенедик А.П.,

Суддів: Гуцала М.І. , Донець Л.О. ,

за участю секретаря судового засідання Соколової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Гіглава О.В.) від 22.10.2019 року (повний текст рішення складено 30.10.2019 року) по справі №440/3168/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство комбікормовий завод"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство комбікормовий завод", звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.08.2019 №0010611401.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Зазначив, що відображення товариством в податкових накладних від 17.11.2015 №94 та №95 на загальну суму 41 889 040,00 грн податкових зобов`язань з податку на додану вартість в розмірі 0 грн за операціями з поставки Малому приватному підприємству фірмі "Ерідон" пшениці та кукурудзи 3 класу, в зв`язку зі здійсненням останнім попередньої оплати у розмірі 100% вартості товару, відповідає приписам пункту 15-2 підрозділу 2 розділу 20 Перехідних положень Податкового кодексу України (далі - ПК України), в редакції, що діяла до 01.01.2016, тобто, на момент здійснення вказаних господарських операцій. У подальшому, у зв`язку зі зміною деяких обставин, та згідно договорів переведення боргу в грудні 2018 року відбулось переведення боргу (зобов`язання поставити товар) з позивача на третіх осіб - ТОВ "Атлантік Фармз ІІ", ДП "Агрофірма "Іскра", ТОВ "ПКЗ-Агро", ПП "Соєва Сфера" в сумі 41 889 040,00 грн. При цьому, з огляду на те, що жодна з подій, визначених в якості підстав для коригування податкових зобов`язань пунктом 192.1 статті 192 ПК України, не наступила, у товариства відсутній обов`язок коригування податкових зобов`язань. Операція з переведення боргу не є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 ПК України. Таким чином, при укладенні договорів переведення боргу та передачі зобов`язань поставити товар за договорами купівлі-продажу новим боржникам у позивача відсутня дата виникнення податкових зобов`язань, не визначається база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг та відсутні зобов`язання нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України, та скласти податкові накладні не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом. Також договори купівлі-продажу, за якими має здійснитися постачання (договори №277-11/15-кПШ та №276-11/15-кКУ), не припинені жодним способом, є діючими, постачання товару не здійснено, а тому відсутній факт порушення податкового законодавства.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2019 року, постановленої без виходу до нарадчої кімнати, замінено відповідача - Головне управління ДФС у Полтавській області, на правонаступника - Головне управління ДПС у Полтавській області.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 12.08.2019 року №0010611401.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 19210,00 грн.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 року та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про їх обґрунтованість. Зазначив, що під час проведеної перевірки було встановлено, що позивачем правомірно відображено податкові зобов`язання з ПДВ за операціями з продажу МППФ "Ерідон" пшениці та кукурудзи 3 класу в розмірі 0 грн у зв`язку зі здійсненням останнім у листопаді 2015 року попередньої оплати у розмірі 100% вартості товару на суму 41 889 040,00 грн. Разом з тим, в грудні 2018 року позивачем здійснено переведення боргу (зобов`язання поставити товар) на третіх осіб, а саме: ТОВ "Атлантік Фармз ІІ", ДП "Агрофірма "Іскра", ТОВ "ПКЗ-Агро", ПП "Соєва Сфера" в сумі 41 889 040,00 грн. Проведеним в ході перевірки аналізом фінансово-господарської діяльності нових боржників за договорами переведення боргу встановлено, що дані СГД є пов`язаними особами, оскільки засновник позивача ОСОБА_1 є засновником ТОВ "ПКЗ-Агро", а засновником ДП "Агрофірма "Іскра", ПП "Соєва Сфера" та ТОВ "Атлантік Фармз ІІ" є ПП "Євросем", на якому, в свою чергу, засновником також є ОСОБА_1 . Таким чином, позивач застосував пільгу відповідно до пункту 15-2 підрозділу 2 розділу 20 Перехідних положень ПК України, в результаті чого не були нараховані податкові зобов`язання з ПДВ. У подальшому, сама господарська операція по постачанню товарів, яка передбачає застосування даної пільги, не відбулася, а сума кредиторської заборгованості, яка виникла в результаті попередньої оплати за непоставлені товари, списана по договорам переведення боргу на нових боржників. Таким чином, позивач неправомірно скористався пільгою, оскільки не було постачальником зернових культур і у подальшому переведення боргу виключило таку можливість, а відтак мав відкоригувати податкові зобов`язання з ПДВ шляхом їх відображення на суму 8377808,00 грн у тому періоді, коли передало свої боргові зобов`язання новим боржникам, а саме, в грудні 2018 року. На підставі викладеного вважає, що встановлені за наслідками перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства є обґрунтованими, а спірне податкове повідомлення-рішення є законним.

Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлялись.

У судому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції заперечував проти апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що у період з 29.05.2019 по 26.06.2019 співробітниками ГУ ДФС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2016 по 31.03.2019, валютного законодавства за період з 01.04.2016 по 31.03.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2016 по 31.03.2019, іншого законодавства за період з 01.04.2016 по 31.03.2019 відповідно до затвердженого плану перевірки, за наслідками якої складено Акт №894/16-31-14-01-10/687340 від 18.07.2019.

Під час перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, а саме: пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.5 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 8361350,00 грн, в тому числі в грудні 2018 року - 8127283,00 грн, січні 2019 року - 234067,00 грн та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (ряд. 21 декларації) за березень 2019 року в сумі 16458,00 грн на підставі порушення, опис якого наводиться в пункті 3.1.2.2 акта перевірки.

Не погодившись із висновками акту перевірки, позивач подав заперечення на вказаний акт, за результатами розгляду яких, листом від 17.08.2019 №34024/10/16-31-14-01-10 відповідач залишив висновки акту перевірки без змін.

На підставі висновків викладених в акті перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.08.2019 №0010611401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на 10451687,50 грн, з яких: 8361350,00 грн - податкові зобов`язання, 2090337,50 грн - штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись із вказаними податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Як було встановлено під час розгляду справи, в якості підстави для висновків про порушення позивачем вимог діючого законодавства податковий орган посилається на те, що 16.11.2015 між позивачем (продавець) та МППФ "Ерідон" (покупець) укладено договори купівлі-продажу №277-11/15-кПШ та №276-11/15-кКУ на поставку товару, а саме, кукурудзи та пшениці 3-го класу врожаю 2015 року.

У зв`язку з проведенням МППФ "Ерідон" попередньої оплати за товар на суму 41 889 040,00 грн, позивачем на виконання приписів статті 187 ПК України 17.11.2015 виписано податкові накладні від 17.11.2015 №94 на суму 10 889 040,00 грн, в тому числі ПДВ - 0 грн (поставка пшениці 3 класу) та від 17.11.2015 №95 на суму 31000 000,00 грн, в тому числі ПДВ - 0 грн (поставки кукурудзи 3 класу).

Підставою для відсутності податкових зобов`язань стало застосування позивачем податкової пільги відповідно до пункту 15-2 підрозділу 2 розділу 20 Перехідних положень ПК України.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку по рахунку 6811 та договорів переводу боргу в грудні 2018 року відбулося переведення боргу на третіх осіб, а саме: ТОВ "Атлантик Фармз ІІ", ДП "Агрофірма "Іскра", ТОВ "ПКЗ-Агро", ПП "Соєва Сфера" в сумі 41 889 040,00 грн.

Так, згідно трьохстороннього договору від 04.12.2018 №1, укладеного між позивачем (первісний боржник), ДП "Агрофірма "Іскра" (новий боржник) та МППФ "Ерідон" (кредитор), первісний боржник переводить свої зобов`язання на нового боржника, внаслідок чого останній заміняє первісного боржника, як зобов`язану сторону у виконанні зобов`язань згідно умов договорів купівлі-продажу від 16.11.2015 №277-11/15-кПШ та №276-11/15-кКУ та додаткових угод до них щодо поставки кукурудзи 3 класу на суму 1300927,93 грн та поставки пшениці 3 класу на суму 456963,11 грн.

Відповідно до трьохстороннього договору від 04.12.2018 №2, укладеного між позивачем (первісний боржник), ТОВ "Атлантик Фармз ІІ" (новий боржник) та МППФ "Ерідон" (кредитор), первісний боржник переводить свої зобов`язання на нового боржника, внаслідок чого останній заміняє первісного боржника, як зобов`язану сторону у виконанні зобов`язань згідно умов договорів купівлі-продажу від 16.11.2015 №277-11/15-кПШ та №276-11/15-кКУ та додаткових угод до них щодо поставки кукурудзи 3 класу на суму 4206503,39 грн та поставки пшениці 3 класу на суму 1477 573,67 грн.

Згідно трьохстороннього договору від 04.12.2018 №3, укладеного між позивачем (первісний боржник), ТОВ "ПКЗ-Агро" (новий боржник) та МППФ "Ерідон" (кредитор), первісний боржник переводить свої зобов`язання на нового боржника, внаслідок чого останній заміняє первісного боржника, як зобов`язану сторону у виконанні зобов`язань згідно умов договорів купівлі-продажу від 16.11.2015 №277-11/15-кПШ та №276-11/15-кКУ та додаткових угод до них щодо поставки кукурудзи 3 класу на суму 20663575,19 грн та поставки пшениці 3 класу на суму 7258274,08 грн.

За трьохстороннім договором від 04.12.2018 №4, укладеним між позивачем (первісний боржник), ПП "Соєва Сфера" (новий боржник) та МППФ "Ерідон" (кредитор), первісний боржник переводить свої зобов`язання на нового боржника, внаслідок чого останній заміняє первісного боржника, як зобов`язану сторону у виконанні зобов`язань згідно умов договорів купівлі-продажу від 16.11.2015 №277-11/15-кПШ та №276-11/15-кКУ та додаткових угод до них щодо поставки кукурудзи 3 класу на суму 4828993,49 грн та поставки пшениці 3 класу на суму 1696229,14 грн.

За насідком проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності нових боржників податковий орган встановив, що дані підприємства є пов`язаними особами, оскільки засновник ТОВ "Сільськогосподарське підприємство комбікормовий завод" ОСОБА_1 є засновником на ТОВ "ПКЗ-Агро" з часткою статутного капіталу 100%, а на ПП "Соєва Сфера", ДП "Агрофірма "Іскра" та ТОВ "Атлантик Фармз ІІ" є засновником ПП "Євросем", на якому, в свою чергу, засновником є ОСОБА_1 з часткою статутного капіталу 100%. Крім того, підприємству надавався запит стосовно напрямку використання коштів, наданих як попередня оплата за товар від МППФ "Ерідон", на що позивач не надав відповіді. Дані факти, на думку перевіряючих, можуть свідчити про маніпулювання грошовими коштами в значних обсягах між пов`язаними особами.

Перевіряючими зазначено, що позивач застосував пільгу відповідно до пункту 15-2 підрозділу 2 розділу 20 Перехідних положень ПК України, в результаті чого не були нараховані податкові зобов`язання з ПДВ. У подальшому сама господарська операція по постачанню товарів (яка передбачає застосування даної пільги) не відбулася, а сума кредиторської заборгованості, яка виникла в результаті попередньої оплати за непоставлені товари списана по договорам переведення боргу на нових боржників. Таким чином, не відбулося завершення господарської операції з МППФ "Ерідон", яка передбачала застосування вказаної пільги, натомість, всі боргові зобов`язання по рахунках позивача перед МППФ "Ерідон" переходять новим боржникам, які будуть здійснювати їх виконання в повному обсязі на умовах договорів купівлі-продажу від 16.11.2015 №277-11/15-кПШ та №276-11/15-кКУ.

На підставі викладеного, податковий орган дійшов висновку, що позивач у перевіряємий період неправомірно скористався пільгою, оскільки не було постачальником зернових культур і у подальшому переведення боргу виключило таку можливість, а відтак мав відкоригувати податкові зобов`язання з ПДВ шляхом їх відображення на суму 8377808,00 грн у тому періоді, коли передало свої боргові зобов`язання новим боржникам, а саме, в грудні 2018 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства не відповідають обставинам справи, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню у судовому порядку.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку (п. 22.1 ст. 22 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.179 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на листопад 2015 року), податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Об`єктом оподаткування згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно п. 187.1 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 201.1 ст.201 ПК України).

Положеннями пункту 15-2 підрозділу 2 розділу 20 Перехідних положень ПК України тимчасово до 31 грудня 2017 року включно від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 00 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами-виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників.

Під час розгляду справи встановлено, що 16.11.2015 між позивачем (продавець) та МППФ "Ерідон" (покупець) уклало договори купівлі-продажу №277-11/15-кПШ та №276-11/15-кКУ на поставку товару, а саме, кукурудзи та пшениці 3-го класу врожаю 2015 року (а.с. 43-54).

У зв`язку з проведенням МППФ "Ерідон" попередньої оплати за товар на суму 41889040,00 грн, позивачем у відповідності до вимог статті 187 ПК України, а також, керуючись пунктом 15-2 підрозділу 2 розділу 20 Перехідних положень ПК України, виписано податкові накладні від 17.11.2015 №94 на суму 10 889 040,00 грн, в тому числі ПДВ - 0 грн (поставка пшениці 3 класу) та від 17.11.2015 №95 на суму 31 000 000,00 грн, в тому числі ПДВ - 0 грн (поставки кукурудзи 3 класу) (а.с. 55, 56).

Податковим органом ані під час перевірки, ані під час судового розгляду справи не заперечувалась правомірність застосування позивачем пільги та відображення показників податкових зобов`язань з ПДВ у вказаних податкових накладних.

Фактичною підставою для висновків про порушення позивачем вимог діючого законодавства, податковий орган вказував на те, що у зв`язку з переведенням позивачем у грудні 2018 року боргу перед МППФ "Ерідон" (зобов`язання поставити товар) на третіх осіб, а саме: ТОВ "Атлантик Фармз ІІ", ДП "Агрофірма "Іскра", ТОВ "ПКЗ-Агро", ПП "Соєва Сфера" позивач мав обов`язок відкоригувати податкові зобов`язання з ПДВ шляхом їх відображення на суму 8377808,00 грн, у тому періоді, коли передало свої зобов`язання новим боржникам, а саме, в грудні 2018 року.

Надаючи правову оцінку вищевказаних твердженням суб`єкта владних повноважень, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Так, згідно пункту 198.5 статті 198 ПК України (в редакції, чинній станом на грудень 2018 року) платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 ПК України не є об`єктом оподаткування операції з відступлення права вимоги, переведення боргу, торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов`язаннями (вимогами), за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об`єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, операції з відступлення права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), житлові чеки, земельні бони та деривативи.

Колегія суддів зауважує, що переведення боргу перед МППФ "Ерідон" з позивача на третіх осіб - ТОВ "Атлантик Фармз ІІ", ДП "Агрофірма "Іскра", ТОВ "ПКЗ-Агро", ПП "Соєва Сфера", відбулося в результаті підписання трьохсторонніх договорів від 04.12.2018 №1, №2, №3 та №4 (а.с. 58-66).

При цьому, укладення вказаних договорів та передача новим боржникам зобов`язань поставити товар не зумовило настання події, з якою пов`язується дата виникнення податкових зобов`язань та визначення бази оподаткування операцій з постачання товарів/послуг в розумінні положень пунктів 187.1 статті 187 та пункту 188.1 статті 188 ПК України.

Особливості визначення бази оподаткування в окремих випадках (порядок коригування податкових зобов`язань та податкового кредиту) визначає статті 192 ПК України.

Згідно положень пункту 192.1 вищевказаної статті Кодексу, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що жодна з вказаних у пункті 192.1 статті 192 ПК України подій не наступила, а відтак, у позивача не виникли підстави для коригування податкових зобов`язань з ПДВ по операціях з поставки МППФ "Ерідон" пшениці та кукурудзи 3 класу.

Доводи скаржника, що нові боржники за договорами переведення боргу є пов`язаними особами, колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду, оскільки жодною нормою розділу V ПК України не встановлено обмежень або особливих умов при нарахуванні та/або сплаті податкових зобов`язань при здійсненні оподатковуваних операцій між "пов`язаними особами".

Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17.07.1997 року (далі - Конвенція), є частиною національного законодавства.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов`язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Високі Договірні Сторони зобов`язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами (ст. 46 Конвенції).

Суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, висловлені у рішенні від 30.04.2013 року у справі "Тимошенко проти України" (заява № 49872/11), щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту "законності", передбаченому Конвенцією - стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264).

Враховуючи викладене, висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.5 статті 198 ПК України зроблено при довільному тлумаченні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства та фактичних обставин справи.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності власних дій, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час її апеляційного перегляду не довів належними та допустимими доказами правомірність власних рішень, які є предметом оскарження позивачем.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності в діях позивача порушення вимог законодавства та, як наслідок, неправомірності нарахування за вказані порушення суми грошового зобов`язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 року по справі №440/3168/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис) (підпис) Гуцал М.І. Донець Л.О.

Повний текст постанови виготовлений 07.02.2020 року.