Виноградівський районний суд Закарпатської області

_____________________________________________________________________

Справа № 309/5992/15-ц

У Х В А Л А

06.02.2020 року м. Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого – судді Левка Т.Ю., секретар судового засідання – Роман К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів подання старшого державного виконавця Виноградівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа,

В С Т А Н О В И В :

Старший державний виконавець Виноградівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Вагнер Н.І. (далі - старший державний виконавець) звернулася до суду з поданням, в якому просить постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , до виконання ним зобов`язань по виконавчому провадженню №57809331, оскільки боржник не виконує зобов`язання за виконавчим листом № 309/5992/15-ц виданим Хустським районним судом Закарпатської області 14.07.2016 року та ухиляється від його виконання.

Старший державний виконавець та учасники розгляду справи в судове засідання не з`явилися.

Суд, вивчивши матеріали подання вважає, що подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Виноградівському районному відділі державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) знаходиться виконавчий лист № 309/5992/15-ц виданий 14.07.2016 року Хустським районним судом Закарпатської області .

29.11.2018 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання даного виконавчого листа.

У поданні містяться посилання на те, що органом державної виконавчої служби вжито ряд заходів, спрямованих на примусове виконання рішення, однак вказані заходи не забезпечили виконання боржником рішення.

По відношення до вказаних фактичних обставин справи суд приймає до уваги наступне.

В ст. 13 Загальної декларації прав людини зазначено, що кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19.10.73 №2148-VIII встановлено, що кожному, хто законно перебуває на території будь-якої держави, належить, у межах цієї території, право на вільне пересування і свобода вибору місця проживання. Кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згадані вище права не можуть бути об`єктом жодних обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав та свобод інших осіб і є сумісними з іншими правами, визначеними у цьому Пакті.

Частиною першою статті 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Частиною четвертою ст. 313 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Системний аналіз наведених вище норм міжнародного та національного законодавства свідчить про те, що застосування судом обмеження права у вигляді виїзду фізичної особи за кордон має відбуватись з урахуванням його природи як конституційного права громадянина, яке встановлюється ст. 33 Конституції України, ст. 313 Цивільного кодексу України та низкою міжнародних угод, які є частиною національного законодавства України, зокрема Міжнародним пактом про громадянські і політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (статті 5, 8, 18 Конвенції).

Враховуючи правову природу права особи на вільне пересування як одного із основоположних прав людини і громадянина та переважно майновий характер цивільних спорів, можна дійти висновку про обмеження права на виїзд за кордон у порядку цивільного судочинства як виняткового заходу.

Частиною третьою статті 441 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Поряд з цим, підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон передбачено приписами Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» .

Статтею 6 (п. 5) названого Закону передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Аналіз вищевказаних приписів свідчить про те, що обов`язковою умовою для встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи за межі України є ухилення його від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.

При цьому, під поняттям «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» слід розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини.

Виходячи з матеріалів подання та з урахуванням вищевказаних законодавчих положень, суд дійшов висновку, що факт свідомого ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, залишився доказово непідтвердженим.

Так, у поданні старшого державного виконавця не наведено жодного обґрунтування щодо конкретних дій боржника, спрямованих на свідоме ухилення від виконання судового рішення.

За таких обставин справи та з урахуванням гарантованого конституційними нормами права особи на вільне пересування, у задоволенні подання слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст. 33 Конституції України, ст. 441 ЦПК України, Законом України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволені подання старшого державного виконавця Виноградівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа -  відмовити.

Апеляційну скаргу на ухвалу може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, а у разі якщо ухвалу постановлено без участі особи, яка її оскаржує, протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали до Закарпатського апеляційного суду через Виноградівський районний суд Закарпатської області.

Головуючий Т. Ю. Левко