Справа № 2-а-1137/10

П О С Т А Н О В А

Іменем   України

16 березня 2010 року                           Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

                              головуючого              Дзюбича В.Л.,

                                                   з участю секретаря   Франчук Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління ДАІ УМВС України в Тернопільській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача УДАІ УМВС України в Тернопільській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, серії ВО № 084090 від 04.02.2010 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП за порушення вимог п.5.16 (Д.1) Правил дорожнього руху України (далі ПДР України) та накладено штраф в розмірі 330 грн., посилаючись на те, що 04.02.2010 року коли позивач наблизився до перехрестя вул.Злуки-Галицька в м.Тернополі, то автомобіль світлого кольору, марки "Шеврове лачетті", який рухався паралельно із транспортним засобом позивача, "підрізав" автомобіль останнього, змінив смугу руху і різко загальмував перед авто ОСОБА_1 не доїжджаючи до перехрестя. Оскільки на слизькій дорозі позивач не мав змоги раптово зупинити свій автомобіль, він включив правий поворот і з’їхав на праву смугу руху. Враховуючи дорожню обстановку, в ОСОБА_1 не було можливості перестроїтись в ліву смугу руху, оскільки вона була зайнята автомобілем, який створив для позивача аварійну ситуацію і в цей момент позивач був зупинений працівником ДАІ. ОСОБА_1 стверджує, що в його авто знаходилися свідки, які б могли дати пояснення по суті правопорушення, однак вони не були допитані працівниками міліції, тобто посадова особа, яка наклала на позивача стягнення не всебічно, неповно та необ’єктивно дослідила всі обставини справи в їх сукупності. Окрім цього, при накладенні на ОСОБА_1 адмінстягнення не виконано вимог ст.33 КУпАП, оскільки він тимчасово не працює, виховує трьох дітей та перебуває в скрутному матеріальному становищі. Із винесеною постановою ОСОБА_1 не згідний і вважає, що його безпідставного притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, а тому просить оскаржувану постанову скасувати, як незаконну.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, однак подав суду письмову заяву, в якій просить слухати справу у його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача УДАІ УМВС України в Тернопільській області, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився, з невідомої суду на те причини. У відповідності до ч.4 ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розгляд справи у його відсутності та вирішення справи на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив наступні обставини.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, серії ВО № 090936 від 04.02.2010 року, ОСОБА_1 04 .02.2010 року о 13 год. 35 хв. на перехресті вул.Злуки-Галицька м.Тернополя керуючи транспортним засобом, марки "Шеврове лачетті", державний номерний знак НОМЕР_1 не виконав вимогу дорожнього знаку "Напрямок руху по смугах", чим порушив вимоги п.5.16 (Д.1) ПДР України. В письмових поясненнях, даних у вказаному протоколі, ОСОБА_1 вказав, що з порушенням не згоден, оскільки його автомобіль підрізав транспортний засіб, марки "Шеврове лачетті" білого кольору та пригальмував, а тому позивач переїхав у праву смугу руху та був зупинений працівниками ДАІ.

Постановою в справі про адміністративне правопорушення старшого інспектора ДПС старшого лейтенанта міліції Горбача О.В., серії ВО № 084090 від 04.02.2010 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 330 грн. за вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Згідно розділу 33 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, інформаційно-вказівний дорожній знак п.5.16 (Д.1) показує кількість смуг на перехресті і дозволені напрямки руху по кожній з них.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Аналізуючи зібрані у судовому засіданні докази та норми чинного КУпАП, зважаючи на те, що позивач у своїх письмових поясненнях у протоколі про адміністративне правопорушення заперечив свою вину у порушенні п.5.16 (Д.1) ПДР України та у позовній заяві вказав, що 04.02.2010 року коли він наблизився до перехрестя вул.Злуки-Галицька в м.Тернополі, то автомобіль світлого кольору, марки "Шеврове лачетті", "підрізав" автомобіль останнього, змінив смугу руху і різко загальмував перед авто ОСОБА_1 Оскільки на слизькій дорозі позивач не мав змоги раптово зупинити свій автомобіль, він включив правий поворот і з’їхав на праву смугу руху. За вказаних обставин справи суд вважає, що протоколу про адміністративне правопорушення недостатньо для доведення вини позивача у порушенні Правил дорожнього руху України та вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, в той час, як відповідач будучи належним чином повідомлений про день та час розгляду справи у судове засідання не з’явився та не надав пояснень чи інших доказів, які б спростували пояснення позивача та доводили правомірність винесеної постанови.

Таким чином враховуючи те, що відповідачем не представлено суду належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення в той час, коли відповідно до ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, позов слід задовольнити та скасувати оскаржувану постанову .

Частиною четвертою ст.128 КАС України передбачено, що у разі неприбуття відповідача – суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

На підставі викладеного, керуючись п.5.16 (д.1) Правил дорожнього руху України, ст.ст.122, 283, 284, 289, 293 КУпАП, ст.ст.1, 10, 11, 18, 71, 128, 158-163, 186 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

              Позов задовольнити.

Постанову в справі про адміністративне правопорушення, серії ВО № 084090 від 04.02.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 330 гривень – скасувати.

         Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення та апеляційної скарги – протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий                                     Дзюбич В.Л.