Справа №2- 82

2010 р.

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

Іменем   України

25 березня 2010 року

КОЗЯТИНСЬКИЙ  МІСЬКРАЙОННИЙ   СУД  

ВІННИЦЬКОЇ  ОБЛАСТІ

В складі: головуючого                   Навроцького А. П.

при секретарі                               Сологуб Л.А.,

з участю прокурора                     Оліянчук К.О.,

розглянувши  у  відкритому судовому засіданні в місті Козятин

справу за позовом Козятинського міжрайонного прокурора в інтересах відділкової лікарні станції Козятин до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на  стаціонарне лікування потерпілого від злочину,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2009 року Козятинський міжрайонний прокурор звернувся в суд з позовом в інтересах відділкової лікарні станції Козятин до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2, тілесні ушкодження якому заподіяв відповідач.

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказав в позовній заяві, що вироком Козятинського міськрайонного суду від 03.03.2009 року відповідача визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 122 ч.1 КК України, а саме, в умисному заподіянні тілесних ушкоджень гр-ну ОСОБА_2. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у відділковій лікарні станції Козятин з 28.03. по 14.04.2006 року, з 27.10. по 30.11.2006 року, з 14.05. по 29.05.2007 року та з 08.06. по 03.07.2007 року.

Вартість цього лікування складає 5703 грн. 70 коп..

При цьому, прокурор посилається на положення ст. 1166 ЦК України.

В судовому засіданні прокурор і представник позивача позов підтримали.

Відповідач позов не  визнав, вказавши, що ОСОБА_2 на той час працював на залізниці, а всі працівники залізниці на той час були застрахованими роботодавцем і всі витрати на їхнє лікування компенсували страхові компанії.

Заслухавши пояснення сторін, вияснивши думку прокурора та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов необхідно задовольнити.

Так, судом встановлено, що вироком Козятинського міськрайонного суду від 03.03.2009 року відповідача визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, і призначено йому покарання у вигляді обмеження волі на два роки. На підставі ст.ст. 75,76 КК України  ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням терміном на один рік. На підставі п. «в» ст..1 ЗУ «Про амністію» від 12 грудня 2008 року ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання.

Вищевказаним вироком ОСОБА_1 було визнано винним в тому, що 27.03.2006 року, приблизно о 23 год. 00 хв., по АДРЕСА_1 він, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння під час виниклої суперечки із ОСОБА_2, умисно наніс останньому удар рукою в обличчя, від чого ОСОБА_2 впав на землю. Після цього, ОСОБА_1, умисно, розпочав наносити удари ногами та руками по тулубу та ногах ОСОБА_2.

В результаті вказаних дій ОСОБА_1 ОСОБА_2 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому обох кісток правої гомілки, які за ступенем тяжкості, за ознакою тривалого (понад 21 добу) розладу здоров’я, відносяться до середніх.

(а.с.21-23)

Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_2. в періоди з 28.03. по 14.04.2006 року, 27.10. по 30.11.2006 року, 14.05. по 29.05.2007 року, 08.06. по 03.07.2007 року перебував на стаціонарному лікуванні у відділковій лікарні станції Козятин. На лікування потерпілого вказаним лікувальним закладом було витрачено 5703 грн. 70 коп..

(а.с.2,3)

Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов’язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров’я на лікування потерпілого від цього злочину.

А тому, кошти, потрачені відділковою лікарнею станції Козятин на лікування потерпілого ОСОБА_2 з відповідача необхідно стягнути за судовим рішенням.

Твердження відповідача про те, що ОСОБА_2 на той час працював на залізниці, а всі працівники залізниці на той час були застрахованими роботодавцем, а тому всі витрати на їхнє лікування компенсували страхові компанії є недоведеним, оскільки воно спростовується довідками адміністрації позивача про те, що вищевказана сума є чисто витратами лікарняного закладу на лікування потерпілого, і страховими компаніями ці витрати не відшкодовувались.

(а.с.35,40)

Керуючись ст.ст. 1166, 1206 ЦК України та ст.ст. 2, 15, 30, 62, 80, 202-203, 208,209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь відділкової лікарні станції Козятин 5703 (п’ять тисяч сімсот три) гривні 70 коп. у відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у доход держави в сумі 57 (п’ятдесят сім) гривень 03 коп..

Стягнути з ОСОБА_1 витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) гривень.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області через Козятинський міськрайонний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.

В разі подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подачі такої заяви.

Суддя: підпис

З оригіналом вірно.

Суддя –                            Секретар –