Справа № 2-947/10

                                                           Р І Ш Е Н Н Я

                                                          іменем України

    «24» березня 2010 р. Центрально - Міський районний суд м. Горлівки

у складі: головуючого  судді Перетятька О.Ю.,

                                         при секретарі Шульгун Г.В.,

                                         за участю позивача ОСОБА_1,

                                         представника відповідача Гаврилова Д.О.,    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Горлівської міської ради, управління муніципальних послуг Горлівської міської ради про визнання права на безстрокове користування житловим приміщенням, зобов’язання укласти з нею договору найму житлового приміщення,

                В С Т А Н О В И В :

    Позивач звернулася до суду з названим позовом. Свої вимоги мотивувала наступними обставинами. У 1986 р. на підставі рішення Центрально – Міського райвиконкому № 42/1 від 12.02.1986 р. їй на сім’ю із 9 людей виділена 4 – кімнатна квартира АДРЕСА_1 Вона, як мати 8 дітей, кавалер ордену «Материнська слава» ІІІ ступеня, серед дітей була дитина – інвалід, згідно ст. 45 ЖК УРСР мала право на позачергове отримання житла. На час виділення квартири вона працювала двірником в ЖЕУ № 1 Центрально – Міського ЖЕО. У 1987 р. вона звільнена з роботи у зв’язку із доглядом за дітьми, які були малими, часто хворіли і потребували постійного догляду. Як на час виділення житла, так і в подальшому їй не було відомо, що виділена їй квартира є службовою. Їй не був виданий спеціальний ордер. Вона більше 20 років не працює в організації відповідача, за цей не ставилося питання згідно зі ст. 124 ЖК України про виселення її сім’ї із спірної квартири АДРЕСА_1 яку вона займає. Не ставилося питання про використання квартири, де вона проживає, в службових цілях.   Житлової організації, де вона працювала на час виділення житла, не існує. Її житло ніколи службовим не було. Договір найму з нею укладений не був. На протязі останніх років вона неодноразово зверталася до відповідача із заявами про виключення її квартири із числа службових та визнання її права на безстрокове користування нею, але відповідач відмовляє їй в цих законних вимогах, посилаючись на те, що не відпала потреба у використанні її квартири в якості службової. Бездіяльність відповідача порушує її права на безстрокове користування житлом, а також на його приватизацію. Просила поновити її права, визнавши в судовому порядку її право на безстрокове користування квартирою АДРЕСА_1 а також зобов’язати відповідача укласти з нею договір найму на безстрокове користування цією квартирою.

    У судовому засіданні позивач наполягав на позовних вимогах, мотивуючи їх аналогічно викладеному в позовній заяві.

    Представник відповідача позов не визнав, вважаючи, що спірна квартира є службовою. Проте копії рішення виконавчого комітету про включення житлового приміщення до числа службових, як і копії рішення про виділення спірної квартири позивачу не надано.

    Представник третьої особи на стороні відповідача в судове засідання не з’явився, тому суд розглянув справу в його відсутності.

    Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, вважає встановленим наступне.

    Відповідно до довідки КП «Будівельник» від 16.01.2008 р. ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1(квартира службова) зі складом сім’ї: ОСОБА_3, 1976 р.н.(дочка), ОСОБА_4, 1978 р.н.(син), ОСОБА_5, 1979 р.н.(син), ОСОБА_6 1997 р.н., ОСОБА_7, 1983 р.н., син(а.с. 14). Однак відповідно до ст. 118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього.  Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.  Таким чином, належним доказом того, що квартира є службовою є рішення виконавчого комітету про включення її в число таких. Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а ст. 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Однак не зважаючи на численні запити суду, відкладання розгляду справи, оголошення перерви, копія такого рішення так і не була надана відповідачем та третьою особою, тому, виходячи із принципів диспозитивності та змагальності процесу, суд вважає недоведеним, що квартира АДРЕСА_1 є службовою.

    Відповідно до ст. 121 ЖК України порядок надання службових жилих приміщень установлюється законодавством, цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації. Відповідно до п. 16  Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР , затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 р. № 37, службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації, у віданні якої ці приміщення знаходяться, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, на території якої знаходиться відповідне підприємство, установа, організація. У рішенні зазначається, яку займає посаду або виконує роботу особа, якій надається службове жиле приміщення, склад її сім'ї, розмір приміщення, що надається, кількість кімнат у ньому та адреса. Згідно ст. 122 ЖК України на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер,  який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення. При цьому форма такого ордеру є додатком № 2 до Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР , затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 р. № 37. Таким чином, для визнання факту, що позивач вселилася в службове приміщення необхідно наявність спеціального ордеру, рішення виконавчого комітету. В даному випадку надана лише копія списку трудящих житлово- експлуатаційного об’єднання Центрально – Міського району на заселення службових квартир, в якому зазначено, що житлова площа надається ОСОБА_1, яка працює в ЖЄУ -1 двірником та членам її сім’ї ОСОБА_8(чоловік), ОСОБА_9(син) ОСОБА_10(донька), ОСОБА_11(донька), ОСОБА_3(донька), ОСОБА_4(син), ОСОБА_5(син) ОСОБА_7(син), житлове приміщення надається АДРЕСА_1, зазначено в примітці, що сім’я багатодітна. На списку є надпис : затверджено виконкомом Центрально – Міської ради народних депутатів(рішення № 42/1 від 12.02.1986 р.(а.с. 71). Проте сторонами не надана копія цього рішення. Виконавчим комітетом Центрально – Міської ради народних депутатів міста Горлівки 12.02.1986 р. виданий ордер № 162 на підставі рішення виконавчого комітету № 42/1 від 12.02.1986 р.  ОСОБА_1  з сім’єю із 9 людей ОСОБА_8.(чоловік), ОСОБА_9 (син) ОСОБА_10 (донька), ОСОБА_7.(донька), ОСОБА_3.(донька), ОСОБА_4.(син), ОСОБА_4  (син) ОСОБА_7.(син)) на право зайняття жилого приміщення жилою площею 51,9 кв.м, що складається із чотирьох кімнат в ізольованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1(а.с. 81). Проте цей ордер не є спеціальним, формою встановленою додатком № 2 до Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР , затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 р. № 37, а ордером на житлове приміщення, який встановлений Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання житлових приміщень в Українській РСР. Та обставина, що в ордері олівцем зроблено запис: «служебная» (мовою оригіналу) не робить його спеціальним. Отже, позивачка отримала ордер, встановлений ст. 58 ЖК України. При цьому недійсним він не визнаний. Відповідачем не надано копію рішення виконавчого комітету, на підставі якого виданий цей ордер. Тому суд вважає, що цей ордер згідно з названою нормою, відповідно до якої на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення, яким вона скористалася, є підставою для визнання за позивачкою права безстрокового користування згаданим жилим приміщенням. Що ж до вимог про зобов’язання відповідача укласти з позивачкою договір найму, то суд виходить з того, що згідно зі ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер. Таким чином, оскільки договір на цей час не укладений, то позивач має право його укласти з відповідною житлово – експлуатаційною організацією. Виконавчий комітет Горлівської міської не може бути стороною договору найму і є неналежним відповідачем по цих вимогах та в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

    Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню. Слід визнати, що ОСОБА_1 має право безстрокового користування житловим приміщенням в будинку державного житлового фонду за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ордеру № 162, виданого 12.02.1986 р. виконавчим комітетом Центрально – Міської ради народних депутатів міста Горлівки, який є підставою для укладання договору найму з житлово- експлуатаційною організацією.

    Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по справі: витрати із сплати судового збору в сумі 8 гривень 50 копійок та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду цивільних справ в сумі 7 грн. 50 к.                                                    

На підставі викладеного, ст. ст. 58, 61, 118, 121, 122 ЖК України, Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР , затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 р. № 37,   керуючись ст. ст. 10-11, 57-60, 212 – 217  ЦПК України,

                                                                 В И Р Ш И В  :

    Позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Горлівської міської ради, управління муніципальних послуг Горлівської міської ради про визнання права на безстрокове користування житловим приміщенням, зобов’язання укласти з нею договору найму житлового приміщення, задовольнити частково.

    Визнати, що ОСОБА_1 має право безстрокового користування житловим приміщенням в будинку державного житлового фонду за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ордеру № 162, виданого 12.02.1986 р. виконавчим комітетом Центрально – Міської ради народних депутатів міста Горлівки, який є підставою для укладання договору найму з житлово - експлуатаційною організацією.

    В інші частині позовних вимог відмовити.

    Стягнути з виконавчого комітету Горлівської міської ради на користь  ОСОБА_1 витрати із сплати судового збору в сумі 8 гривень 50 копійок, витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду цивільних справ в сумі 7 гривень 50 копійок.

    Рішення суду набирає законної сили, якщо після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження (десяти днів з дня проголошення рішення) заяву про апеляційне оскарження не буде подано або якщо було подано таку, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України (протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження).    

            Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області через Центрально-Міський районний суд міста Горлівки шляхом подання заяви про оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                                  О.Ю. Перетятько