Справа №2-а-290-2010 рік
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 березня 2010 року суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Токар Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м.Павлограді Дніпропетровської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Павлоград Дніпропетровської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, суд –
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив ухвалити рішення, яким визнати протиправними дії відповідача та зобов’язати здійснити перерахунок та виплатити йому надбавку до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 2006 року по 2008 рік. В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що у відповідності до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, він є дитиною війни. Відповідно до ст. 6 вказаного Закону с 01.01.2006 року йому повинна виплачуватися щомісячна соціальна державна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Згідно п. 2.1 Постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах» від 30 квітня 2002 року № 8-2, основним завданням органів Пенсійного фонду України є забезпечення своєчасного і в повному об’ємі фінансування і виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, котрі відповідно до законодавства здійснюють за рахунок коштів фонду та інших джерел, визначених законодавством. Таким чином, виплата надбавки до пенсії повинна здійснюватися відповідачем. Розмір допомоги у відповідності до ст. 6 Закону України складає 30% мінімальної пенсії за віком згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, складає: з 01 січня 2006 року – 350 грн., з 01 квітня 2006 року – 359 грн., з 01 жовтня 2006 року – 366 грн., з 01 січня 2007 року – 380 грн., з 01 квітня 2007 року – 406 грн., з 01 жовтня 2007 року – 411 грн., з 01 січня 2008 року – 470 грн., з 01 квітня 2008 року – 481 грн., з 01 жовтня 2008 року – 498 грн., з 01 січня 2009 року – 498 грн. Позивач вважає дії відповідача такими, що не відповідають вимогам ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», порушують його конституційні права на гарантовані державою матеріальну підтримку дітям війни. Відповідач керуючись нормами законів, які визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007року № 6-рп/2007 та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, невірно нарахував та встановив позивачу розмір сум, гарантованих державою. Своїми діями відповідач грубо порушив його права, у зв’язку з чим він звернувся до суду.
Позивач у судове засідання не з’явився, надавши суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, просив позов задовольнити, посилаючись на підстави, зазначені в позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надавши суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, просив відмовити в задоволенні позовних вимог, в запереченнях посилався на те, що згідно із законом України «Про соціальний захист дітей війни» до дітей війни належать особи, які є громадянами України і яким на час закінчення Другої Світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років. Згідно ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 № 3235-ІV було встановлено, що дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» повинна була запровадитися у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, але протягом 2006 року вищевказаних змін до законодавства не було. Згідно ст. 71 п. 12 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 № 489 –V зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Отже, немає законних підстав для призначення та виплати підвищення як дитині війни до пенсії за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року. Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» передбачено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачуватиметься підвищення незалежно від встановлення інвалідності та у розмірі, встановленому для учасників війни (10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність). Розмір підвищення дітям війни з 01.01.2008 року становить 47,00 грн., з 01.04.2008 року – 48,10 грн., з 01.07.2008 року – 48,20 грн., з 01.10.2008 року – 49,80 грн. Пенсійний фонд України діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 року № 121,2001 та здійснює згідно п. 15 Положення свої повноваження безпосередньо через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до п. 3 Положення основним із завдань ПФУ є ефективне використання коштів Пенсійного фонду України, вказаним Положенням визначається вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного фонду України, при цьому згідно п. 10 Положення, кошти Пенсійного фонду України використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду України. Бюджет пенсійного фонду України щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України. На даний час пенсію позивачу нараховано правильно, оскільки в самому Законі України «Про соціальний захист дітей війни» не визначено величини мінімальної пенсії за віком для здійснення розрахунку відповідного підвищення особам, які мають статус «Діти війни». Також представник відповідача зазначила, що позивачем був пропущений строк звернення з адміністративним позовом до суду.
За наявності клопотання всіх осіб, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, що відповідає положенням ч.3 ст.122 КАС України.
Суд, з’ясувавши зміст позовних вимог, вивчивши та дослідивши наявні докази, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку у відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м.Павлоград Дніпропетровської області і є особою, на яку поширюється дія абзацу 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18 листопада 2004 року, та має статус «дитини війни», що підтверджується наявною в матеріалах справи копією пенсійного посвідчення №133865 та відповідною відміткою в ньому (а.с.9).
Згідно статті 6 Закону №2195-IV дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до вимог ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, чинне законодавство, встановленими строками обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Як вбачається з матеріалів справи, адміністративний позов, в якому, в тому числі, заявлені вимоги про перерахунок та виплату підвищення до пенсії за період з 2006 рік по 2008 рік, подано до суду 04 лютого 2010 року, тобто з пропуском встановленого строку звернення до суду.
Відповідно до ст.100 КАС України, пропущення річного строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, що на цьому наполягає одна із сторін.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», рішення від 22.10.1996 року, «Девеер проти Бельгії», рішення від 27.02.1980 року).
З матеріалів справи вбачається, що представник відповідача, в своїх письмових запереченнях на позовну заяву, наполягає на відмови у задоволенні позову, в тому числі, і з підстав пропуску позивачем річного строку звернення до суду (а.с.16,17).
Відповідно до ч.1 ст.102 КАС України, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Між тим, позивачем у справі не було заявлене клопотання про поновлення процесуального строку та необґрунтовано поважності причин пропуску строку для звернення до суду.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги за 2006 рік, 2007 рік, 2008 рік заявлені позивачем з порушенням встановленого річного строку звернення з адміністративним позовом до суду, задоволенню не підлягають.
Також, немає підстав для визнання бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в м.Павлоград Дніпропетровської області, щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» неправомірними.
Необґрунтованими є також вимоги позивача, щодо зобов’язання відповідача перерахувати та виплатити йому підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, зібрані у справі докази та їх наявна оцінка вказують на наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог позивача.
Відповідно до ч.2 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. ст. 8, 22, 55, 95 Конституції України, ст.ст. 2, 6, 8, 9, 69, 94, 104, 159, 160, 163 КАС України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Павлоград Дніпропетровської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни – відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (51400, АДРЕСА_1) на користь державного бюджету м.Павлограда (р/р 31412537700032, банк: ГУДКУ у Дніпропетровській обл., м.Дніпропетровськ, МФО: 805012, код: 24237540, місцбюджет м.Павлограда 22090100) судові витрати по справі в розмірі - 03 (три) грн. 40 (сорок) коп.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Н.В. Токар