Справа № 2а – 209/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2010р. Сокальський районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Фарина Л.Ю.
при секретарі Бойко І.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сокалі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної надбавки до пенсії дітям війни,-
в с т а н о в и в:
В Сокальський районний суд з позовною заявою звернувся позивач ОСОБА_1 до відповідача - управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної надбавки до пенсії дітям війни. В позовній заяві вказав, що згідно ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року, він являється дитиною війни, оскільки народився у 1941 року. Відповідно до ст. 5 цього закону з 01.01.2006 року позивачу має виплачуватись щомісячна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, у 2007-2008 роках йому така допомога не виплачувалася. Верховна Рада України Законом від 19.12.2006 року "Про державний бюджет України на 2007 рік", ст. 71 п.12 та Законом від 28.12.2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік» призупинила дію ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни". Конституційний суд України рішенням від 09.07.2007 року та рішенням від 22.05.2008 року визнав такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення п.12 ст. 71 ЗУ "Про державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено дію ст. 6 ЗУ від 18.11.2004 року "Про соціальний захист дітей війни та пп. 2 п. 41 розділу ЗУ від 28.12.2007 року, яким введено в дію нову редакцію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Розмір соціальної допомоги відповідно до ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" становить 30% мінімальної пенсії за віком, мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 ЗУ "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Згідно ЗУ "Про державний бюджет України на 2007 рік" прожитковий мінімум становить з 01.01.2007 р. - 380 грн., з 01.04.2007 р. - 406 грн., з 01.10.2007 р. - 411 грн. Згідно ЗУ "Про державний бюджет України на 2008 рік" прожитковий мінімум становить з 01.01.2008 р. - 470 грн., з 01.04.2008 р. - 481 грн., з 01.07.2008 р. - 482 грн., з 01.10.2008р. - 498 грн. Таким чином за період 2007-2008 р.р. належить дорахувати 1646,07 грн. Крім цього, позивачем пропущено строк звернення до суду, який він пропустив в зв"язку із тим, що про порушення своїх прав йому стало відомо лише після висвітлення даного питання у засобах масової інформації у лютому 2009 року. Просить поновити пропущений строк для звернення до суду, зобов"язати відповідача нарахувати та виплатити на його користь недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2007 - 2008 р.р. у сумі 1646,07грн.
У запереченні на позовну заяву представник відповідача управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області вказав, що Законом України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 р. № 2195-ІV установлено правовий статус дітей війни і визначено основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки. Дітям війни, згідно із ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 р. № 2195-ІV, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2008 році законодавцем внесено зміни в ст. 6 вказаного Закону, де передбачено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Надбавки для учасників війни передбачені ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-ХІІ від 22.10.1993 р., відповідно до ч.4 ст. 14 даного Закону пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується іншим учасникам війни на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Дітям війни з 01.01.2008 р. - 47 грн, з 01.04.2008р. - 48,10грн., з 01.07.2008 р. - 48,20 грн., з 01.10.2008 р. до 01.07.2008 р.- 48,10 грн., до 01.10.2008 р. - 48,20 грн., на 01.10.2008 р. - 49,80 грн., з 01.01.2009 р. - 49,80 грн. Дану надбавку, як дитина війни позивач отримував, що підтверджує відповідна довідка. Крім того, у 2007 році для певної категорії осіб встановлене підвищення до пенсії, а саме, відповідно до ст. 111 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 р. № 489-V, у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами, у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до ЗУ "Про державний бюджет України 2007 рік", п.е), пп.1.6) встановлено підвищення дітям війни, які є інвалідами. позивач отримує пенсію по віку з 02.12.1993 року, а не по інвалідності. Рішенням Конституційного Суду від 09.07.2007р. № 6-рп2007 ст. 111 Закону України "Про державний бюджет України на 2007рік", визнано такою, що не відповідає Конституції України. Положення ст. 111 даного Закону втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення № 6, тобто з 09.07.2007р. Проте зміни до ЗУ "Про Державний бюджет України на 2007 рік" у видаткову частину не внесені, тому кошти на виплату даних підвищень в 2007 році були відсутні. Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. В позовній заяві позивач чітко зазначає, що про факт порушення своїх прав йому стало відомо 09.07.2007 року, отже позивачем пропущено річний строк звернення до суду. Просить відмовити у задоволенні позову.
Позивач в судове засідання не прибув, проте подав в суд заяву в якій вказує, що позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити, розгляд справи проводити без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, проте подав суду клопотання, що просить слухати справу у його відсутності.
Дослідивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач наділений правовим статусом дитини війни, знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Сокальському районі, протягом 2007-2008 років йому нараховувалася та виплачувалася пенсія за віком без доплати як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно із п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено на 2007 рік, з урахуванням ст. 111 цього Закону, відповідно до якої у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Проте, рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9.07.2007 року у справі № 1-29/2007 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону. Положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, вказано на приюдицію при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта. Оскільки дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відновлена з 09.07.2007 року, а позивачеві у 2007 році не виплачувалося підвищення до пенсії, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги стосовно 2007 року підлягають до задоволення частково, в частині зобов'язання відповідача провести нарахування позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 9 липня до 31 грудня 2007 року.
Крім цього, відповідно до п. 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, який набрав чинності з 01.01.2008 року, текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Проте, рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Положення пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, вказано на преюдицію такого при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.
Оскільки дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відновлена з 22.05.2008 року, тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, а саме за період з 22 травня до 31 грудня 2008 року.
В свою чергу, відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30.04.2002 року № 80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 року №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року), управління Пенсійного фонду України в місті (районі) відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства.
Таким чином суд приходить до висновку, що саме відповідач зобов'язаний провести нарахування та виплату позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 9 липня до 31 грудня 2007 року та з 22 травня до 31 грудня 2008 року, у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції станом на 09.07.2007 року).
Згідно ч.2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Оскільки позивач у позовних вимогах не просить визнати протиправними дії управління Пенсійного Фонду України в Сокальському районі щодо відмови у нарахуванні та виплаті йому щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року, тому суд для повного захисту інтересів позивача виходить за межі позовних вимог.
Також, суд вважає, що зазначена позивачем причина пропуску строку звернення з адміністративним позовом є поважною, оскільки про порушення своїх прав позивачу стало відомо лише після висвітлення даних подій у пресі та повідомлення у засобах масової інформації, про що він дізнався в 2009 року. Крім того, суд враховує, також особу позивача, який є похилого віку, інвалідом ІІІ групи. З цих підстав в силу ч.1 ст. 102 КАС України, суд приходить до висновку, що вимога про поновлення процесуального строку підлягає до задоволення.
На підставі наведеного, керуючись Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 6, 17, 104, 158, 160, 161,162,163 КАС України, суд-,
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 пропущений строк для звернення з адміністративним позовом.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного Фонду України в Сокальському районі щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Сокальський районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги або шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Головуючий