ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2007 р.
| № 10/365-06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого | Кота О.В., |
суддів: | Владимиренко С.В., |
Шевчук С.Р., |
розглянув касаційну скаргу | Приватного підприємства "Дніпродріт" |
на постанову | Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.03.2007р. |
та рішення | господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2006р. |
у справі | №10/365-06 |
за позовом | Приватного підприємства "Дніпродріт" |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю "ДоНа" |
про | стягнення 1306995,3грн., |
За участю представників:
- позивача: Афанасьєв Р.Г., дов. б/н від 21.11.2006р.;
- відповідача: Трубкін К.Л., дов. б/н від 06.06.2007р.
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2006р. Приватне підприємство "Дніпродріт" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДоНа" про стягнення боргу (з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також 3% річних з простроченої суми) у розмірі 1306995,3грн., посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань за договором підряду від 25.07.2001р. №1 по закінченню десятиденного терміну з дати підписання актів здачі-приймання робіт №3 від 29.03.2004р. та №4/1 від 01.04.2005р. щодо оплати виконаних позивачем робот.
Поряд з цим, Приватне підприємство "Дніпродріт" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області зі змінами та доповненнями до позовної заяви щодо стягнення з відповідача на свою користь суми заборгованості в розмірі 1019000грн. вартості виконаних позивачем робіт відповідно до актів здачі-приймання робіт № 3 від 29.03.2004р. та №4/1 від 01.04.2005р., обґрунтовуючи заявлені вимоги помилковістю зазначення сторонами під час підписання вказаних актів їх складання відповідно до договору підряду від 25.07.2001р. №1, укладеного між сторонами, тоді як вказані роботи не були предметом цього договору підряду, що, на думку позивача, не позбавило сторін можливості укласти договір в порядку, передбаченому ст.184 ГК України та ст.207 ЦК України, тобто у спрощений спосіб шляхом обміну документами, зокрема: актами здачі-приймання робіт №3 від 29.03.2004р. та №4/1 від 01.04.2005р., рахунками №03/29 від 29.03.2004р. та №04/01 від 01.04.2005р., переданими відповідачу одночасно з вказаними актами.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2006р. у справі №10/365-06 (суддя Кощеєв І.М. ) у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду прийняте на підставі ст. 193 ГК України, ст.ст.526, 530, 837 ЦК України із зазначенням, що Додатковою угодою №4 від 06.04.2005р. до договору підряду №1 від 25.07.2001р. встановлено строк виконання зобов'язання замовником по оплаті виконаних робіт підряднику, починаючи з 01.05.2010р., внаслідок чого у відповідача ще не виникло зобов'язання по оплаті вартості виконаних робіт за цим договором.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.03.2007р. у справі №10/365-06 (колегія суддів у складі головуючого судді Лотоцької Л.О., суддів Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.) апеляційну скаргу Приватного підприємства “Дніпродріт” залишено без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2006р. у даній справі - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що визначення в додатковій угоді №4 строку оплати за актами виконаних робіт №3 та №4/1, починаючи з 01.05.2010р., відповідає домовленості сторін щодо продовження строку дії договору підряду №1 від 25.07.2001р., викладеній у додатковій угоді №3 від 31.12.2004р. до цього договору; помилковістю посилання позивача на те, що сторонами укладений у спрощений спосіб договір на виконання робіт, зазначених у вищенаведених актах виконаних робіт, шляхом обміну документами - акти виконаних робіт №3 та №4/1 та виникнення у відповідача на підставі цього договору обов’язку щодо оплати робіт, оскільки наведені акти виконаних робіт фактично є підтвердженням виконання замовником передбаченого ст.853 ЦК України обов’язку прийняти результат роботи, не можуть мати статусу договору у розумінні ч.2 ст.184 ГК України та ч.1 ст.207 ЦК України та не породжують прав та обов’язків сторін; безпідставністю посилання позивача на припинення 31.12.2002р. зобов’язань за договором підряду №1 від 25.07.2001р., внаслідок відсутності запроваджених гл.19 чинного в той час ЦК УРСР такої підстави припинення зобов’язання як закінчення, встановленого договором строку його дії.
Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Приватне підприємство "Дніпродріт" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.03.2007р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2006р. у даній справі і задовольнити позов, стягнувши з відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі 1019000грн., витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу (118грн.) та витрати зі сплати держмита (20380грн.), посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Відповідач не скористався правом, наданим ст.1112 ГПК України, та не надіслав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваних судових актів.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарським судом Дніпропетровської області та Дніпропетровським апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла наступного висновку.
Згідно Прикінцевих положень ГК України, Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов’язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України ).
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 25.07.2001р. між приватним баготопрофільним підприємством „ДоНа" (замовником) та приватним підприємством "Дніпродріт" (підрядником) був укладений договір підряду №1 (на виконання підрядних робіт), згідно якого замовник доручає, а підрядник зобов’язується виконати „волочіння дроту". Відповідно до п.3.2 цього договору строк його дії встановлений до 31.12.2002р.
Згідно п.3.3 даного договору оплата робіт здійснюється перерахуванням грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника згідно виставленим рахункам за послуги на протязі 10 днів з дати підписання актів приймання-здачі робіт.
03.01.2003р. сторонами укладено додаткову угоду №1 до вказаного договору, якою продовжено строк дії договору до 31.12.2004р. та змінили назву замовника у зв’язку з перереєстрацією.
З посиланням на ст.ст.161, 162 ЦК УРСР (що діяв на час укладання вказаної угоди), згідно яких зобов’язання повинні були виконуватись належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, суд першої інстанції зазначив, що 29.03.2004р. між позивачем та відповідачем за договором №1 від 25.07.2001р. був підписаний акт №3 виконання робіт, за яким підрядник виконав у січні-березні 2004р. роботи по очищенню ручним способом катанки замовника у кількості 4952тони загальною вартістю 619000грн. за рахунком №03/29 від 29.03.2004р.
Суди попередніх інстанцій зазначили, що додатковою угодою №3 від 31.12.2004р. до договору №1 від 25.07.2001р. сторонами продовжено строк дії договору до 31.12.2010р.
01.04.2005р. між сторонами був підписаний акт №4/1 виконання робіт за договором №1 від 25.07.2001р., за яким підрядник виконав у січні-березні 2005р. роботи по очищенню ручним способом катанки від мастил та упаковки дроту замовника у кількості 3200тон загальною вартістю 400000грн. за рахунком №04/01 від 01.04.2005р.
Судом першої інстанції зазначено, що 06.04.2005р. ТОВ „Дона" направило на адресу ПП "Дніпродріт" листа за №118 з додатком - додатковою угодою №4 до договору №1 від 25.07.2001р. щодо строків оплати виконаних робіт за актами виконання робіт №3 від 29.03.2004 р. та № 4 від 01.04.2005р., а ПП "Дніпродріт" 07.04.2005р. повернуло ТОВ „Дона" листом за №07/04 підписану додаткову угоду №4 від 06.04.2006р. до договору №1 від 25.07.2001р. щодо питань оплати послуг за актами виконаних робіт.
З урахуванням зазначеного, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що 06.04.2005р. між позивачем та відповідачем була підписана додаткова угода №4 до договору підряду №1 від 25.07.2001р., згідно з умовами якої сторони домовилися, що розрахунок за виконані роботи за договором підряду №1 від 25.07.2001р., відповідно до актів виконаних робіт №3 від 29.03.2004р. та №4 від 01.04.2005р. буде здійснений, починаючи з 01.05.2010р.
Однак зазначений висновок судів попередніх інстанцій є передчасним, оскільки судами не надано належної правової оцінки актам виконаних робіт №3 від 29.03.2004 р. та №4 від 01.04.2005р., договору підряду від 25.07.2001р. №1 з додатками до нього, не з’ясовано, чи є предметом договору підряду від 25.07.2001р. № 1 визначені в цих актах роботи по очищенню ручним способом катанки від мастил та упаковки дроту замовника, не з’ясовано наявності обумовлення цим договором підрядом (з урахуванням додаткових угод до нього) строків та обсягів виконуємих робіт.
Крім того, апеляційний господарський суд, зазначивши, що вартість робіт визначається згідно калькуляції (п.1.2 цього договору), не з’ясував наявності цієї калькуляції у сторін та не надав їй оцінки, що також не було враховано місцевим господарським судом, який лише витребував цей документ у позивача, однак висновок з цього приводу не навів.
Суд першої інстанції, зазначивши, що 07.04.2005р. ПП "Дніпродріт" повернуло ТОВ „Дона" листом за №07/04 підписану додаткову угоду №4 від 06.04.2006р. до договору №1 від 25.07.2001р. щодо питань оплати послуг за актами виконаних робіт, не надав оцінки в оскаржуваному судовому акті наданим відповідачем згідно клопотання №297 від 19.12.2006р. ксерокопіям листа відповідача №118 від 06.04.2005р., листа позивача №07/04 від 07.04.2005р. та додаткової угоди №4 від 06.04.2005р. до договору підряду №1 від 25.07.2001р., не з’ясував їх відповідність оригіналам цих документів згідно ст.ст.36, 38 ГПК України, отримання цих документів позивачем із зазначенням доказів, які про це свідчать, а відтак дійшов передчасного висновку щодо невиникнення у відповідача зобов'язання за договором підряду №1 від 25.07.2001р. з додатковою угодою №4 від 06.04.2005р до нього щодо оплати вартості виконаних робіт підряднику починаючи з 01.05.2010р. З чим передчасно погодився і суд апеляційної інстанції.
Крім того, судом апеляційної інстанції не наведено переконливих обґрунтувань з посиланням на норми матеріального права, яким суд керувався, обґрунтовуючи свій висновок, щодо не підтвердження позивачем тверджень, що додаткова угода №4 від 01.04.2005р. не підписувалася сторонами.
У зв’язку з цим попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Зазначеним обставинам, які безпосередньо стосуються предмета даного господарського спору, судами першої та апеляційної інстанцій всупереч вимогам ст.43 Господарського процесуального кодексу України не надано ретельної правової оцінки.
Допущені порушення норм процесуального права призвели до неповного з’ясування обставин справи, які не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, у зв’язку з чим відсутні підстави вважати, що судами дана правильна юридична оцінка спірним правовідносинам та зроблений відповідаючий чинним нормам матеріального права висновок.
Так, згідно імперативних вимог ст.1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи наведене, касаційна інстанція на підставі ч.2 ст.1115 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про неповне встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам справи, у зв’язку з чим прийняті судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції для достовірного з’ясування інших обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.
Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, дати їм належну правову оцінку, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права та постановити законне й обґрунтоване рішення, оскільки рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини справи, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Згідно з ст. 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, п.3 ст.1119, ст.ст. 11110 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Дніпродріт" задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.03.2007р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2006р. у справі №10/365-06 скасувати.
Справу №10/365-06 передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.
Головуючий | О. Кот |
Судді | С. Владимиренко |
С. Шевчук |