Справа № 2-09/09
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
30 квітня 2009 року
Софіївський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого-судді: Байда Т.І.
при секретарі: Мельниковій Т.О.
з участю позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2 відповідача КЗОЗ «Софіївської
центральної районної лікарні: Бідулько Т.В.
представника відповідача: Чувпило В.Я. третьої особи - представника
Софіївської районної ради: Акастьолової Л.П.
розглянув у відкритому судовому засіданні сел. Софіївка справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу охорони здоров'я «Софіївська центральна районна лікарня», третя особа Софіївська районна рада «Про стягнення з КЗОЗ «Софіївська центральна районна лікарня середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку та моральної шкоди» , -
УСТАНОВИВ:
8 липня 2008 року позивач звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, після уточнення позовних вимог 15 жовтня 2008 року, 30 жовтня 2008 року, 23 квітня 2009 року мотивує її тим, що він працював головним лікарем Софіївської центральної районної лікарні, з ним 25 квітня 2002 року по 25 квітня 2006 року було як з керівником укладено контракт та органом управління Софіївською районною радою. В березні 2006 року він отримав лист Софіївської районної ради про те, що між ним та районною радою закінчується термін дії контракту та пропозицію про укладення нового. Він написав заяву про продовження контракту ще на 4 роки. 24 травня 2006 року відбулася сесія Софіївської районної ради, на якій було прийнято рішення про продовження контракту до 25 липня 2006 року, яким його поставили до відома, продовження контракту (нового) не було укладено, він продовжував працювати, тобто вважає, що трудові відносини тривали. 13 жовтня 2008 року ним була написана заява про звільнення, його було звільнено з посади, але в порушення закону повного розрахунку з ним проведено не було, так-як при перевірці інспектора територіальної державної інспекції праці було складено акт про правопорушення від 12 грудня 2007 року та протокол того ж дня про притягнення до адміністративної відповідальності в.о. головного бухгалтера районної лікарні ОСОБА_6 за невиплату йому розрахункових з 29 серпня 2006 року по 13.10.2006 p.- 252 грн. 28 коп. та не нарахована і не виплачена 50 % надбавка по контракту за період з 25 квітня 2006 року по 6 липня 2006 року, та не дорахована і не виплачена часткова допомога по тимчасовій втраті працездатності за період з 7 липня 2006 року по 28 серпня 2006 року в сумі 262 грн. 80 коп. і постановою суду ОСОБА_6 була визнана винною по ст.. 41 ч. 1 КУпАП. Також 4 лютого 2008 року інспектор територіальної державної інспекції провела повторно перевірку і по акту від 4 лютого 2008 року склала протокол про адміністративне правопорушення у відношенні головного бухгалтера районної лікарні ОСОБА_7 за не донарахування станом на 30 січня 2008 року 50 % надбавку до посадового окладу за період його роботи з 25 квітня 2006 року по 6 липня 2006 року звільненому 13 жовтня 2006 року як це передбачено п. 3.1 контракту і по постанові суду від 20 лютого 2008 року ОСОБА_7 була визнана винною по ч.1 ст. 41 КУпАП, тому він вважає, що
Софіївська центральна районна лікарня при його звільнені не провела остаточного розрахунку, а остаточний розрахунок було з ним проведено 15 лютого 2008 року, коли він отримав 923 грн. 24 коп. При цьому він вважає, що згідно довідки № 566 від 2 липня 2008 року наданою районною лікарнею середньомісячна заробітна плата склала на момент звільнення 1235 грн. 65 коп., а середньоденна заробітна плата - 58, 84 грн., а всього з жовтня 2006 року по 15 лютого 2008 року - 19888 грн. 07 коп., які він просить відшкодувати з відповідача на його користь. Просить також відшкодувати моральну шкоду, так-як він неодноразово звертався до керівництва районної лікарні про остаточний розрахунок, але тільки після перевірок інспектора йому виплатили остаточний розрахунок - 15 лютого 2008 року, що і стало його моральним стражданням, тобто небажання керівництва добровільно розрахуватися на протязі 1, 5 року. Також під час розгляду справи в суді у вересні місяці 2008 року суду були надані документи, що підтверджують факт порушення його честі, гідності. Згідно витягу з протоколів зборів трудового колективу районної лікарні вбачається, що його звернення до суду вбачається антисуспільним та безчесним, чим йому було нанесено моральну шкоду, принижує його честь та гідність як громадянина України, які він оцінює в сумі 15 000 грн., які просить стягнути з відповідача.
В судовому засіданні позивач повністю підтримав свої позовні вимоги і вважає, що він має право на виплату йому за час затримки остаточного розрахунку, який було проведено тільки 15 лютого 2008 року. На його думку він виконував свою роботу до 06.07.2006 р. і йому було не дораховано повністю заробіток. За час його лікування 07.07.2006 року по 28.08.2006 року ніхто не припиняв дію контракту, тому він 29.08.2006 року хотів приступити до роботи, але його не допустили.
Відповідач КЗОЗ «Софіївська центральна районна лікарня» - в.о. головного лікаря Бідулько Т.В. проти позову заперечує, просить відмовити, так-як вважає його безпідставним, бо позивач приховав від суду дійсні обставини, згідно запису журналу вхідних документів № 658 від 30 травня 2006 року рішення сесії районної ради «Про продовження контракту» не було надано позивачем для виконання, а лише при перевірці інспектором по праці Яланжі Л.Г., яка 30 січня 2008 року надала районній лікарні, вважає, що на день його звільнення 13 жовтня 2006 року йому було виплачено повний розрахунок, а підтвердження, що позивач звертався до них для остаточного розрахунку не відповідає дійсності, так-як в журналі реєстрації заяв такої заяви не зареєстровано. Окрім того, позивач сам як керівник за час його праці вилучив трудову книжку і надав суду без тих записів, які були в ній. Вважає, що позивач не вірно провів розрахунок, так-як не вказав із якого розрахунку він зробив нарахування, тобто місяці, заробітна плата, премії, тому вважає, що і моральну шкоду позивач не довів, так-як поведінку окремої особи щодо роботи не заборонено обговорювати в колективі, так-як це не стосується його особистого життя, тому вважає вимоги про відшкодування моральної шкоди безпідставними.
Третя особа - представник Софіївської районної ради Акастьолова Л.П. заперечує проти позову, так-як вважає, що вини власника Софіївської районної ради, а також Софіївської районної лікарні не має, так-як позивач згідно статуту Софіївської центральної районної лікарні як головний лікар керував всією діяльністю і організацією роботи центральної районної лікарні, ніс відповідальність в тому числі і за фінансами і сам безпосередньо ніс відповідальність за виплату належних сум при звільненні. Вважає, що позивач після уточнення позову вважає, що не укладення письмової додаткової угоди про зміну терміну контакту не є підставою стверджувати про відсутність контракту і продовження роботи позивача як керівника закладу, на загальних підставах, тоді випливає питання достовірності результатів проведеної перевірки інспектором праці, так-як вона посилається на контракт. Вважає, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди про звернення позивачем за розрахунком нічим не підтверджено, не надав позивач доказів щодо відшкодування моральної шкоди відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», так-як позивач має постійну роботу, заробіток, також вважає, що
згідно Закону України «Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, організаціями» трудові колективи беруть участь в колективному обговоренні і вирішенні питань діяльності підприємств і про причинені збитки, доводиться до відома трудового колективу, тому просить позовні вимоги позивача залишити без задоволення.
Розглянувши матеріали справи в судовому засіданні, вислухавши пояснення сторін, свідків, суд вважає, що в позовних вимогах позивача слід відмовити, як необгрунтованих із наступних підстав:
Згідно Статуту Комунального закладу охорони здоров'я «Софіївська центральна районна лікарня», зареєстрованого Софіївською районною державною адміністрацією 27 жовтня 2006 року, де вказано, що КЗОЗ «Софіївська центральна районна лікарня» знаходиться в Управлінні Софіївської районної ради, п. 6.1 передбачено, що керівництво Софіївської центральної районної лікарні здійснюється головним лікарем. Головний лікар представляє інтереси держави і трудового колективу. Призначається і звільняється з посади рішенням районної ради за погодженням з головним управлінням охорони здоров'я обласної державної адміністрації. Головний лікар працює на контрактній основі з районною радою.
З позивачем орган управління Софіївська районна рада 25 квітня 2002 року заключила контракт на 4 роки /а.с. 48-52/ по 25 квітня 2006 року згідно рішення Софіївської районної ради в особі голови Квасова О.І. від 12 березня 2001 року № 170-13/ХХІП, де в п. 5.6 вказано, що за 2 місяці до закінчення строку дії контракту він може бути за угодою сторін продовжений або укладений на новий чи інший строк, де є підпис позивача від 25 квітня 2002 року.
Розпорядженням голови районної ради Шевцова А.А. № 17-р від 25 квітня 2006 року було продовжено термін дії контракту від 25 квітня 2002 року з позивачем до 25 липня 2006 року, де в п.2 по даному розпорядженню на наступній сесії районної ради прийняти відповідне рішення /а.с. 81/.
Також рішенням Софіївської районної ради № 20-2/V від 24 травня 2006 року «Про продовження терміну дії контрактів з керівниками підприємств, установ і закладів, що належать до спільної власності територіальних громад» було в п.1 вказано: «Продовжити термін дії контракту від 25 квітня 2002 року з керівником комунального закладу охорони здоров'я «Софіївська центральна районна лікарня» ОСОБА_1 до 25 липня 2006 року /а.с. 83/. Ці рішення були по запиту суду надані Софіївською районною радою 15 вересня 2008 року.
Позивач надав суду трудову книжку /а.с. 4-7/, де є запис, що він був призначений на посаду головного лікаря з 17 жовтня 1994 року /наказ - 82-К.94/ і послідуючий запис, що він був звільнений з посади за домовленістю сторін за ст.. 36 п.1 КЗпП України Рішенням сесії № 54 від 13 жовтня 2006 року з 13 жовтня 2006 року і додано рішення сесії та наказ від 16 жовтня 2006 року по Софіївській районній лікарні /а.с. 9/.
В судовому засіданні було встановлено, що рішенням сесії Софіївської районної ради від 7 липня 2006 року № 28-3/V-2006p. Позивача було звільнено на вимогу профспілкового комітету від 30 червня 2006 року.
В судовому засіданні позивач надав суду лікарняні листи, що він хворів з 7 липня 2006 року по 28 серпня 2006 року /а.с. 78-80/.
Після цього позивач до роботи не приступив, так-як наказом № 64 §-7 від 8 вересня 2006 року на підставі рішення сесії районної ради № 28-3/5 від 7 липня 2006 року був звільнений з посади головного лікаря з 29 серпня 2006 року /а.с. 112/.
11 серпня 2006 року позивач звернувся з адміністративним позовом до Софіївської районної ради до суду про визнання нечинним та скасування рішення Софіївської районної ради, так-як він на день звільнення 7 липня 2006 року був на лікарняному, де прохав поновити його на посаді головного лікаря з 29 серпня 2006 року і стягнення з районної ради заробітної плати за час вимушеного прогулу з 29 серпня 2006 року.
Постановою Софіївського районного суду по адміністративній справі № 2а-
49/2006 p. від 29 вересня 2006 року позовні вимоги позивача були задоволені частково, рішення сесії Софіївської районної ради № 28-3/V від 7 липня 2006 року по звільненню позивача було визнане таким, що не відповідає чинному законодавству, в інших позовних вимогах було відмовлено, так-як «до 25 травня 2006 року сторони не приймали міри по продовженню або укладенню контракту на новий строк, тому відсутні будь-які підстави зобов'язувати орган управління поновляти позивача на посаді головного лікаря, а також стягувати з Софіївської районної ради заробітну плату за вимушений прогул з 29 серпня 2006 року, так-як у бувшого керівника комунального закладу «Софіївська центральна районна лікарня» вимушеного прогулу не було» /а.с 53-57/. Постанову позивач не оскаржував.
Після чого наказом Софіївської центральної районної лікарні від 16 жовтня 2006 року № 73/§2 після рішення сесії районної ради № 54-6/V від 13 жовтня 2006 року позивача було звільнено з посади з 13 жовтня 2006 року /а.с. 113/, про що було зроблено відповідний запис в його трудовій книжці.
Сам позивач в судовому засіданні пояснив, що він після лікарняного з 29 серпня 2006 року до роботи до дня звільнення не приступав.
Розрахунок позивач отримав 16 листопада 2006 року згідно платіжного доручення №988 від 15 листопада 2006 року.
Згідно акту перевірки № 04-31-023/0063 від 12 грудня 2007 року інспектором праці Яланжі Л.Г. за скаргою ОСОБА_1 додержання законодавства про працю бухгалтером по заробітній платі ОСОБА_11 позивачу за період з 29 серпня 2006 року по 13 жовтня 2006 року, коли в той час працювала в.о. головного бухгалтера ОСОБА_6 складено було акт про порушення і протокол про порушення трудового законодавства /а.с. 206-207/.
Постановою суду від 19 грудня 2007 року ОСОБА_6 була притягнута до адміністративної відповідальності по ч.1 ст. 41 КУпАП за те, що не проконтролювала роботу ОСОБА_11 в частині недорахованої звільненому позивачу за період з 29 серпня 2006 року по 13 жовтня 2006 року розрахункових 252 грн. 28 коп, не нарахована і не виплачена 50% надбавка до заробітної плати згідно контракту п.3.1 з 25 квітня 2006 року по 6 липня 2006 року /а.с. 211/.
Згідно акту перевірки інспектором Яланжі Л.Г. від 4 лютого 2008 року за дорученням Держнагляду праці від 11 січня 2008 року було проведено перевірку додержання законодавства /а.с. 212213/, де вказано, що головний бухгалтер районної лікарні ОСОБА_7 не проконтролювала роботу бухгалтера ОСОБА_11 по нарахуванню 50% надбавки по контракту за період з 25 квітня 2006 року по 6 липня 2006 року і було складено протокол про притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності /а.с. 214-215/. Постановою суду від 20 лютого 2008 року /а.с. 216/ вона була притягнута до адміністративної відповідальності, де вказано, що ОСОБА_7 суду пояснила, що станом на 30 січня 2008 року доплату по контракту 50% не нараховано тому, що не було рішення районної ради про продовження контракту /а.с. 216/.
Також відповідач долучив рішення Софіївської районної ради № 20/2-V від 24 травня 2006 року про продовження терміну дії контракту, де вказано, що позивачу продовжено термін з 25 квітня 2002 року по 25 липня 2006 року /а.с. 179/, де є запис, що копію отримала ОСОБА_7 30 січня 2008 року, яка в суду пояснила, що його їй вручила Яланжі Л.Г. при перевірці, а рішення було взяте в районній раді.
Тільки після цього бухгалтерія нарахувала 50% надбавки посадового окладу позивача за період з 25 квітня 2006 року по 6 липня 2006 року 15 лютого 2008 року.
Позивач долучив по справі відповідь Софіївської центральної районної лікарні на запит адвоката ОСОБА_12_від 2 липня 2008 року №565, де також вказано, що донарахування не були проведені, так-як закінчилася дія контракту і при перевірці інспектора праці Яланжі Л.Г. було отримане рішення про продовження дії контракту 30 січня 2008 року, в зв'язку з чим було проведено і перерахунок позивачу, які 15 лютого 2008 року було виплачено - 923 грн. 34 коп. /а.с. 11/.
Відповідач долучив службове розслідування /а.с. 33/ з метою правильності та нарахування заробітної плати позивачу згідно наказу № 64 п.11 від 21 липня 2008 року про рух вхідної кореспонденції за 2006 рік і було встановлено, що згідно із записом № 658 від 30 травня 2006 року в Софіївську центральну районну лікарню надійшло рішення сесії Софіївської районної ради «Про продовження дії контракту з керівниками комунальних закладів», тобто з 26 квітня 2006 року по 25 липня 2006 року головним лікарем ОСОБА_1, але це рішення не надійшло на виконання у бухгалтерію Софіївської центральної районної лікарні, чим було порушено Інструкцію з діловодства, затвердженої Постановою КМУ від 17.10.1977 р. №1153, де робиться помітка керівником про її рух для виконання та вказівки прізвища, тому бухгалтерія не мала підстав для нарахування, від чого склало переплату заробітної плати 8676 грн. 15 коп.
При огляді в судовому засіданні журналу вхідної кореспонденції це найшло підтвердження, що рішення надійшло про продовження контракту за вх.. № 658 від 30 травня 2006 року.
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що вона працює у відділі кадрів, але таке рішення вона на виконання не отримувала, також пояснила, що позивач дійсно забрав трудову книжку в липні 2006 року і не повернув, хоч вона прохала його про це в серпні місяці 2006 року. При огляді в судовому засіданні журналу видачі трудових книжок, яка ведеться з 1982 року на 18 аркуші є запис, що ОСОБА_1 отримав трудову книжку 3 липня 2006 року.
Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що вона працює секретарем Софіївської центральної районної лікарні, дійсно за № 658 від 30 травня 2006 року вона отримала і зареєструвала рішення районної ради про продовження дії контракту, яке передала позивачу і більше він його не повернув. Тому відсутня в журналі відмітка, кому його було передано на виконання.
Свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що вона працює заступником головного лікаря по економічним питанням, підтвердила, що їй позивач вказане рішення не передавав для надання його в бухгалтерію.
Свідок ОСОБА_11, бухгалтер по нарахуванню заробітної плати суду пояснила, що вона не нараховувала 50% до посадового окладу заробітної плати позивачу, так-як не було надано рішення про продовження дії контракту, тільки в лютому місяці 2008 року було нараховано розрахункові позивачу, коли Яланжі Л.Г. надала рішення 30 січня 2008 року, також не було наказу про перерахунок із-за відсутності рішення ради.
Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що вона на час перевірки інспектором Яланжі Л.Г. в грудні місяці 2007 року вона виконувала обов'язки головного бухгалтера Софіївської центральної районної лікарні і в зв'язку з тим, що не було рішення про продовження дії контракту з позивачем, позивачу не було нарахована 50% надбавка до його заробітної плати і вона не проконтролювала роботу бухгалтера ОСОБА_11 , так-як наказу про доплату не надійшло, лише після надходження рішення виплачений розрахунок.
Допитана в судовому засіданні як спеціалістОСОБА_8 суду пояснила, що вона дійсно робила перевірку по скарзі позивача в грудні місяці 2007 року, так-як він не був згідний з тим, що йому не нарахували 50% надбавки по контракту і вона при перевірці роботи бухгалтерії встановила це порушення, зробила припис, при перевірці пізніше виявилося, що 50% надбавка не нарахована і вона пішла в Софіївську районну раду та особисто 30 січня 2008 року вручила головному бухгалтеру ОСОБА_7, при цьому вона поставила свій підпис на рішенні і ОСОБА_16, що вона його отримала.
Свідок ОСОБА_7, головний бухгалтер Софіївської центральної районної лікарні суду пояснила, що вона не працювала в зв'язку з травмою з 3 березня 2006 року по 18 січня 2007 року, тому коли була перевірка Яранжі Л.Г., вона дала їй копію розпорядження про продовження дії контракту з позивачем і вони провели нарахування по доплаті 50% окладу як головному лікарю, які позивач отримав 15 лютого 2008 року, вона на розпорядженні розписалась 30 січня 2008 року, це була копія розпорядження, де було записано, що Яланжі Л.Г. отримала цю копію в Софіївській районній раді. Сама вона при огляді в судовому засіданні розпорядження /а.с.179/ підтвердила свій підпис, після чого вона це розпорядження віддала для реєстрації в Софіївську центральну районну лікарню. Сама вона звернулася до відділу кадрів, економіста, після закінчення дії контракту, але їй говорили, що такого рішення немає, тому вона і не нараховувала. Сама вона вважає, що це була вина керівника, який не розписав його на виконання, коли в той час працював позивач.
Згідно ст.. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.. 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Суд вважає, що на день розрахунку в жовтні місяці 2006 року спору не було, позивач не заявив про свої вимоги по неправильності розрахунку.
Окрім того, позивач, як було встановлено в суді, не надав доказів про те, що розпорядження, яке надійшло до Софіївської центральної районної лікарні 30 травня 2006 року за № 658 було направлено або передано до бухгалтерії для виконання. Його пояснення, що розпорядження було передано ОСОБА_15 не підтверджено, так-як вона суду пояснила, що вона зверталася до позивача за таким розпорядженням, але він не говорив за нього нічого, як було встановлено з вини позивача, який не уклав договір на продовження контракту Софіївською районною радою, а також через відсутності цього розпорядження керівником, яким був того часу сам позивач, суд вважає, що розрахункові позивач отримав в жовтні місяці 2008 року і підстав у бухгалтерії в той час виплачувати розрахункові не було, тому посилки позивача на те, що мало місце затримки його остаточного розрахунку в судовому засіданні на знайшло підтвердження, тому його вимоги необгрунтовані і не підлягають задоволенню.
Вимоги позивача по стягненню моральної шкоди і посилання на те, що він втратив час на звернення до суду, чим було принижено його честь і гідність, а також що його було скомпрометовано як людину при обговоренні в трудовому колективі суд не вбачає в їх задоволенні, так-як ніяких доказів, що позивач звертався до Софіївської центральної районної лікарні за розрахунком позивач не надав, тому відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суд вважає в позовних вимогах в цій частині слід також відмовити як необгрунтованих.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
1. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального закладу охорони здоров'я «Софіївської центральної районної лікарні» «Про стягнення з КЗОЗ «Софіївська центральна районна лікарня середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку та моральної шкоди»
відмовити як необгрунтованих.
1. 2. Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Софіївський районний суд.
2. 3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.