Справа № 2-5070/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2010 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого - судді Башмакова Є.А.
при секретарі – Жук Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про зобов’язання належним чином виконувати умови кредитної угоди та про повернення я майна з чужого незаконного володіння,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2009 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом в обґрунтування якого посилається на те, що 28 лютого 2008 року між ним та ЗАТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитно - заставний договір №DNQOAN100330146 від 28.02.2008р. згідно якого він отримав грошові кошти в сумі 46787,75 грн. на придбання автомобіля, оплату перших страхових платежів, реєстрацію предмета застави, оплату винагороди за надання фінансового інструменту. Договором передбачено, що відсоткова ставка по сплаті за користування Кредитом складає 15,48% річних, та щомісячний платіж в період сплати складає 1182,09 грн. для погашення заборгованості за Кредитом. Винагородою та процентами за користування ним. Позивач в повному обсязі виконував свої зобов’язання за даним договором. В лютому 2009 року позивач дізнався, що у нього є заборгованість по сплаті за кредитом, у зв’язку з тим, що у нього збільшилась відсоткова ставка, а саме: з 15,48% до 27,12%. В березні 2009 року від представника відповідача позивач дізнався, що новий щомісячний внесок складає 1442 грн., що на 259,91 більше, ніж передбачено кредитно-заставним договором №DNQOAN100330146 від 28.02.2008р. На даний час позивачем за даним договором внесено 21300 грн. З розрахунку внесення щомісячних платежів по 1182,09 грн. Крім того працівниками відповідача 15 травня 2009 року було вилучено у позивача автомобіль марки ВАЗ 21099, 2008 р. випуску, який є предметом застави по кредитному договору № №DNQOAN100330146 від 28.02.2008 року для передання його на реалізацію та направлення грошових коштів на погашення заборгованості у випадку невиконання зобов'язань по вищезазначеному договору. На даний час позивач немає заборгованості по кредитно-заставному договору №DNQOAN100330146 від 28.02.2008 року в редакції на день його укладення. Позивач звернувся до начальника Павлоградської філії ЗАТ КБ «Приват Банк» з проханням повернути йому транспортний засіб, але йому було відмовлено. Вважає, що дії ЗАТ КБ «Приват Банку» є неправомірні, та просив суд зобов’язати відповідача припинити дії щодо порушення вимог кредитного договору №DNQOAN100330146 від 28.02.2008 року; відповідач має відновити становище, яке існувало до порушення вимог кредитного договору №DNQOAN100330146 від 28.02.2008 року, а саме перерахувати заборгованість по кредитного договору №DNQOAN100330146 від 28.02.2008 року з 01.02.2009 року по теперішній час з розрахунку відсоткової ставки 15,48% річних, також відповідач має бути примушений виконувати кредитну угоду №DNQOAN100330146 від 28.02.2008 року на умовах, які діяли в момент її укладення. Крім того, просив витребувати у відповідача майно: автомобіль марки ВАЗ 21099, 2008 р. випуску, речі, що знаходились в автомобілі (комплект чохлів, комплект коврів на підлогу, магнітолу з чотирма колонками, аптечку, вогнегасник, набір ключів, набір ковпаків колесних).
Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали, на його задоволенні наполягали.
Представник відповідача у судове засідання з’явився, проти задоволення позовних вимог заперечував, вважає, що дії банку є правомірними.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28.02.2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» як банком з одного боку і ОСОБА_1 як клієнтом був укладений кредитно-заставний договір № DNQOAN100330146, згідно якого банк зобов'язався надати позивачу кредит розміром 46787,75 грн. на придбання автомобіля, оплату перших страхових платежів, реєстрацію предмета застави в Державному реєстрі, оплату винагороди за надання фінансового інструменту.
Пунктом 17.1.6 цього договору передбачено, що відсоткова ставка по сплаті за користування Кредитом складає 15,48% річних.
Пунктом 17.8 вищевказаного договору передбачено, що щомісячний платіж в період сплати складає 1182,09 грн. для погашення заборгованості за Кредитом, винагородою та процентами за користування ним. Позивач не отримував будь-яких листів від відповідача з повідомленнями про підняття відсоткової ставки.
Щомісячно позивач сплачував 1182,09 грн. для погашення заборгованості за Кредитом. Винагородою та процентами за користування ним.
В лютому 2009 року позивач прийшов до каси відповідача сплачувати щомісячний платіж. В касі його було повідомлено, що у нього є заборгованість по сплаті за кредитом та збільшена відсоткова ставка за кредитом, а саме до 27,12%.
В березні 2009 року позивач дізнався, що новий щомісячний внесок складає 1442 грн., що на 259,91 більше, ніж передбачено кредитно-заставним договором № DNQOAN100330146 від 28.02.2008 року. За рік він має переплачувати 3118,92 грн.
Після 01.02.2009 року відповідач проводить розрахунок зобов'язань по кредитно-заставному договору № DNQOAN100330146 від 28.02.2008 року з урахуванням підвищених відсоткових ставок.
На даний час позивачем за кредитно-заставним договором № DNQOAN100330146 від
28.02.2008 року внесено 21 300 грн. З розрахунку внесення щомісячних платежів по 1182,09 грн.
суми 21 300 грн. достатньо для виконання своїх зобов'язань по кредитно-заставному договору № DNQOAN100330146 від 28.02.2008 року по липень 2009 року включно.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, а саме з акту прийому автомобіля від 15.05.2009 року працівниками відповідача було вилучено у позивача автомобіль марки ВАЗ 21099, 2008 р. випуску, кузов № НОМЕР_1, який є заставою по кредитному договору № DNQOAN100330146 від 28.02.2008 року для передання його на реалізацію та направлення грошових коштів на погашення заборгованості у випадку невиконання позивачем зобов'язань по кредитно-заставному договору № DNQOAN100330146 від 28.02.2008 року до 01.11.2009 року.
В зв'язку з тим, що в теперішній час позивач не має заборгованості по кредитно-заставному договору № DNQOAN100330146 від 28.02.2008 року в редакції на день його укладення, рішення суду згідно частини 1 статті 590 Цивільного кодексу про звернення стягнення на предмет закладу не має, позивач прохав листом від 28.07.2009 року (вхід. № 2416) начальника Павлоградської філії Шаповалова М.П. повернути йому автомобіль марки ВАЗ 21099, 2008 р. випуску, кузов № НОМЕР_1, речі, що знаходились в автомобілі (комплект чохлів, комплект коврів на підлогу, магнітолу з чотирма колонками, аптечку, вогнегасник, набір ключів, набір ковпаків колесних).
06.08.2009 року начальником Павлоградської філії Шаповаловим М.П. позивачу було відмовлено в поверненні автомобіля марки ВАЗ 21099, 2008 р. випуску, кузов № НОМЕР_1, речей, що знаходились в автомобілі (комплект чохлів, комплект коврів на підлогу, магнітолу з чотирма колонками, аптечку, вогнегасник, набір ключів, набір ковпаків колесних).
Судом також встановлено, що підвищення відсоткової ставки за діючим Договором відбулося без супроводження інформацією щодо нової реальної вартості кредиту . Це є порушенням вимог «Правил надання банками України інформації споживачу щодо умов кредитування та сукупної вартості кредиту» (затверджені Постановою правління НБУ №168 від 10 травня 2007 року та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року №541/13808). Зокрема, пункт 1.3 Правил встановлює, що «банки зобов'язані забезпечувати виконання цих Правил під час укладення кредитних договорів зі споживачами». Пропозиція щодо збільшення відсоткової ставки за кредитом із наданням позичальнику можливості достроково припинити дію угоди у разі непогодження, рівнозначна переукладанню кредитної угоди, тому ПриватБанк зобов'язаний був разом з листом надати позивачу два розрахунки нової реальної вартості кредиту (відповідно до двох запропонованих відсоткових ставок) згідно вимог зазначених Правил, чого здійснено не було.
Зміна відсоткової ставки за договором неможлива без зазначення обґрунтованих підстав для цього. Пункт 3.5 згаданих вище Правил встановлює, що «банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін (зміни кредитної політики банку)». В якості аргументації рішення ПриватБанку в отриманому останнім листі наводяться фактори згідно Договору. Проте вони не можуть вважатися такими, що дають відповідачу право змінити відсоткову ставку за кредитом.
Зокрема, що стосується зміни облікової ставки НБУ, то в даному випадку повідомлення про збільшення відсоткової ставки за користування кредитом є безпосереднім порушенням суттєвих умов Договору. Порушення банком взятих на себе зобов'язань з метою одержання незаконного прибутку дає правову можливість для порушення питання про розірвання Договору з ініціативи другої (постраждалої) сторони, відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.
Крім того на момент укладання Договору позивач виходив з того, що ПриватБанк міг ініціювати зміну відсоткової ставки за кредитом лише протягом 7 (семи) календарних днів після виникнення відповідної підстави - зміни облікової ставки НБУ. Правовою підставою для цього є п.6.3.1. Договору.
Згідно Постанови НБУ № 107 від 21.04.2008 року змінена була облікова ставка НБУ з 11 % до 12 % з 30.04.2008 року. Тобто згідно п. 6.3.1. Договору банк міг право ініціювати зміну відсоткової ставки за кредитом лише до 08.05.2008 року, а не 01.02.2009 року направивши йому лист-повідомлення. Окрім того слід зазначити, що збільшення процентної ставки банком можлива лише в границях кількості пунктів на які збільшилася ставка НБУ.
Відносно інших факторів, перелічених у Договорі слід зазначити, що відповідно до п. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» №1023-ХІІ від 12.05.1991 року (з наступними змінами і доповненнями), у кредитному договорі може бути передбачено, що «відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках». Проте перелік подій, які можуть буди розцінені як «інші випадки», не є необмеженим. Тлумачення ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» має відбуватися з урахування положень п. 4 ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з якими встановлення дискримінаційних відносно споживача правил зміни відсоткової ставки є несправедливою умовою договору (тобто такою, яке всупереч принципу добросовісності своїм наслідком має істотний дисбаланс договірних прав та зобов'язань на шкоду споживачеві - ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»). Враховуючи практику укладення договорів кредитування ПриватБанку, коли банк розробляє власну типову форму договору, умови якої є однаковими для кожного пересічного клієнта, та не змінюються банком за вимогою клієнта, то згідно визначення 634 Цивільного кодексу України, такий договір є договором приєднання. І тому споживач, бажаючи укласти договір, не має можливості впливати на його умови, у тому числі відносно зміни відсоткової ставки за кредитом.
При таких обставинах положення договору кредитування, що дають ПриватБанку можливість змінювати відсоткову ставку на власний розсуд, є дискримінаційними у тому значенні, яке вкладене в це поняття Законом України «Про захист прав споживачів». Таким чином, бажання банку під «іншими випадками» розуміти той перелік факторів, що викладений у п. 6.3.1. Договору, є несправедливим та дискримінаційним, що суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».
Також слід зазначити, що зміна ставки за кредитом без наведення правила розрахунку вартості кредиту є порушенням прав позивача як споживача. Згідно частини п'ятої пункту 3.4 згаданих вище Правил: «Банки зобов'язані в кредитному договорі зазначити правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках». У спірному Договорі таке правило не наведене ані у вигляді математичної формули, ані навіть у вигляді текстового опису пропорційного впливу можливих факторів.
Згідно статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не впливає із звичаїв ділового обороту.
В даному випадку відповідач порушив цю вимогу закону, тому що зміну вищевказаного договору не провів в такій самій формі, що й договір, що змінився.
В даний час кредитний договір № DNQOAN100330146 від 28.02.2008 року є діючим незмінним правочином.
Крім того, відсутній інший правочин, згідно з яким позивачу збільшено відсоткову ставку за кредитним договором. Отриманий ним лист відповідача не може розглядатись як зміна кредитного договору - правочин.
Згідно частини 1 статті 643 Цивільного кодексу України якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 не надавав згоди на підвищення процентної ставки за кредитним договором.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 1056-1 Цивільного кодексу України умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною, а встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.
Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.
Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового права та інтересу.
Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачає, що засновник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Стосовно позовних вимог позивача, що стосуються витребування у відповідача майна, а саме: автомобіль марки ВАЗ 21099, 2008 р. випуску, речі, що знаходились в автомобілі (комплект чохлів, комплект коврів на підлогу, магнітолу з чотирма колонками, аптечку, вогнегасник, набір ключів, набір ковпаків колесних), суд вважає, що вони не підлягають задоволенню, оскільки позивачем, на момент складання акту про прийом транспортного засобу від 15.05.2009 року, не були оскаржені дії Банку, щодо збільшення відсоткової ставки, а тому Банк діяв в межах діючого законодавства, крім того акт від 15.05.2009 року був підписаний самим позивачем, що підтвердив факт правомірних дій Банку.
Згідно ст. 88 ЦПК України судові витрати у справі підлягають присудженню на користь позивача з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 321, 386, 387, 391, 526, 628, 643, 1056-1 ЦК України, ст.ст.10, 11, 27, 31, 60, 88, 212-215 ЦПК України,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про зобов’язання належним чином виконувати умови кредитної угоди та про повернення я майна з чужого незаконного володіння – задовольнити частково.
Зобов’язати Закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» припинити дії, щодо порушення вимог кредитного договору №DNQOAN100330146 від 28.02.2008 року, а саме:
- відновити становище, яке існувало до порушення вимог кредитного договору №DNQOAN100330146 від 28.02.2008 року, а саме перерахувати заборгованість по кредитному договору №DNQOAN100330146 від 28.02.2008 року з 01.02.2009 року з розрахунку відсоткової ставки 15,48% річних;
- виконувати кредитну угоду №DNQOAN100330146 від 28.02.2008 року на умовах, які діяли на момент її укладення.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 252 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене у апеляційний суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, та подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя: Є.А. Башмаков