ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2007 р. | № 12/2288 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Мележик Н.І. - головуючого,
Подоляк О.А.,
Козир Т.П.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну
скаргу Відкритого акціонерного товариства по
газопостачанню та газифікації "Житомиргаз"
на рішення господарського суду Житомирської області
від 29.01.2007р.
та на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 10.04.2007р.
у справі № 12/2288
господарського суду Житомирської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства по
газопостачанню та газифікації "Житомиргаз"
до Відкритого акціонерного товариства "Мар"янівський склозавод"
про стягнення 108 020,10 грн.
за участю представників:
позивача – Хомчук В.А., Іваненко О.В.
відповідача – Кулик Т.Б., Костюк П.С.
ВСТАНОВИВ:
В червні місяці 2006 року Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Мар"янівський склозавод" про стягнення заборгованості у розмірі 108 020,10 грн., в тому числі 83 313,31 грн. за надані послуги по постачанню природного газу та 24 206,79 грн. за надані послуги по транспортуванню природного газу.
В подальшому у зв"язку з частковою оплатою відповідачем заборгованості позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 83 313,31 грн. за надані послуги по постачанню природного газу.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 29.01.2007р. (суддя Сікорська Н.А.), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 10.04.2007 року (судді: Ляхевич А.А., Вечірка І.О., Зарудяна Л.О.) в задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" просить скасувати рішення та постанову господарських судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами та вбачається з матеріалів справи, 04.01.2005 року між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" та Відкритим акціонерним товариством "Мар"янівський склозавод" укладено договори №02-2005-ПП-03 та №02-2005-Т-02 на постачання та транспортування природного газу. Предметом зазначених договорів є надання позивачем відповідачеві послуг по постачанню та транспортуванню природного газу, який отриманий згідно з зовнішньо-економічним контрактом купівлі-продажу природного газу №14/404 від 14.05.2001р. між НАК "Нафтогаз України" та ДТК "Туркменнафтогаз", контрактами №100, №101 від 05.12.2002р. між НАК "Нафтогаз України" та Eural Gas KFT, укладених на виконання Угоди між Україною і Туркменістаном про постачання природного газу з Туркменістану в Україну в 2002-2006 роках від 14.05.2001 року та переданий Дочірній компанії "Газ України" за договором купівлі-продажу природного газу між НАК "Нафтогаз України" та ДК "Газ України".
В пункті 4.2. договору №02-2005-ПП-03 від 04.01.2005р. на постачання природного газу встановлено, що ціна на газ, вказана в п.4.1. даного договору, може змінюватися за рішенням компетентних державних органів України. У випадку зміни ціни, нові –є обов"язковими для сторін з дати їх введення. Про зміну ціни чи порядку розрахунків позивач повідомляє відповідача додатковою угодою, яка є невід"ємною частиною договору.
Згідно додаткових угод №№4,5,6 до вказаного договору змінювалася ціна на газ, а додатковою угодою №7 сторони обумовили, що з 01.01.2006 року для споживачів, які є платниками податку на додану вартість, ціна за 1000 куб.м. природного газу складає 422,10 грн.
За договором на постачання природного газу обов"язком відповідача є здійснення розрахунків з позивачем до 10 числа місяця, наступного за звітним.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, повно та всебічно дослідив всі суттєві обставини справи, правильно встановив, що відповідач, як платник податку на додану вартість, належним чином виконав взяті на себе договором зобов"язання, оплативши послуги на постачання природного газу за ціною, погодженою у додатковій угоді №7 до договору №02-2005-ПП-03 від 04.01.2005р.
При цьому суди виходили з того, що сторонами не вносились зміни до договору стосовного погодження ціни та походження природного газу, тому відповідач оплатив отриманий від позивача у січні-лютому 2006 року природний газ за встановленою сторонами ціною, а донарахування позивачем ПДВ за вказаний період є безпідставним.
Дані висновки судів відповідають вимогам закону, встановленим судом обставинам та ґрунтуються на матеріалах справи.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач, в свою чергу, не надав доказів на підтвердження виконання умов п.4.2. договору щодо повідомлення відповідача про зміну ціни та походження природного газу.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Підстави для зміни або розірвання договору передбачені статтею 651 цього Кодексу, якою визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Також відповідно до статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Крім цього, згідно ч. 3 статті 632 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку про неправомірність нарахування позивачем ПДВ за постачання природного газу за ставкою 20% за відсутності погодження сторонами зміни ціни на газ та повідомлення відповідача про те, що спожитий ним у вказаному періоді газ, був поставлений не на виконання міжнародних договорів.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
Відповідно до ст.8 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" операції з ввезення природного газу на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, звільняються від обкладання податком на додану вартість.
Посилання касаційної скарги на те, що спожитий відповідачем протягом січня-лютого 2006 року газ, переданий останньому не на виконання міжнародних договорів, а є газом іншого походження, можливість постачання якого передбачена договором на постачання природного газу, укладеним між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та ВАТ "Житомиргаз" №06/05-2840 від 30.12.2006р. і додаткових угод до нього №1 від 25.01.2006р. та №2 від 17.02.2006р., внаслідок чого підлягає оподаткуванню ПДВ за ставкою 20%, не заслуговують на увагу, оскільки зміна умов договору щодо джерела ресурсів поставки природного газу, наслідком якого є порядок справляння податку на додану вартість, здійснюється у відповідності до порядку розподілу ресурсів уповноваженими органами.
Донарахування позивачем податку на додану вартість на ціну газу, суперечить умовам договору та не підтверджується відповідними правовими актами.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження доказів, висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, прийняте рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Житомирської області від 29.01.2007р. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 10.04.2007р. у справі № 12/2288 залишити без змін.
Головуючий суддя | Н.І.Мележик |
Судді | О.А.Подоляк |
Т.П.Козир |