ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2007 р. | № 17/239 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Мележик Н.І. - головуючого,
Подоляк О.А.,
Козир Т.П.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну
скаргу Приватної виробничо-торгової фірми
"Колоінвест"
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2007р.
у справі № 17/239
господарського суду Івано-Франківської області
за позовом Агропромислово-торгового підприємства
"Бобовище"
до Приватної виробничо-торгової фірми "Колоінвест"
про стягнення 8 659,60 грн.
за участю представників:
позивача – не з"явились
відповідача – Кродюк В.В.
ВСТАНОВИВ:
В серпні місяці 2006 року Агропромислово-торгове підприємство "Бобовище" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватної виробничо-торгової фірми "Колоінвест" про стягнення основного боргу у розмірі 8 659,60 грн. за отриману продукцію.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 20.11.2006р. (суддя Неверовська Л.М.) в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2007 року (судді: Кордюк Г.Т., Давид Л.Л., Мурська Х.В.) рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20.11.2006р. у справі №17/239 скасовано, прийнято нове рішення про часткове задоволення позову та стягнуто з Приватної виробничо-торгової фірми "Колоінвест" на користь Агропромислово-торгового підприємства "Бобовище" 8 635,35 грн. основного боргу, 101 грн. держмита, 118 грн. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Приватна виробничо-торгова фірма "Колоінвест" звернулась до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2007р. скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга частково підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів не відповідають зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Як встановлено місцевим та апеляційним господарським судом і вбачається з матеріалів справи, відповідач на підставі накладних №396 від 26.05.2004 року, №397 від 26.05.2004 року, №506 від 15.07.2004 року та №519047 від 16.02.2005 року отримав у позивача вино в асортименті на загальну суму 34 789,32 грн.
У зв"язку з частковою оплатою відповідачем вартості отриманої продукції позивач звернувся до суду про стягнення заборгованості у розмірі 8 659,60 грн.
Господарський суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 8 635,35 грн., в якості доказу часткових оплат отриманої продукції на суму 26 129,72 грн. послався на платіжні доручення, які долучені до матеріалів справи (а.с. 43-51).
Однак, наявні в матеріалах справи платіжні доручення та банківські виписки свідчать про здійснення відповідачем оплати товару, одержаного по іншим накладним ніж накладні, що є предметом спору у цій справі.
Водночас в справі містяться матеріали перевірки відповідача, проведеної 24.02.2006 року Управлінням у справах захисту прав споживачів в Івано-Франківські області, якою виявлено недоліки вина, отриманого відповідачем у позивача.
Проте, суд апеляційної інстанції при задоволенні позову вказав, що якість товару підтверджується посвідченням якості №30.
Так, судами обох інстанцій не з"ясовано яка саме продукція (її кількість та перелік), отримана відповідачем у позивача, відповідала державним стандартам і нормам, внаслідок чого суди дійшли передчасного висновку про її придатність чи непридатність до реалізації.
Згідно статтей 673, 674 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.
Так, відповідач 16.02.2005 року по накладній №№519047 отримав вино у позивача з датою розливу 08,10 та 14.02.2005 року, про що останнім надано посвідчення якості №30.
В той же час судами не надано належної оцінки та не зібрано докази, що підтверджують якість кожної партії вина, отриманого відповідачем у позивача, зокрема, судами не з"ясовано наявність посвідчень якості продукції, отриманої відповідачем по накладних №№396,397 від 26.05.2004 року та не надано оцінки сертифікату відповідності продукції, терміном дії лише з 30.06.2004р.
Згідно ч.3 ст.677 ЦК України строк придатності товару визначається періодом часу, який обчислюється з дня його виготовлення і протягом якого товар є придатним для використання, або терміном (датою), до настання якого товар є придатним для використання. Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, на який встановлено строк придатності, з таким розрахунком, щоб він міг бути використаний за призначенням до спливу цього строку.
Проте, суди не звернули увагу на гарантійні терміни зберігання кожної партії вина, дати їх розливу, отримання від позивача та проведеної перевірки.
Таким чином, вказаним обставинам першою та апеляційною інстанціями не надана належна юридична оцінка.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Відповідно до ст. 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.
Відповідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів у справі є виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.
За результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції дійшов висновку, що фактичні обставини, які входять до предмету доказування у цій справі, з’ясовано судом першої та апеляційною інстанціями з недостатньою повнотою, що є порушенням норм процесуального права, зокрема, ст. 43 ГПК України, у зв’язку з чим вказані судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду згідно п. 3 ст. 1119 ГПК України.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати вищенаведене та звернути увагу на правильність застосування норм матеріального та процесуального права, всебічно, повно і об`єктивно розглянути в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, та прийняти відповідне рішення з належним мотивуванням.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Приватної виробничо-торгової фірми "Колоінвест" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20.11.2006р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.03.2007 року у справі №17/239 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.
Головуючий суддя | Н.І.Мележик |
Судді | О.А.Подоляк |
Т.П.Козир |