ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
11 липня 2007 р. |
№ 18/498 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Мележик Н.І. -головуючого,
Подоляк О.А.,
Козир Т.П.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного
майна України по м.Києву
на рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2006р.
та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2007р.
у справі № 18/498
господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Торговий дім "Ярославь"
до Регіонального відділення Фонду державного
майна України по м.Києву
треті особи: 1) Державне територіально-галузеве
об"єднання "Південно-Західна залізниця"
2) Міністерство транспорту та зв"язку України
про продовження дії договору оренди
нерухомого майна №311/1 від 31.08.2001 р.
за участю представників:
позивача: не з"явились
відповідача: Колтунов І.М.
третіх осіб: 1) Кузьміченко О.А.
2) не з"явились
ВСТАНОВИВ:
В жовтні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ярославь»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Києву про зобов»язання останнього визнати продовженим договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 31.08.2001 року №311/1, укладений між сторонами, строком на 5 років до 31.08.2011 року.
В подальшому позивачем було уточнено позовні вимоги, в зв»язку з чим останній просив суд визнати продовженим договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 31.08.2001 року №311/1, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ярославь»та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м.Києву строком на 5 років з 31.08.2006р. до 31.08.2011 року на тих же умовах.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.12.2006 року (суддя Мандриченко О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2007 року (судді: Губенко Н.М., Барицька Т.Л., Ропій Л.М.), позов задоволено повністю, визнано договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.08.2001 року №311/1, продовженим строком на 5 років з 31.08.2006р. до 31.08.2011 року на тих самих умовах, які передбачені цим договором, стягнуто з відповідача на користь позивача 85 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В касаційній скарзі Регіональне відділення Фонду державного майна України по м.Києву просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2006 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2007 року у даній справі і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, згідно укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна №311/1 від 31.08.2001 року, що належить до державної власності, та додаткової угоди до нього від 01.05.2002 року, відповідач передав позивачу у строкове платне користування державне нерухоме майно загальною площею 50 кв.м., що знаходиться у м.Києві на площі Привокзальній,1 та перебуває на балансі вокзалу станції Київ -Пасажирський. Факт передачі підтверджується актом приймання - передачі.
Згідно п.10.1 цього договору строк його дії становить 5 років (з 31.08.2001 року до 31.08.2006 року).
Умовами п.10.5 договору сторони передбачили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату його продовження.
Аналогічні вимоги містяться в ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч.4 ст.284 ГК України і ст.764 ЦК України.
Судами попередніх інстанцій встановлено факт відсутності заяв з боку будь-якої із сторін про припинення дії договору, в зв»язку з чим суди на підставі вищевказаних норм дійшли вірного висновку про продовження терміну дії договору на той самий строк, тобто на 5 років з 31.08.2001 року до 31.08.2011 року і на тих самих умовах.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття
передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання
правопорушенням.
Приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий та апеляційний господарські суди, належним чином проаналізували надані позивачем докази, зокрема, звернення відповідача до третіх осіб та одержані від них відповіді, які свідчать про оспорювання ними факту продовження дії договору на новий термін і на тих самих умовах. При цьому суди попередніх інстанцій надали їм належну юридичну оцінку, внаслідок чого, в силу передбачених ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України норм, дійшли обґрунтованого висновку, про порушення права позивача на продовження строку дії договору, яке підлягає захисту шляхом визнання такого права.
Переважне право позивача перед іншими суб»єктами господарювання на продовження строку дії договору встановлено статтями 285 ГК України та 17 зазначеного Закону.
Грунтується на вимогах закону і висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав до застосування вимог п.1-1 ст.80 ГПК України, за якими у випадку відсутності предмету спору провадження у справі підлягає припиненню, оскільки, як вже зазначалось вище, факт оспорювання договору позивачем доведений.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені першою та апеляційною інстанцією на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження доказів, висновки суду апеляційної інстанції відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин, прийняті у справі рішення господарського суду міста Києва та постанова Київського апеляційного господарського суду відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому вказані судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Києву залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2006р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2007 року у справі №18/498 залишити без змін.
|
Головуючий суддя |
Н.І.Мележик |
|
Судді |
О.А.Подоляк |
|
|
Т.П.Козир |