ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
15.02.10Справа №2а-2809/09/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Плієвої Н.Г.,
при секретарі - Авраменко Г.С.,
за участю:
представника позивача -ОСОБА_1, довіреність № 4550 від 07.08.2008
представників відповідача - Трипуса Є.В., довіреність № 1643/9/10-041 від 26.05.2009
Вараксіна Д.А., довіреність № 852/9/10-050 від 01.04.2008
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу за позовом
фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення- рішення № 0000301710/0 від 27.05.09 на суму 235017,80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було протиправно віднесена до суми доходу платника податків сума грошового вкладу, внесеного позивачем в банк, також при проведенні перевірки відповідачем були допущені порушення прав позивача, тому акт перевірки не може бути прийнятий судом в якості доказу у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 16.12.2009 було відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-2809/09/2770.
Ухвалою суду від 16.12.2009 закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 12.01.2010.
Відповідно до ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи відкладався та у судовому засіданні оголошувалась перерва.
У ході судового засідання представник позивача позовні вимоги змінив та доповнив, пояснив суду, що позивачем банківський рахунок поповнявся за рахунок особистих коштів, накопичених у минулих роках, а тому сума у розмірі 1431200,00 грн. не повинна оподатковуватися. Від попереднього ствердження, що грошові кошти були позивачем отримані у позику представник позивача відмовився. Крім того, представник позивача зазначає, що оскільки грошові кошти є власністю ОСОБА_4 –як фізичної особи, вони були протиправно віднесені до власності фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 Наполягав на задоволенні позовних вимог.
Представники відповідача проти адміністративного позову у судовому засіданні заперечували, надалі суду заперечення проти адміністративного позову. Вважають, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 не сплачений податок з доходів фізичних осіб з суми у розмірі 1566785,30 грн., документально не підтверджено джерело виникнення грошових коштів у розмірі 1431200,00 грн., а тому підстави для скасування податкового-повідомлення-рішення від 27.05.2009 № 0000301710/0 відсутні.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд
ВСТАНОВИВ:
Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі м. Севастополя 27.05.2009 винесено податкове повідомлення-рішення № 0000301710/0, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 визначено податкове зобов'язання в розмірі 235017,80 грн. податку з доходів фізичних осіб.
Зазначене податкове повідомлення-рішення винесено на підставі акту N 957/10/17-01/2867908292 від 19.05.2009 «Про результати планової документальної перевірки дотримання та виконання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єктом господарської діяльності ОСОБА_4 код 2867908292 за період з 23.01.2008 по 31.12.2008».
За результатами розгляду скарг позивача, поданих в межах процедури адміністративного узгодження до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя, Державної податкової адміністрації України у м. Севастополі та Державної податкової адміністрації України прийняти рішення, про відмову у задоволенні скарг ОСОБА_4 та залишення без змін податкового повідомлення-рішення № 0000301710/0 від 27.05.2009.
Перевірка була проведена на підставі направлень на перевірку від 17.04.09 № 000238/251 та від 06.05.2009 № 000272/287.
Перевіркою встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_4 у 2008 році здійснював підприємницьку діяльність (оптово-роздрібна торгівля продуктами харчування) по загальній системі оподаткування та занизив суму сукупного оподаткованого доходу за 2008 рік з податку з доходів фізичних осіб у сумі 1566785,30 грн., чим порушив п.п.4.2.8 п. 4.2 ст.4, п.п. 8.1.3 п. 8.1 ст. 8, п. 19.1 «а», «в» ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та відповідно занизив суму податку з доходів фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету на 235017,80 грн.
Як вбачається з акту перевірки, згідно з виписками банку у 2008 році на розрахунковий рахунок суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 з банківського відділення № 9 СФ «Приватбанку»надходили грошові кошти, у яких призначення платежу зазначено як поповнення рахунку на загальну суму 1431200,00 грн., а саме: у лютому –210500,00 грн., у березні –263000,00 грн., у квітні –160000,00 грн., у червні –308000,00 грн. у серпні –51300,00 грн., у вересні –85100,00 грн., у жовтні 82800 грн., у листопаді –37000 грн., у грудні –233500 грн.
Валові доходи склали 6846089,52 грн.: дохід від реалізації, згідно з книгою обліку доходів Ф. 10 у сумі 5414820,20 грн., надходження грошових коштів для поповнення рахунку –1431200 грн. та відсотків банку –69,32 грн. (п.2.1.1. акту).
Перевіркою зафіксоване заниження валового доходу позивача за 2008 рік у сумі 1634885,52 грн. (6846089,52 –5211204,00).
Валові витрати за даними перевірки склали 5270384,22 грн. (п. 2.1.2 акту).
Оподаткований дохід суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 за 2008 рік за результатами перевірки складає 1575705,30 грн. (6846089,52 –5270384,22). У декларації платника податків оподатковуваний доход за 2008 зазначений у розмірі 8920,00 грн. Таким чином, заниження оподатковуваного доходу склало 1566785,30 грн. (1575705,30 –8920,00).
Представник позивача у судовому засіданні не заперечував, що позивачем із суми 1566785,30 грн. не було сплачено податок з доходів фізичних осіб, проте він вважає, що грошові кошті у розмірі 1431200,00 грн. були протиправно віднесені Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі м. Севастополя до доходів, отриманих позивачем у 2008 році. Проте з таким твердженням суд не може погодитися у зв’язку з наступним.
Згідно з пунктом 1.2. статті 1 Закону України від 22.05.2003, № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Відповідно до розділу IV ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" - згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.
Відповідно до п.п. 4.2.8. п. 4.2. ст. 4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із законом.
За визначенням норми п.п. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 Закону України від 22.05.2003 р. N 889 "Про податок з доходів фізичних осіб" - якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами.
Пояснення представника позивача, надані у судовому засіданні, що сума - 1431200,00 грн. є власними грошовими коштами позивача як належний доказ судом не приймається. Належних доказів джерела отримання позивачем доходу у 2008 році у розмірі 1431200,00 грн. суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 суду не надано.
Крім того, судом не приймаються доводи представника позивача, що грошові кошти надійшли на рахунок суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4, а не фізичної особи ОСОБА_4, тому у даному випадку не підлягав застосуванню Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб” з наступних підстав.
Як вбачається з свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, ОСОБА_4 був зареєстрований Нахімовською районною державною адміністрацією 22.01.2008.
У судовому засіданні встановлено, та не спростовувалось представником позивача, що до 2008 року у минулих роках декларація про доходи ОСОБА_4 до податкових органів не здавалася, податок зі суми 1431200,00 грн. не сплачувався.
Доказів, що у минулих роках громадянином ОСОБА_4 було сплачено податок з суми 1431200,00 грн. позивачем не надано.
Згідно з п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування. Оскільки позивачем у 2008 році було занижено оподатковуваний дохід на 1566785,30 грн. відповідачем було правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення, яким визначено податок з доходів фізичних осіб у розмірі 235017,80 грн. (1566785,30 х 15 %).
Що стосується посилання представника позивача на недоліки акту перевірки, а саме, що у акті не зазначено яка перевірка проводилась –«виїзна»чи «невиїзна», а тому акт не може бути доказом у справі, вони не приймаються судом до уваги, оскільки, як свідчать матеріали справи, ОСОБА_4 отримав повідомлення про проведення планової виїзної перевірки (а.с. 86), направлення на виїзну планову перевірку (а.с. 87), ним були надані необхідні для проведення перевірки документи (зв. бік а.с. 88).
Суд вважає, що не зазначення виду перевірки у акті перевірки суттєво не впливає на її наслідки, та не порушує права та інтереси позивача, а тому не може бути підставою для задоволення позову.
Відповідно до частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини.
Постанова складена та підписана у порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 22.02.2010 о 16:00 годин.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складення постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Н.Г. Плієва