ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
05 липня 2007 р. |
№ 2/593-06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
головуючого - судді суддів |
Ходаківської І.П. Савенко Г.В. Данилової Т.Б. |
|
перевіривши матеріали касаційної скарги |
Приватного підприємства агрофірми “Коровинці” |
|
на постанову |
Харківського апеляційного господарського суду від 04.12.2006 року |
|
у справі |
№ 2/593-06 господарського суду Сумської області |
|
за позовом |
СПД ФО ОСОБА_1 |
|
до третя особа |
Приватного підприємства агрофірми “Коровинці” Приватне підприємство Юридично-консалтингова фірма “ЛЕКС” |
|
про |
визнання права власності та зобов'язання вчинити дії |
за участю представників сторін:
позивача: Євсєєв В.В. дов. від 04.09.06 посв. адвоката № 3073/10 від 26.01.06
відповідача: ОСОБА_2 дов. від 03.07.06, ОСОБА_3 паспорт ІНФОРМАЦІЯ_1
третьої особи: не з'явились
Склад судової колегії змінено за розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 04.07.2007 року за № 02-12.2/155. У зв'язку з перебуванням судді Вищого господарського суду України Першикова Є.В. у відпустці, призначено колегію суддів у складі: головуючого -Ходаківської І.П., суддів: Савенко Г.В., Данилова Т.Б.(зазначене розпорядження міститься в матеріалах справи).
За згодою сторін відповідно до ч.2 ст.85 та ч.1 ст.1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні від 05.07.07 були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського суду України.
Рішенням господарського суду Сумської області від 14.09.2007 року: в задоволенні клопотання про залучення Товариства з обмеженою
відповідальністю “ЮВС” в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -відмовлено.
Позов задоволено в повному обсязі.
Визнано право власності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на Трактор Т-150К-09, 2000-го року, номер державної реєстрації - НОМЕР_1; Трактор Т-150К-09, 2000-го року, номер державної реєстрації - НОМЕР_2; Комбайн РСМ-10Б ДОН -1500Б, 2002-го року, техпаспорт ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25.04.2002р., номер об'єкту: зав. № машини(рами) 082007, дв. НОМЕР_3, номер тимчасової державної реєстрації НОМЕР_4.
Зобов'язано приватне підприємство Агрофірма “Коровинці” передати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1: Трактор Т-150К-09, 2000-го року, номер державної реєстрації - НОМЕР_1; Трактор Т-150К-09, 2000-го року, номер державної реєстрації - НОМЕР_2; Комбайн РСМ-10Б ДОН -1500Б, 2002-го року, техпаспорт ІНФОРМАЦІЯ_2 ні; 25.04.2002р., номер об'єкту: зав. № машини(рами) 082007, дв. НОМЕР_3 номер тимчасової державної реєстрації НОМЕР_4.
Стягнуто з приватного підприємства Агрофірми “Коровинці” на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 85грн. 00 коп. витрат по держмиту, 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Переглядаючи зазначене судове рішення в апеляційному порядку, судовою колегією Харківського апеляційного господарського суду 04.12.2006 року прийнято постанову, якою рішення господарського суду Сумської області від 14.09.2007 року залишено без змін, апеляційна скарга приватного підприємства Агрофірма “Коровинці” -залишена без задоволення.
Судові рішення вмотивовані тим, що позивач придбав спірне майно у третьої особи на законних підставах, оскільки третя особа при укладанні договору купівлі-продажу від 17.07.2006 року діяла від імені відповідача і, відповідно до умов якого, право власності на предмет договору переходить до позивача з моменту його підписання, а тому заявлені позовні вимоги є цілком обгрунтованими.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулось приватне підприємство Агрофірма “Коровинці” в якій скаржник зазначає, що рішення та постанова господарських судів не відповідають нормам закону і прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права з неповним з'ясуванням обставин справи.
Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Заслухавши представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування норм діючого законодавства, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 27.11.2002 р. між ТОВ „ЮВС” та відповідачем укладений договір № 14 товарного кредитування сільгоспвиробників, на підставі якого відповідач отримав згідно з видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи, товар (ПММ, пестициди) на суму 320 672, 83 грн. Факт поставки товару на суму 320 672, 83 грн. по договору товарного кредитування № 14 від 27.11.2002р. відповідачем не заперечується.
Відповідно до п. 5.2 вищезгаданого договору Відповідач зобов'язався сплатити ТОВ „ЮВС” вартість отриманого товару в сумі 320 672, 83 грн. до 01.12.2003 р. та крім цього відповідно до п. 4.3. договору сплатити винагороду за послуги по наданню товарного кредиту з розрахунку 32% вартості наданих ресурсів, тобто 102615,31 грн.
Остаточна сума, яку відповідач повинен був сплатити до 01.12.2003 р. становила 423 288,14 грн.
В забезпечення виконання зобов'язань за договором № 14 між ТОВ „ЮВС” та відповідачем укладений договір застави НОМЕР_5 від 25.12.2002 р., відповідно до умов якого, відповідач надав у заставу: трактор Т-150К-09, д/н НОМЕР_1; трактор Т-150К-09, д/н НОМЕР_2 та комбайн „Дон-Лан 15005”.
Однак, як підтверджено матеріалами справи та зазначено в рішеннях господарських судів попередніх інстанцій, відповідач зазначене зобов'язання не виконав.
Слід зазначити, що п. 8.3. договору № 14 передбачалось, що відповідач зобов'язаний сплатити пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, яка з урахуванням вимог ст. 258 ЦК України становить 78 870,75 грн. Загальний розмір зобов'язання відповідача становить 502 158,89 грн. із наступного розрахунку: 320 672,83 грн. основного боргу + 102 615,31грн. винагороди за товарний кредиті та 79 833, 29 грн. -пеня.
Відповідно до договору відступлення права вимоги від
30.01.2006р. ТОВ “ЮВС” згідно ст. ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України відступило право вимоги по договору товарного кредитування № 14 від 27.11.2002р. на користь ПП “Юридично-консалтингова фірма “Лекс” (третя особа) (відповідач про зазначене був повідомлений та останньому було направлено копію договору відступлення права вимоги від 30.01.2006 р. Отже, права по забезпеченому заставою договору товарного кредитування за № 14 від 27.11.2002 року перейшли до третьої особи.
01.02.2006 р. відомості про заміну обтяжувача були зареєстровані відповідно до витягу № 6377290 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, тобто в п'ятиденний термін після укладання договору відступлення права вимоги від 30.01.2006 р., передбаченому ст. 13 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”.
05.04.2006р. третя особа відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону № 1255 зареєструвала звернення стягнення на підставі договору застави від 25.12.2002 р. на суму 502158,89 грн.
Відповідно до ст. 28 вищевказаного закону, відповідач на протязі 30 днів з моменту отримання повідомлення мав право припинити звернення стягнення (продаж майна третій особі) виконанням зобов'язання, однак Відповідачем зазначене не виконано, відповіді на повідомлення за № 11, що було направлено третьою особою, відносно виконання порушеного зобов'язання надано не було.
Відповідно до ст. 30 зазначеного Закону Обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом продажу предмета забезпечувального обтяження третій особі. Обтяжувач вправі продати предмет обтяження будь-якій особі-покупцю або на публічних торгах. Договір купівлі-продажу предмета забезпечувального обтяження укладається обтяжувачем від імені боржника і є правовою підставою для набуття покупцем цього предмета права власності на відповідне рухоме майно. Покупець предмета забезпечувального обтяження набуває право власності на відповідне рухоме майно без будь-яких забезпечувальних та публічних обтяжень, а також інших договірних обтяжень з нижчим пріоритетом.
11.07.2006р. Третьою особою було надруковано оголошення в газеті про продаж предмета обтяження.
17.07.2006 р. Третя особа від імені Відповідача уклала з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 договір купівлі-продажу, відповідно до якого Позивач придбав предмет обтяження, а саме: Трактор Т-150К-09, 2000-го року, номер державної реєстрації- НОМЕР_1; Трактор Т-150К-09, 2000-го року, номер державної реєстрації - НОМЕР_2; Комбайн РСМ-10Б ДОН -1500Б, 2002-го року, техпаспорт ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25.04.2002р., номер об'єкту: зав. № машини(рами) 082007, дв. НОМЕР_3, номер тимчасової державної реєстрації: НОМЕР_4, тобто право власності перейшло до Покупця з моменту підписання вказаного договору; саме позивач є власником спірного майна, оскільки право власності на нього набуто на законних підставах.
Відповідно до ст. 328 ЦК України Позивач набув право власності на зазначений вище предмет обтяження, а відповідно до п. 8 ст. 346 ЦК України у Відповідача право власності припинено.
Відповідно до п. 1 ст. 20 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” якщо обтяжувач відступив іншій особі права за правочином, на підставі якого виникло обтяження, ця особа набуває всі відступлені права стосовно предмета обтяження, включаючи встановлений пріоритет за умови, що відомості про заміну обтяжувача були внесені до Державного реєстру протягом п'яти днів із дня відступлення прав.
Згідно з п. 8 ст. 346 ЦК України однією з підстав припинення права власності є звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника. Отже, господарськими судами попередніх інстанцій є правомірними висновки, що Позивач набув права власності на предмет обтяження, а у Відповідача право власності припинено.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судом першої інстанції необгрунтовано було відхилено його клопотання щодо залучення в якості третьої особи -ТОВ “ЮВС”, однак із зазначеним не можна погодитись, оскільки вказаним товариством ніяких вимог, стосовно предмету спору, не заявлено та прийняття судових рішень ніяким чином не впливає на його права та обов'язки.
Отже, з огляду на викладене, судова колегія прийшла до висновку, що постанова апеляційної інстанції відповідає вимогам чинного законодавства і підстави для її скасування та задоволені касаційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України,-
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Приватного підприємства агрофірми “Коровинці”- залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.12.2006 року у справі №2/593-06 -залишити без змін.
Головуючий І.Ходаківська
Судді : Г.Савенко
Т.Данилова