ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2007 р. | № 3/400-06 |
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П.
суддів: Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства "ЕК "Дніпрообленерго" в особі Дніпропетровських міських електричних мереж, м. Дніпропетровськ |
на постанову | від 05.04.2007 Дніпропетровського апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду | № 3/400-06 Дніпропетровської області |
за позовом | Колективного виробничо-комерційного підприємства "Металопласт", м. Дніпропетровськ |
до | Відкритого акціонерного товариства "ЕК "Дніпрообленерго" в особі Дніпропетровських міських електричних мереж, м. Дніпропетровськ |
про | стягнення 1 759,10 грн. |
за участю представників сторін:
від позивача – Чумак Н.В.
від відповідача – Стрельников А.С.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2006 р. задоволено частково позов Колективного виробничо-комерційного підприємства "Металлопласт" до Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі Дніпропетровських міських електричних мереж про стягнення 1 759,10 грн. в т.ч. 1 256,73 грн. втрат від інфляції, 3 % річних –502,37 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 739,28 грн. –процентів, 100,85 грн. витрат по сплаті державного мита, 116,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.
Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до ч.2 ст. 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Виходячи з норм ст.ст. 1048, 1054, 1057 Цивільного кодексу України, розмір процентів за користування безпідставно отриманими коштами підлягає нарахуванню на рівні облікової ставки НБУ за період з 10.03.2005 р. по 12.12.2006 р. та становить 1 739,28 грн.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.04.2007 р. частково скасовано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2006 р. Позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 520,49 грн. втрат від інфляції, 392,43 грн. –річних, 102,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У решті позову відмовлено.
Обґрунтовуючи постанову апеляційний суд посилається на те, що суд застосував до спірних правовідносин норми, які не регулюють правові відносини між сторонами, а саме застосовано статті, які регулюють відносини, що виникають у разі укладення кредитного договору, комерційного кредиту, позаяк в даній справі правовідносини виникли внаслідок безпідставного отримання майна (грошових коштів).
Відповідно до ст. 625 ЦК України обов'язок боржника за порушення грошового обов'язку на вимогу кредитора оплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором або законом.
Стягненню підлягають індекс інфляції та 3 % річних за період з жовтня 2005 р. по листопад 2006 р. у розмірі 1 520,49 грн.
Оскаржуючи постанову апеляційного суду скаржник просить її скасувати та в позові відмовити посилаючись на те, що при винесенні постанови апеляційним судом порушено норми матеріального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що апеляційним судом не застосовано до спірних правовідносин ст. 1214 Цивільного кодексу України.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2005 р. у справі № 39/307 задоволено зустрічний позов Колективного виробничо-комерційного підприємства "Металопласт" та стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі Дніпропетровських міських електричних мереж 10 876,08 грн. безпідставно одержаних коштів. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.09.2005 р. та постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2005 р. рішення залишено без змін.
Судом встановлено, що на момент подання позовної заяви рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2005 р. у справі № 39/307 щодо стягнення безпідставно одержаних коштів не виконано.
Колективне виробничо-комерційне підприємство "Металопласт" звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача процентів за користування його грошовими коштами з врахуванням інфляційних втрат в період з моменту набрання законної сили рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2005 р. по 12.12.2006 р. у сумі 1 759,10 грн.
Зобов'язання боржника щодо сплати відсотків річних врегульовано ст. 536 та ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Зокрема, згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Водночас відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що період з якого починається розрахунок процентів та індексу інфляції треба вважати жовтень 2005 р., оскільки відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення. У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
З матеріалів справи вбачається, що рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі № 39/307 прийнято 18.02.2005 р., яке постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.09.2005 р. було скасовано частково: первісний позов залишено без розгляду, в частині зустрічних вимог рішення залишено без змін, тобто датою вступу рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2005 р. є 29.09.2005 р.
Посилання скаржника на те, що апеляційним судом не застосовано до спірних правовідносин ст. 1214 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 цього Кодексу), спростовується вище викладеним.
Зокрема, ч.2 ст. 536 ЦК України зумовлює сплату відповідачем процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі визначеному законом, а саме ст. 625 ЦК України (3 % річних) , оскільки їх розмір не визначений договором.
Суд апеляційної інстанції, при винесенні оскаржуваного рішення повно і всебічно з’ясував фактичні обставини справи, дослідив та надав оцінку як доводам позивача так і запереченням відповідача.
В решті касаційна скарга стосується спростування обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, а також заперечень щодо оцінки судом наявних у справі доказів, тому судом касаційної інстанції до уваги не приймаються з огляду на вимоги ч.2 ст. 1115 та ч.1,2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду.
З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану Дніпропетровським апеляційним господарським судом обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.04.2007 у справі № 3/400-06 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий, суддя Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська