Справа № 2-1186/10

ДЕСНЯНСЬКИЙ  РАЙОННИЙ СУД  МІСТА ЧЕРНІГОВА

                                      І м е н е м  У к р а ї н и

                                            Р І Ш Е Н Н Я

31 березня 2010 року                                                                                                         м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

головуючого – судді Коверзнева В.О.,

при секретарі – Ніцай М.С.,

з участю: позивача, його представника – адвоката ОСОБА_1; відповідачки ОСОБА_2, яка одночасно є законним представником неповнолітньої ОСОБА_3;

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на частину будівельних матеріалів та переведення прав і обов’язків  забудовника незавершеного будівництва,

третя особа без самостійних вимог – Перша чернігівська державна нотаріальна контора,

                                                              в с т а н о в и в:

23.11.2009 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, і уточнивши 22.01.2010 року заявлені вимоги, просив визнати за ним в порядку спадкування право власності на Ѕ частину будівельних матеріалів і обладнання, використаних в процесі будівництва будинку та господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1, з яких збудовано житловий будинок «А-1», сіні «а-1», недобудований житловий будинок «Б-1», сарай «а», вбиральню «Г-1»; переведення на нього прав та обов’язків забудовника зазначених об’єктів.

Позов мотивує фактичним прийняттям спадщини, що належала його батькам.

    Ухвалою суду від 30.03.2010 року відповідачку ОСОБА_2 залучено до участі у справі в якості законного представника неповнолітньої співвідповідачки ОСОБА_3, згідно положень статті 39 ЦПК України.

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав і наполягав на задоволенні.

Відповідачка позов не визнала. Вважає, що позивач не довів фактичне прийняття ним спадщини, пропустив трирічний строк звернення до суду з позовом, що на її думку є безумовною підставою для відмови в задоволенні позову.

Представник третьої особи не з’явився, при цьому надіслав листа про розгляд справи за його відсутності.

    Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

    Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Він є сином ОСОБА_5 і ОСОБА_9 (раніше ОСОБА_9 ОСОБА_9 Від шлюбу його батьки мали ще одного сина – ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

    У 1968 році батькам позивача було надано земельну ділянку площею 0.06 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд в с. Бобровиця (на даний час: АДРЕСА_1), а також дозволено забудову садиби.

Станом на 1976 рік батьками позивача було збудовано житловий будинок «А-1», сіні «а-1», сарай «а» та вбиральню «Г-1». Втім зазначені об’єкти нерухомості в експлуатацію не приймалися і правовстановлюючий документ на них не видавався. Крім того, вони почали здійснювати будівництво житлового будинку «Б-1», яке не закінчили.

    Відповідно до статей 22, 28 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Частки подружжя на спільне сумісне майно визнаються рівними.

    ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_5 помер.

В силу статті 529 ЦК УРСР спадкоємцями першої черги за законом майна померлого є позивач, його брат та їхня матір.

На момент смерті ОСОБА_5, подружжя разом з дітьми проживали за адресою: АДРЕСА_1. Після смерті ОСОБА_5 вони продовжили володіти і користуватися зазначеним домоволодінням.

В силу положень, викладених в пункті 1 статті 549 ЦК УРСР позивач, його брат та матір вважаються такими, що фактично прийняли спадщину ОСОБА_5

    Враховуючи роз’яснення, викладені в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» і те, що спірне домоволодіння не було прийнято в експлуатацію і зареєстровано у виконкомі місцевої ради, батькам позивача на праві спільної сумісної власності належало лише право на будівельні матеріали і обладнання, використані під час його будівництва.

    Отже, після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на Ѕ частину будівельних матеріалів і обладнання, а тому позивач і його брат фактично набули в порядку спадкування по 1/6 частині, а їх матір, з урахуванням вже наявного у неї права власності на Ѕ частину будівельних матеріалів і обладнання в порядку спільної сумісної власності та 1/6 їх частину в порядку спадкування, в сукупності набула право на 2/3 частини будівельних матеріалів і обладнання.

    ІНФОРМАЦІЯ_4 року померла матір позивача, яка на той час перебувала в шлюбі з ОСОБА_6.

    На момент смерті матері в спірному домоволодінні постійно проживав брат позивача разом з дружиною і дочкою, а тому прийняття ним спадщини матері є доведеним.

    Виходячи з положень діючого на той час ЦК УРСР  (стаття 529), спадкоємцями майна померлої ОСОБА_9 першої черги за законом є позивач, його брат та її чоловік ОСОБА_6

    Втім, останній постійно проживав за адресою: АДРЕСА_2 і не вчинив ніяких дій, спрямованих на прийняття спадщини своєї дружини, а ІНФОРМАЦІЯ_5 року він помер.

    Зазначене дає підстави для висновку, що ОСОБА_6 не прийняв спадщину своєї дружини.

    Пунктом 1 статті 549 ЦК УРСР визначено, що спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Доказом прийняття спадщини є наявність у спадкоємця документів на майно, виданих на ім’я померлої особи; квитанцій про оплату комунальних послуг або земельного податку; страхового полісу, що підтверджує страхування ризику знищення спадкового майна, тощо.

Фактом прийняття спадщини є спільне проживання спадкоємця з померлим безпосередньо перед його смертю, що на час смерті матері позивача, тобто до надрання чинності Конституцією України, підтверджувався відомостями про прописку в одному будинку.

Матеріалами справи, зокрема: довідкою вуличного комітету № 32, обліковою карткою прописаних у с. Киселівка Чернігівського району та області, довідкою сектору ГІРФО ЧМВ УМВС України в Чернігівській області, підтверджується, що до 06.08.1998 року позивач був прописаний за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, у позивача зберігається оригінал свідоцтва про забудову садиби, що в сукупності підтверджує прийняття ним спадщини матері.

Таким чином після смерті матері її спадщину в рівних частинах фактично прийняли лише її діти, а саме позивач та його рідний брат.

З урахуванням вже наявного у кожного з них права на 1/6 частину спадкового майна батька, вони ще успадкували по 2/6 частини спадщини матері, а всього кожному з ним стало належати по Ѕ частини спадкового майна батьків, а саме будівельних матеріалів і обладнання, використаних під час будівництва спірного домоволодіння.

ІНФОРМАЦІЯ_6 року помер брат позивача – ОСОБА_8 Спадкоємцями його майна першої черги за законом є його дружина і дочка, які є відповідачами в даній справі.

В пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз’яснено, що якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов’язки переходять до складу спадщини.

 Вищевикладене дає підстави для висновку про обґрунтованість позову і необхідність його задоволення.

Одночасно суд не приймає до уваги посилання відповідачки на пропущення позивачем трирічного строку звернення до суду, оскільки в даному випадку перебіг цього строку починається не з дня відкриття спадщини, а з дня, коли позивачу стало відомо про невизнання відповідачкою його права на спадкове майно батьків, у зв’язку з чим строк звернення до суду позивачем не вважається пропущеним.            

Керуючись статтями 10, 79, 81, 88, 208, 209, 212 – 215, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд

                                                                  в и р і ш и в:

    позов задовольнити. Визнати на ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину будівельних матеріалів і обладнання, використаних в процесі будівництва будинку та господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1, з яких збудовано житловий будинок «А-1», сіні «а-1», недобудований житловий будинок «Б-1», сарай «а», вбиральню «Г-1».

Перевести на ОСОБА_4 права та обов’язки забудовника житлового будинку «А-1», сіней «а-1», недобудованого житлового будинку «Б-1», сараю «а», вбиральні «Г-1», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 171 грн у відшкодування понесених судових витрат.

    Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області. Заява про апеляційне оскарження рішення подається протягом 10 днів з дня його проголошення, а апеляційна скарга – протягом 20 днів після подання заяви. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження рішення, якщо подається в строк, встановлений для подання заяви.

    Головуючий: