ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

05 липня 2007 р.

№ 9/183

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого

Кота О.В.,

суддів:

Владимиренко С.В.,

Шевчук С.Р.,

розглянув касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Центр Вайніг-Україна", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Інматех"

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2007р.

у справі

№9/183 господарського суду Чернігівської області

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Центр Вайніг-Україна", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Інматех"

до	Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства "Сучасні деревообробні технології"

про	стягнення заборгованості 1718722,28грн.,

за участю представників:

-          позивача: Деменюк Я.С., дов. №111 від 26.09.2006р.;

-          відповідача: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2006р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-Центр Вайніг-Україна" звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства "Сучасні деревообробні технології" про зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства "Сучасні деревообробні технології" повернути майно, що було передано йому Товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-Центр Вайніг-Україна" відповідно до умов договору оренди з правом викупу №2/04 від 19.01.2005р. на загальну суму 1437507,25грн., а саме: кутовий центр для виготовлення вікон Вайніг Уніконтроль 6 вартістю 1216417,26грн. та комплект деревообробного інструменту фірми Ляйтц вартістю 221089,99грн., про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства "Сучасні деревообробні технології" заборгованості по сплаті орендної плати у розмірі 25333,33грн., пені у розмірі 105535,34грн., збитків від інфляції у розмірі 98275,57грн., 3% річних у розмірі 45728,94грн., неустойки в розмірі 2875,01грн. та неустойки за невиконання обов’язку щодо повернення речі на суму 3466,84грн.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 07.11.2006р. у справі №9/183 (суддя Івченко С.М.) позов задоволено частково, припинивши провадження в частині позовних вимог про стягнення 281215,03грн. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство "Сучасні деревообробні технології" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Техно-Центр Вайніг-Україна" орендоване майно, а саме: кутовий центр для виготовлення вікон Вайніг Уніконтроль 6 вартістю 1216417,26грн. та комплект деревообробного інструменту фірми Ляйтц вартістю 221089,99грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство "Сучасні обробні технології" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Центр Вайніг-Україна" 85грн. держмита та повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Техно-Центр Вайніг-Україна" з Державного бюджету України державне мито у сумі 17102,22грн., згідно за платіжним дорученням №393 від 02.10.06р., оригінал якого знаходиться у матеріалах справи №9/183 господарського суду Чернігівської області.

Припиняючи провадження в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу у розмірі 281215,03грн., суд послався на те, що спір не підлягає розгляду господарським судом у позовному провадженні, а сплачене з цієї вимоги держмито в сумі 2812,15грн. підлягає поверненню з держбюджету на підставі ч.3 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито".

Частково задовольняючи позовні вимоги щодо зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство "Сучасні деревообробні технології" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Техно-Центр Вайніг-Україна" орендоване майно, а саме: кутовий центр для виготовлення вікон Вайніг Уніконтроль 6 вартістю 1216417,26грн. та комплект деревообробного інструменту фірми Ляйтц вартістю 221089,99грн., суд зазначив, що строк дії договору оренди та строк оренди відповідачем майна позивача скінчився на час розгляду справи. З врахуванням приписів Закону України "Про власність" позивач вправі вимагати захисту свого права власності шляхом зобов'язання відповідача повернути об'єкт оренди за договором оренди з правом викупу №2/04 від 19.01.2005р. у зв'язку з невиконанням відповідачем умов цього договору щодо оплати відповідачем повної ціни об’єкта оренди, та не заперечення відповідачем факту несплати ним позивачу повної ціни об’єкта оренди, не перехід до відповідача права власності на це майно у відповідності до п.5 цього договору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2007р. у справі №9/183 (колегія суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Рєпіної Л.О., Синиці О.Ф.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Сучасні деревообробні технології" на рішення господарського суду Чернігівської області від 07.11.2006р. у справі №9/183 задоволено, рішення господарського суду Чернігівської області в частині зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Сучасні деревообробні технології" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Техно-Центр Вайніг-Україна" орендоване майно, а саме: кутовий центр для виготовлення вікон Вайніг Уніконтроль 6 вартістю 1216417,26грн. та комплект деревообробного інструменту фірми Ляйтц вартістю 221089,99грн. скасовано. В цій частині прийнято нове рішення, яким відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю „Техно-Центр Вайніг-Україна" в задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Сучасні деревообробні технології" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Техно-Центр Вайніг-Україна" орендоване майно, а саме: кутовий центр для виготовлення вікон Вайніг Уніконтроль 6 вартістю 1216417,26грн. та комплект деревообробного інструменту фірми Ляйтц вартістю 221089,99грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Техно-Центр Вайніг-Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Сучасні деревообробні технології" 42,5грн. витрат по сплаті державного мита за подану апеляційну скаргу.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо закінчення строку дії договору оренди на час розгляд даної справи внаслідок неврахування тієї обставини, що у відповідності до приписів ч.4 ст.284 ГК України сторонами спору при розгляді справи не було надано доказів надіслання одна одній заяви про припинення договору оренди з правом викупу протягом місяця після закінчення строку договору оренди з правом викупу, у зв'язку з закінченням строку дії договору, внаслідок чого суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що договір оренди з правом викупу від 19.01.2005р. №2/04 діє і на даний час.

Крім того, суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги посилання позивача на розірвання ним договору оренди з правом викупу №2/04 від 19.01.2005р. з моменту відмови від цього договору згідно надісланого відповідачу листа від 25.08.2006р. за №99 з посиланням на пункт 17.4 договору оренди, який передбачає право позивача в односторонньому порядку відмовитися від договору, зазначивши, що сторони у справі є суб'єктами господарювання і на них поширюється дія ГК України як спеціального нормативно-правового акту у сфері регулювання господарської діяльності між суб'єктами господарської діяльності, в тому числі і правовідносин у сфері оренди, зокрема приписи ст.188, ч.1 ст.291 ГК України, суд апеляційної інстанції частково скасував рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача повернути позивачу орендоване майно, а саме: кутовий центр для виготовлення вікон Вайніг Уніконтроль 6 та комплект деревообробного інструменту фірми Ляйтц.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-Центр Вайніг-Україна" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2007р. у даній справі, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2007р. та залишити в силі рішення господарського суду Чернігівської області від 07.11.2006р. у цій справі, а судові витрати покласти на відповідача.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, позивач обґрунтовує тим, що оскаржуваний судовий акт прийнятий внаслідок порушення господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права.

В судове засідання 05.07.2007р. представники відповідача не з'явилися. Однак на адресу суду касаційної інстанції надійшло клопотання відповідача про відкладення справи у зв’язку з перебуванням представників відповідача       Боброва Л.О. та Коленченко О.О. в іншому судовому засіданні. Судова колегія вважає, що зазначене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки вказані в ньому мотиви не можуть бути визнані такими, що унеможливлюють розгляд касаційної скарги по даній справі з урахуванням меж перегляду справи в суді касаційної інстанції, запровадженим ст.ст.1115, 1117 ГПК України.

Відповідач скористався правом, наданим ст.1112 ГПК України, надіслав відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просить залишити без задоволення касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Центр Вайніг-Україна", оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Згідно протоколу №6 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Центр Вайніг-Україна" від 22.05.2007р. та свідоцтва про державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Інматех" серії А01 №246151 від 30.05.2007р. змінено назву Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Центр Вайніг-Україна" на назву Товариство з обмеженою відповідальністю "Інматех", затверджено нову редакцію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Інматех".

Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представника позивача матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Центр Вайніг-Україна", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Інматех", підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.01.2005р. між позивачем та відповідачем укладено договір оренди з правом викупу №2/04, відповідно до умов якого позивач прийняв на себе зобов’язання передати в оренду строком на 7 місяців з правом викупу відповідачу кутовий центр для виготовлення вікон Вайніг Уніконтроль 6 та комплект деревообробного інструменту фірми Ляйтц.

Позивачем виконані взяті на себе зобов'язання щодо передачі відповідачу предмету оренди згідно акту приймання-передачі від 01.02.2005р.

Відповідно до додатку №3 до цього договору відповідач за вказаним договором зобов'язувався виплачувати визначену п.3.1 цього договору орендну плату на загальну суму 222944 Євро.

Згідно акту звірки розрахунків між сторонами станом на 21.06.2006р. заборгованість відповідача перед позивачем складала 180358,66Євро внаслідок часткового виконання відповідачем своїх зобов'язань за цим договором, сплативши 298044,6грн. (еквівалентно на день здійснення платежу 42585,34Євро).

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що строк дії договору оренди на час розгляду справи скінчився, тоді як апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, не погодився з цим висновком, та з посиланням на ч.4 ст.284 ГК України зазначив про неврахування судом першої інстанції тієї обставини, що сторонами спору при розгляді справи не було надано доказів надіслання одна одній заяви про припинення договору оренди з правом викупу протягом місяця після закінчення строку договору оренди з правом викупу, в зв'язку з закінченням строку дії договору, адже такі докази не були надані й суду апеляційної інстанції. А відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що  договір оренди з правом викупу від 19.01.2005р. за №2/04 діє і на даний час, бо його дія в порядку встановленому чинним законодавством України, у випадку закінчення строку договору, не переривалася, оскільки відсутні заяви сторін про намір припинити договір оренди з правом викупу, у зв'язку з закінченням строку його дії.

Листом від 25.08.2006р. №99 з посиланням на п.17.4 договору оренди з правом викупу, позивач повідомив відповідача про відмову від договору оренди з правом викупу №2/04 від 19.01.2005р.

Судом апеляційної інстанції не прийняті до уваги твердження позивача, що договір оренди є розірваним з моменту відмови позивача в односторонньому порядку від цього договору, запровадженої п.17.4 даного договору оренди з посиланням на ст.782 ЦК України, із зазначенням, що сторони є суб'єктами господарювання і на них поширюється дія Господарського кодексу України як спеціального нормативно-правового акту у сфері регулювання господарської діяльності між суб'єктами господарської діяльності, в тому числі і правовідносин у сфері оренди, зокрема: ч.1 ст.291 ГК України, яка передбачає імперативну заборону сторонам в односторонньому порядку відмовлятися від договору оренди, навіть не надаючи цьому обов'язку будь-якої іншої альтернативи, та приписи ст.188 ГК України, якою запроваджено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Однак викладені в судових актах господарських судів першої та апеляційної інстанцій висновки є передчасними з наступних підстав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначивши про одноразову сплату відповідачем орендних платежів на суму 298044,6грн., що на день здійснення платежу становило 42585,34євро, місцевий та апеляційний господарські суди, обмежившись лише цим твердженням та актом звірки розрахунків між сторонами станом на 21.06.2006р., не з'ясували, які саме платіжні документи свідчать про погашення відповідачем перед позивачем зазначеної заборгованості з витребуванням від сторін виписки/довідки банку, інших платіжних документів в обґрунтування здійснення зазначеної оплати відповідачем позивачу, не з'ясували на підставі зазначених платіжних документів в якій грошовій одиниці була здійснена зазначена оплата, а також не надали належної правової оцінки договірним умовам, визначеним розділом 14 названого договору щодо внесення орендних платежів.

Крім того, місцевий господарський суд, припиняючи провадження в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу в розмірі 281215,03грн. із зазначенням, що спір не підлягає розгляду господарським судом у позовному провадженні, не навів норми ГПК України на підставі якої суд дійшов цього висновку, що не було виправлено судом апеляційної інстанції під час перегляду в апеляційному порядку прийнятого судового акту суду першої інстанції.

Судами попередніх інстанцій не була надана правова оцінка договірним умовам, визначеним п.3.1 названого договору щодо строку дії цього договору та договірним умовам, визначеним розділом 17 названого договору щодо його змін та розірвання.

Місцевий господарський суд, зазначивши про закінчення строку дії спірного договору оренди на час розгляду справи, не навів переконливих мотивів, з яких він дійшов цього висновку з посиланням на норми матеріального права та відповідні умови даного договору.

При вирішенні позовних вимог щодо повернення об’єкту оренди суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки договірним умовам, визначеним розділом 16 названого договору .

Зазначеним обставинам, які безпосередньо стосуються предмета даного господарського спору, судами першої та апеляційної інстанцій всупереч вимогам ст.43 Господарського процесуального кодексу України не надано ретельної правової оцінки.

У зв’язку з цим попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Допущені порушення норм процесуального права призвели до неповного з’ясування обставин справи, які не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, у зв’язку з чим відсутні підстави вважати, що судами дана правильна юридична оцінка спірним правовідносинам та зроблений відповідаючий чинним нормам матеріального права висновок.

Так, згідно імперативних вимог ст.1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене, касаційна інстанція на підставі ч.2 ст.1115 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам справи, у зв’язку з чим прийняті судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції для достовірного з’ясування інших обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, дати їм належну правову оцінку, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права та постановити законне й обґрунтоване рішення, оскільки рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини справи, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Згідно з ст.11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, п.3 ст.1119, ст.11110-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Центр Вайніг-Україна", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Інматех", задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2007р. та рішення господарського суду Чернігівської області від 07.11.2006р. у справі №9/183 скасувати.

Справу №9/183 передати на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя

О. Кот

Судді

С. Владимиренко

С. Шевчук