Справа №2-6412/09

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2009 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Савицького О.А.,

при секретарі Цапко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на частину квартири,

встановив:

05.03.2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про припинення права власності ОСОБА_2 на 1\3 частину в квартирі АДРЕСА_1, визнання за ним права власності на частку, у зв»язку з чим присудити на користь відповідачки грошову компенсацію за її частку в розмірі 35000 грн.. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачка являється його колишньою дружиною, в даний час вони разом проживають у спірній квартирі, що створює неможливі умови проживання, а тому оскільки частка відповідачки є меншою ніж у нього, а також те, що у її матері в м.Бучі є квартира, він вважає, що суд повинен задовольнити його вимоги.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав просив задовольнити його в повному обсязі.

Відповідачка проти позову заперечила, зазначивши, що іншого житла на праві власності вона не має, з нею проживає її неповнолітня дочка. Стосовно квартири її матері, то ця квартира знаходиться не в м.Києві, частки на праві власності у неї в цій квартирі не має, а також у матері позивача також є квартира.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідачку, дослідивши зібрані в справі докази. Суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що сторони по справі є співвласниками квартири АДРЕСА_1, відповідно до Договору купівлі-продажу квартири від 01.10.2001 року (а.с. б), позивачу належить 2\3 частини, відповідачці належить 1\3 частина вказаної квартири, що визначено рішенням Апеляційного суду м.Києва від 04.03.2008 року (а.с. 10 -12).

Відповідно до Довідки Ф-3 в спірній квартирі проживає позивач, відповідачка та її донька, квартира складається з дох кімнат.

З наданих суду доказів не встановлено, що відповідачка володіє іншим житлом, окрім спірної квартири.

Згідно ч.3 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Частиною 3 встановлено, що усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Поряд з тим, згідно ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1.   1)     частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2.   2)     річ є неподільною;

3.   3)     спільне володіння і користування майном є неможливим;

4.   4)     таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім"і.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено обов'язкову умову, для ухвалення судом такого рішення, а саме суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

При подачі позову, позивач на свій розсуд визначив вартість частки відповідачки у спірній квартирі, з якою остання не погоджується вважаючи її заниженою, але позивач навіть визначену ним суму не вніс на депозитний рахунок суду.

За таких обставин, оскільки позивачем на час розгляду справи судом не внесено на депозит суду вартість частки у спірній квартирі, що належить відповідачці, що є обов»язковою умовою для припинення права особи на частку у спільному майні, суд не вбачає законних підстав для задоволення даного позову, а тому відмовляє в його задоволенні.

На підставі викладеного, відповідно до ст. 41 Конституції України, ст.ст. 319, 365 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 212-215, 223, 294 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на частину квартири відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.