ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
26 березня 2010 року с права № 2а-31/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Ципко О.В.,
при секретарі: Лященко М.С.,
за участю представників
позивача: не з’явивися,
відповідача: не з’явивися,
третьої особи : не з’явивися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до голови Сватівської районної державної адміністрації Луганської області Мормуль Володимира Володимировича, першого заступника голови Сватівської районної державної адміністрації Луганської області Русанової Людмили Павлівни, третя особа - Служба безпеки України про визнання нечинним та скасування розпорядження № 481 від 25.06.2009 року,-
ВСТАНОВИВ:
11 січня 2010 року позивач звернувся з позовом про визнання нечинним та скасувати розпорядження голови Сватівської районної державної адміністрації Луганської області Мормуль В. В. від 25.06.2009 р. № 481; також, зобов'язати голову Сватівської районної державної адміністрації Луганської області Мормуль В.В. прийняти розпорядження щодо встановлення часу та місця зустрічей позивача з його малолітнім сином ОСОБА_4 без обов'язкової присутності при цій зустрічі матері дитини відповідно до поданої ним заяви, а також постійно контролювати виконання зазначеного розпорядження.
Позивач зазначив, що він звернувся з заявою до голови Сватівської районної державної адміністрації Луганської області Мормуль В. В. про встановлення часу побачення з його малолітнім сином ОСОБА_4 та надання можливості забирати дитину до себе додому. Головою Сватівської районної державної адміністрації Луганської області Мормуль В. В. було прийнято розпорядження „Про встановлення часу та місця зустрічей батька» від 25.06.2009 р. № 481. Позивач з вказаним розпорядженням не згоден, тому що, як на його думку, воно неправильно обґрунтоване рішенням районної комісії з питань захисту прав дитини від 19.06.2009 року, протоколом № 6 та висновком служби у справах дітей від 25.06.2009 р. № 571.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що згідно частини 1 статті 41 закону України „Про місцеві державні адміністрації" від 9 квітня 1999 року № 586-ХІV голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством. Згідно пункту 9 частини першої статті 39 закону України „Про місцеві державні адміністрації" голови місцевих державних адміністрацій утворюють для сприяння здійсненню повноважень місцевих державних адміністрацій консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи, служби та комісії, члени яких виконують свої функції на громадських засадах, а також визначають їх завдання, функції та персональний склад, тому зазначені висновки не можуть бути підставою прийняття Мормулем В. В. розпоряджень.
18.01.2010 року позивачем була подана заява про збільшення розміру позовних вимог, а саме визнати поведінку голови Сватівської районної державної адміністрації Луганської області Мормулі В.В. такою, що суперечить п.3-5,9,11,13 Загальних правил поведінки державного службовця, затверджених наказ Головного управління державної служби України № 58 від 23.10.2000 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.11.2000 року за № 783/5004 та визнати поведінку першого заступника голови Сватівської районної державної адміністрації Луганської області Русанової Л.П. такою, що суперечить п.3-5,9,10,11,17 Зальних правил поведінки державного службовця.
10.02.2010 року на адресу суду надійшла заява від позивача про збільшення розміру позовних вимог, а саме: зобов’язати голову Сватівської районної державної адміністрації Луганської області Мормулю В.В. відшкодувати моральну шкоду в розмір 48810,00 грн. та зобов’язання першого заступника голови Сватівської районної державної адміністрації Луганської області Русанову Л. П. відшкодувати моральну шкоду в розмір 4881,00 грн.
Позивач в судове засідання не прибув, був повідомлений належним чином, просив проводити розгляд справи без його участі.
Представник відповідач в судове засідання не прибув, був повідомлений належним чином, надав до суду заперечення на позов, в якому просив проводити розгляд справи без його участі. Крім того, в наданому запереченні позов не визнав та зазначив, що ОСОБА_1 вказує, що розпорядження голови Сватівської райдержадміністрації від 25.06.2009 № 481 не обґрунтоване і не відповідає рішенню районної комісії з питань захисту прав дитини від 19.06.2009, протоколу №6 та висновку служби у справах дітей від 25.06.2009, однак це не відповідає дійсності, бо вказане розпорядження голови Сватівської райдержадміністрації складено відповідно до ст.159 Сімейного кодексу України, ст.13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», п.73 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2008 №886, на підставі поданої 04.06.2009 року ОСОБА_1 заяви. Питання стосовно місця та часу зустрічей батька ОСОБА_1, з малолітнім сином ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянуто на засіданні районної комісії з питань захисту прав дитини 19.06.2009, за результатами якого складений протокол №6.
Також, про результати розгляду заяви гр. ОСОБА_1 від 04.06.2009 р. службою у справах дітей Сватівської райдержадміністрації був наданий висновок від 25.06.2009 року щодо участі у вихованні малолітнього ОСОБА_4 батька ОСОБА_1, який проживає окремо від дитини.
На думку відповідача, Сватівською райдержадміністрацією всебічно, повно та неупереджено розглянуло звернення ОСОБА_1, з врахуванням прав та інтересів дитини, за результатами розгляду головою райдержадміністрації прийняте відповідне розпорядження щодо встановлення часу та місця зустрічей ОСОБА_1Л зі своїм малолітнім сином ОСОБА_4
Крім того, представник відповідача надав заперечення на заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якому зазначив, що вимоги заяви про збільшення розміру позовних вимог, а саме: про відшкодування моральної шкоди головою райдержадміністрації Мормулєю В.В. та першим заступником голови райдержадміністрації Русановою Л.П. на користь ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими і не підлягають задоволенню посилаючись на те, що у позовній заяві має бути зазначено розмір відшкодування моральної шкоди в грошовій або іншій матеріальній формі. У випадках заподіяння моральної шкоди з вини кількох відповідачів у позовній заяві необхідно викласти зміст вимог щодо кожного з них. Тому, вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди не відповідають дійсності, а також є безпідставним звинувачення ОСОБА_1 відносно голови райдержадміністрації Мормулі В.В. та першого заступника голови райдержадміністрації Русанової Л.П. З цих підстав відповідач просив відмовити в задоволені позову.
Представник третьої особи в судове засідання не прибув, був повідомлений належним чином, надав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи без його участі.
Перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69 - 72 КАС України, суд прийшов до наступного.
04.06.2009 року позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії ЕК № НОМЕР_1, виданий Сватівським РВ УМВС України в Луганській області 28.08.1996 року, звернувся до голови Сватівської районної державної адміністрації Луганської області Мормуля Володимира Володимировича з проханням встановити місце та час його зустрічей з малолітнім сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1
Судом встановлено, малолітня дитина ОСОБА_4 мешкає окремо від батька ОСОБА_1 зі своєю матір'ю ОСОБА_5 та бабусею ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 в будинку, який належить матері дитини на правах приватної власності. Батько дитини ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_2 зі своєю матір'ю ОСОБА_7. Квартира приватизована, належить йому, його матері та його рідному брату, ОСОБА_8 на правах спільної (сумісної) власності. Шлюб між батьками дитини: ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірваний.
Відповідно до п. 73 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 у разі виникнення спору між батьками щодо участі у
вихованні дитини один з батьків, що проживає окремо від дитини, подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини.
Працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, а у разі потреби, також з родичами дитини. До уваги береться ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дитини та інші
обставини, що мають істотне значення. Після з'ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, служба у справах дітей складає висновок.
Висновком від 25.06.2009 року служби у справах дітей Сватівської райдержадміністрації Луганської області встановлено, що стосунки між батьками дитини: гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 дуже складні, вони не спілкуються між собою, не вирішують ніякі питання щодо утримання та виховання дитини ОСОБА_4. Більше двох років батько з дитиною не спілкувався тому, що вирішував в судовому порядку місце проживання дитини. Питання зустрічі з дитиною батьком перед службою у справах дітей Сватівсьскої райдержадміністрації раніше не піднімалося (а.с.84-85).
Питання про визначення часу та місця зустрічей гр. ОСОБА_1 з малолітнім сином було винесено на розгляд районної комісії з питань захисту прав дитини, засідання якої відбулось 19.06.2009 року. Комісія прийняла рішення встановити зустрічі ОСОБА_1 з сином ОСОБА_4 з 10 до 12 години щосуботи у присутності матері ОСОБА_5 на нейтральній території (вулиця, сквер, дитячий майданчик, тощо).
Служба у справах дітей Сватівської райдержадміністрації, з'ясувавши обставини, що привели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні малолітньої дитини, ОСОБА_4, врахувавши стосунки між членами їх родичі, взявши до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов 'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини та інші обставини, які мають істотне значення для вирішення питання, встановило час зустрічі з дитиною для участі у її вихованні аналогічний тому, який був прийнятий 19.06.2009 року на засіданні районної комісії з питань захисту прав дитини.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань:
- забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян;
- науки, освіти, культури, охорони здоров'я, фізкультури і спорту, сім'ї, жінок, молоді та неповнолітніх.
Згідно п. п. 73 вищевказаного Порядку участь у вихованні дитини та у разі потреби порядок побачення з дитиною того з батьків, який проживає окремо від неї, встановлюються рішенням районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради з урахуванням висновку служби у справах дітей.
Відповідно ст.6 Закону України „Про місцеві державні адміністрації" на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів – накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
Відповідно ст.41 Закону України „Про місцеві державні адміністрації" голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством. Проекти розпоряджень нормативно-правового характеру погоджуються з керівниками відповідних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій.
25.06.2009 року головою Сватівської районної державної адміністрації Луганської області Мормуль В.В. було винесено розпорядження № 481 про встановлення часу та місця зустрічей батька ОСОБА_1, який проживає окремо, з малолітнім сином ОСОБА_4І.(а.с.11).
Як вбачається з матеріалів справи, вищевказаним розпорядженням встановлено наступне:
- зустрічі громадянина ОСОБА_1 з сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 10.00 до 12.00 щосуботи, починаючи з 27.06.2009, у присутності матері дитини, громадянки ОСОБА_5, на нейтральній території (сквер, дитячий майданчик, вулиця тощо).
- ОСОБА_5 щосуботи, починаючи з 27.06.2009 року, о 10 годині виходить з сином ОСОБА_4 на вул. Куликовську і біля свого будинку передає дитину батьку – ОСОБА_1
- Батько дитини, ОСОБА_1, щосуботи, починаючи з 27.06.2009 року, о 10 годині зустрічається зі своїм сином ОСОБА_4 на АДРЕСА_1, і приймає свого сина матері, ОСОБА_5
- ОСОБА_1 спілкується з сином ОСОБА_4 на нейтральній території (сквер, дитячі майданчики, клуби,бібліотеки, магазин, кафе, музеї тощо в присутності матері ОСОБА_5
- Батько дитини, ОСОБА_1, щосуботи, починаючи з 27.06.2009 року о 12 годині повертає сина матері, ОСОБА_5, на АДРЕСА_1.
- За взаємною домовленістю між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 можут бути встановлені інші терміни та місце зустрічі ОСОБА_1 з сином ОСОБА_4.
Відповідно ст.43 Закону України „Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.
Крім того, частиною 2 ст.18 КАС України передбачено, що окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, їх посадова чи службова особа, крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки.
Однак,відповідно до ч.1 ст. 159 Сімейного кодексу України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Згідно зі ч.1 ст.15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Таким чином, позивачу для вирішення спору щодо усунення перешкод у спілкуванні зі своєю дитиною необхідно звертатися до місцевого суду в порядку цивільного судочинства.
З урахуванням викладеного, з'ясувавши обставини, що привели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_4, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оспорюване розпорядження голови державної адміністрації, не суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства .
Що стосується вимоги ОСОБА_1 відносно визнання поведінки голови Сватівської районної державної адміністрації Луганської області Мормулі В.В. такою, що суперечить п.3-5,9,11,13 Загальних правил поведінки державного службовця, затверджених наказ Головного управління державної служби України № 58 від 23.10.2000 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.11.2000 року за № 783/5004 та визнання поведінки першого заступника голови Сватівської районної державної адміністрації Луганської області Русанової Л.П. такою, що суперечить п.3-5,9,10,11,17 Зальних правил поведінки державного службовця, вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 9 Загальних правил поведінки державного службовця, затверджених наказом Головного управління державної служби України № 58 від 23.10.2000 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.11.2000 року за № 783/5004 державний службовець при виконанні службових обов'язків повинен діяти на підставі, в обсязі та у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України, а також укладеними і в установленому порядку ратифікованими міжнародними договорами України, на засадах чесності, справедливості, відповідальності, відкритості й прозорості.
Згідно з п.26 вказаних правил порушення цих правил державними службовцями є підставою для застосування до них дисциплінарних стягнень, передбачених Кодексом законів про працю України, а також Законами України "Про державну службу" та "Про боротьбу з корупцією".
Крім того, вимога ОСОБА_1 про зобов'язання Мормуль Володимира Володимировича відшкодувати моральну шкоду у розмірі 48810 гривень та зобов'язання Русанову Людмилу Павлівну відшкодувати моральну шкоду у розмірі 4881 гривні на його користь також не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв’язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до ст.137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Оскільки позивачем документально підтверджених доказів, що підтверджували б заподіяння йому моральної шкоди не надано, тому суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні вимоги про стягнення на його користь моральної шкоди з Мормуль Володимира Володимировича в розмірі 48810 грн. та Русанової Людмили Павлівни в розмірі 4881 грн.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до голови Сватівської районної державної адміністрації Луганської області Мормуль Володимира Володимировича, першого заступника голови Сватівської районної державної адміністрації Луганської області Русанової Людмили Павлівни, третя особа - Служба безпеки України про визнання нечинним та скасування розпорядження № 481 від 25.06.2009 року та про стягнення моральної шкоди не знайшли підтвердження та не підлягають задоволенню.
У зв’язку з тим, що судове рішення винесено не на користь позивача, тому вимога про стягнення судових витрат в сумі 3,40 грн. не вирішується.
На підставі викладеного, керуючись ст. 159 Сімейного кодексу України, Законом України «Про місцеві державні адміністрації», Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866, ст.137 Цивільно-процесуального кодексу України, ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до голови Сватівської районної державної адміністрації Луганської області Мормуль Володимира Володимировича, першого заступника голови Сватівської районної державної адміністрації Луганської області Русанової Людмили Павлівни, третя особа - Служба безпеки України про визнання нечинним та скасування розпорядження № 481 від 25.06.2009 року, визнання поведінки голови Сватівської районної державної адміністрації Луганської області Мормулі В.В. та першого заступника голови Сватівської районної державної адміністрації Луганської області Русанової Л.П. такою, що суперечить Зальним правилам поведінки державного службовця та стягнення моральної шкоди відмовити за необгрунтованістью.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови складено 30.03.2010 року.
Суддя (підпис) О.В Ципко
З
оригіналом згідно:
Суддя:
Секретар с/з: