АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц -113/2008 р. Головуючий по першій інстанції
Гончарук І.М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н.І.
РІШЕННЯ
Іменем України
17 березня 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних
справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Адаменко Л.В.
суддів Гончар Н.І., Бурлаки В.О.
при секретарі Макарчук Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 13 листопада 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Центральна районна аптека № 97» м. Корсунь-Шевченківський, третя особа завідуючий комунальним підприємством «Центральна районна аптека № 97» м. Корсунь-Шевченківський - ОСОБА_2 про поновлення на роботі, визнання незаконним наказу про переведення на іншу посаду та стягнення моральної шкоди; -
встановила:
В вересні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області із позовом до комунального підприємства «Центральна районна аптека № 97» м. Корсунь-Шевченківський про визнання незаконним параграфу 1 наказу № 32 про переведення її на посаду старшого провізора, поновлення на посаді провізора рецептурно-виробничого відділу та про визнання незаконним параграфу 3 наказу № 32 про накладення на неї дисциплінарного стягнення, мотивуючи тим, що до 2 червня 2008 року вона працювала провізором рецептурно-виробничого відділу КП «ЦРА № 97». Параграфом 1 наказу № 32 від 02.06.2008 року вона була переведена на посаду старшого провізора, а параграфом 3 цього наказу їй була оголошена догана. Вважає дане переведення таким, що суперечить вимогам закону, оскільки своєї згоди на це вона не давала. Свої обов»язки по трудовому договору виконувала повністю. Просила визнати незаконними параграфи 1 та 3 наказу № 32. про переведення її на посаду старшого провізор та оголошення їй догани.
16 жовтня 2008 року, в зв»язку із скасуванням завідуючим КП «ЦРА № 97» параграфом 3 наказу № 60 від 17 вересня 2008 року параграфів 1 та 3 наказу № 32 від 02 червня 2008 року, ОСОБА_1 подала заяву про зміну своїх позовних вимог, в якій просить поновити її на посаді провізора рецептурно-виробничого відділу КП «ЦРА № 97», визнати незаконним параграф № 3 наказу № 60 від 17 вересня 2008 року про її переміщення на іншу посаду та стягнути моральну шкоду в сумі 25 000 гривень. Вказує на те, що фактично даним наказом вона була переведена на посаду провізора відділу записів КП «ЦРА № 97», про що в передбачені законом терміни попереджена не була, з наказом не ознайомлена, дана робота не обумовлена трудовим договором і протипоказана їй за станом здоров»я. Вважає, що незаконні дії відповідача мають систематичний характер. В липні 2006 року за протестами прокурора керівник уже скасовував видані відносно неї незаконні накази.
Діями відповідача їй завдана моральна шкода, яка полягає і її переживаннях, стресах, втраті нормальних життєвих зв»язків та необхідності додаткових зусиль в організації життя.
Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 13 листопада 2008 року ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати, винести нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, вказуючи на те, що суд першої інстанції неповно з»ясував обставини, що мають значення для справи, та прийшов до неправильного висновку, що мало місце переміщення на іншу посаду без зміни істотних умов праці, хоча фактично вона була переведена на іншу посаду із зміною істотних умов праці, оскільки на посаді провізора рецептурно-виробничого відділу вона мала скорочений робочий тиждень /36 годин/, щорічну додаткову відпустку протягом 7 календарних днів та додаткову оплату за роботу з касовим апаратом у розмірі 15 % від посадового окладу
Заслухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постановленого судом першої інстанції рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів судової палати приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до вимог ст.. 309 ЦПК України однією з підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового є невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та постановления рішення із порушенням вимог матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, зокрема ст.. 32 КЗпП України та ст.. 23 ЦК України, а тому рішення не може залишатися без змін.
Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з того, що відповідно до параграфу З наказу № 60 від 17 вересня 2008 року позивачка була не переведена, а переміщена в тій же аптеці з рецептурно-виробничого відділу без зміни істотних умов та розміру оплати праці на інше робоче місце у відділ запасів без її згоди, що не суперечить вимогам ч. 2 ст. 32 КЗпП України.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди суд виходив з того, що права позивачки діями відповідача не порушені, а тому відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України законних підстав для задоволення позову в цій частині суд не знайшов.
З таким висновком суду погодитись не можна.
Ч 1 ст. 32 КЗпП України передбачає, що переведення на іншу роботу на тому є підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника.
Відповідно до ч.2 ст. 32 КЗпП України та в п. 31 роз»яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установу, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ на території підприємства в межах тієї ж місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, обумовленої трудовим договором і з тими ж істотними умовами праці. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров»я. Переміщення не може бути безмотивним, не обумовленим інтересами підприємства.
Вказані вимоги норм трудового законодавства судом застосовані невірно.
Колегія суддів вважає помилковим висновок суду про те, що ОСОБА_1 була переміщена на іншу посаду без зміни істотних умов та розміру оплати праці, оскільки із наданих суду матеріалів, а саме із посадових інструкцій затверджених 11 квітня 2008 року та 17 вересня 2008 року, табелів обліку робочого часу, довідки про заробітну плату позивачки до 02 червня 2008 року та з 22 вересня 2008 року, вбачається, що при переміщенні фактично мало місце скасування неповного робочого часу позивачки, зміна режиму її роботи та зменшення розміру оплати праці.
Відповідачем по справі КП «ЦРА № 97» не було надано суду жодного доказу виробничої необхідності переміщення ОСОБА_1 з посади провізора рецептурно-виробничого відділу на посаду провізора відділу запасів, не було їх надано також і в ході апеляційного розгляду справи.
Колегія судців оцінює критично пояснення представника відповідача про те, що причиною переміщення позивачки в інший відділ аптеки було наявність конфлікту між нею та колективом, оскільки дана обставина не може бути розцінена такою, що пов»язана з виробництвом.
Отже рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 в частині визнання незаконним параграфу З наказу № 60 від 17 вересня 2008 року та стягнення моральної шкоди.
Оскільки при переміщенні ОСОБА_1 на іншу посаду мала місце зміна істотних умов праці і дане переміщення не було пов»язане із виробничою необхідністю, колегія суддів приходить до висновку про незаконність параграфу 3 наказу № 60 від 17 вересня 2008 року.
Ст.. 237-1 КЗпП України передбачає, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації життя.
Враховуючи обставини справи, колегія суддів вважає, що діями відповідача були порушені законні права позивачки, в результаті чого вона зазнала моральних страждань, а тому приходить до висновку про необхідність часткового задоволення її позову в частині стягнення моральної шкоди.
Завдану позивачці моральну шкоду колегія суддів оцінює в 500 гривень, які підлягають стягненню на її користь з КП «ЦРА № 97».
Колегія суддів вважає, що вимоги позивачки про поновлення її на посаді провізора рецептурно- виробничого відділу КП «ЦРА № 97» задоволенню не підлягають, оскільки з даної посади вона звільнена не була, визнання наказу про її переміщення незаконним само по собі передбачає поновлення її порушених прав.
Вимоги позивачки про стягнення з КП «ЦРА № 97» на її користь 500 гривень витрат на допомогу адвокату /квитанція від 27 січня 2009 року/ колегія суддів вважає необхідним задовольнити повністю.
Витрати позивачки на проїзд, пов»язані із явкою в судові засідання підлягають частковому задоволенню, в сумі 90 гривень.
На користь позивачки з відповідача також необхідно стягнути витрати сплачені на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 7 гривень 50 копійок. На користь держави необхідно стягнути 17 гривень судового збору. На підставі викладеного, керуючись ст., ст.. 32, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,.
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 13 листопада 2008 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково, наказ № 60 від 17 вересня 2008 року в частині переміщення ОСОБА_1 на посаду провізора у відділ запасів КП «ЦРА № 97» з 22 вересня 2008 року визнати незаконним.
Стягнути з комунального підприємства «Центральна районна аптека № 97» м. Корсунь-Шевченківський на користь ОСОБА_1 500 /п»ятьсот/ гривень моральної шкоди, 500 /п»ятьсот/ гривень витрат на правову допомогу, витрати на проїзд в сумі 90 /дев»яносто/ гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7 /сім/ гривень 50 копійок.
Стягнути з комунального підприємства «Центральна районна аптека № 97» на користь держави 17 /сімнадцять/ гривень судового збору.
В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення судової колегії набирає чинності одразу після його проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з моменту її проголошення.