Справа № 22ц-20065/2010                                                     Головуючий в 1-й інстанції

Категорія  - 25 (IV)                                                                         Філатов К.Б.

                                                                                                       Доповідач – Турік В.П.

                                                                  Рішення

Іменем України

02  березня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Савіної Г.О.

суддів -                       Турік В.П., Братіщевої Л.А.

при секретарі -           Рачук Я.І.

за участю: представників позивача - ОСОБА_2  – ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника відповідача Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» - Мазур Любові Віталіївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на рішення Центрально-Міського районного суду                    м. Кривого Рогу від 29 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», треті особи – Відкрите  акціонерне товариство «Страхова компанія «Укрсоцстрах», ОСОБА_7, про стягнення суми страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2006 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до                    Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі – ВАТ НАСК «Оранта) про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної неправомірними діями страховика, та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на настання страхового випадку - ДТП, що сталося 06.04.2004 року й спричинило пошкодження належного їй на праві власності автомобіля.

Уточнивши позовні вимоги просила суд стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду у зв’язку з пошкодженням автомобіля в сумі 38678,64 грн., 29039,86 грн. в рахунок несвоєчасної виплати страхового відшкодування, штрафні санкції в сумі 65938,47 грн., моральну шкоду в розмірі 20000 грн., а також судові витрати.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 29 вересня  2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ВАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_2 суму страхового відшкодування в розмірі 33968,75 грн., а також судові витрати в сумі 880 грн. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ВАТ НАСК «Оранта» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки відмова у виплаті страхового відшкодування є правомірною з огляду на порушення позивачем умов укладеного страхового договору.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ВАТ НАСК «Оранта»  підлягає задоволенню з наступних підстав.    

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить автомобіль марки «ДЕУ Сенс», реєстраційний номер НОМЕР_5.

05 грудня 2003 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Страхова компанія «Укрсоцстрах», правонаступником якого є  ВАТ НАСК «Оранта» укладено договір             № В120-109/03/СТ від 05.11.2003 року добровільного страхування заставлених засобів наземного транспорту (надалі –договір страхування) – автомобіля  марки  ««ДЕУ Сенс», реєстраційний номер НОМЕР_5.

06 квітня 2004 року сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої застрахований автомобіль отримав механічні пошкодження.

29.12.2004 року ВАТ Страхова компанія «Укрсоццстарх» відмовила                  ОСОБА_2 у виплаті страхового відшкодування.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з факту недоведеності того, що ДТП сталося внаслідок порушення позивачкою ПДР та умов укладеного страхового договору.

Однак, з таким висновком суду колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

 Відповідно  до ч.1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі  заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи,  визначеної договором.

 Відповідно до ст.3 п.п.3.1.8. договору страхування не визнаються страховими випадки  заподіяння збитків за умови, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті навмисного перевищення  швидкості руху особою, що керувала ЗНТ в момент настання страхового випадку-більш, ніж у 1,5 рази, ніж швидкість руху, яка передбачена розділом 12 ПДР для ділянки дороги, на якій сталася ДТП.

Матеріалами справи  встановлено, що дорожньо-транспортна пригода з автомобілем НОМЕР_1,  за кермом якої був ОСОБА_7, сталася 06.04.2004 року.

 Згідно висновку автотехнічної експертизи № 7743 від 10 жовтня 2007 року, на момент дорожньо-транспортної пригоди автомобіль НОМЕР_2 рухався зі швидкістю від 91 км/г до 114.5 км/г  (а.с.88-90 т.1).

   Відповідно до п.12.4 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМ України від 10 жовтня 2001 року за №1306, максимально дозволена швидкість руху транспортних засобів в межах населених пунктів становить не більше 60 км/г.

   Як вбачається з матеріалів справи, позивачу ОСОБА_2 ВАТ Страховою компанією «Укрсоцстрах» відповідно до п.3.1.8 Договору страхування відмовлено у виплаті страхової суми (а.с.18 т.1).

   Згідно з п.п.5.3;5.3.5; 5.3.5.7 договору страхування, а також за змістом ст.991 ч.2 ЦК України, страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадках, якщо подія, що призвела до збитків, сталася за умови, зазначеної у ст.3 даного Договору страхування .

     Окрім цього, відповідно до п.п.1.6-1.6.2. договору страхування позивач гарантувала, що її автомобіль НОМЕР_3 на момент укладення договору, а також протягом його дії, знаходиться та буде знаходитися  у її виключному  володінні та користуванні, а також осіб, уповноважених позивачем на експлуатацію, які зазначаються в заяві.

 Як убачається із заяви від імені ОСОБА_2, особи, які уповноважені експлуатувати застрахований автомобіль, позивачем не вказані (а.с.38 т.1).

  Відповідно до п.п.3.1, 3.2.4. договору страхування не визнається страховим випадком заподіяння збитків за умови: використання ЗНТ без узгодження із страховою компанією передання ЗНТ в користування іншим особам для вищезазначеної мети.

  Як убачається із матеріалів справи та встановлено в апеляційному суді після підписання договору  страхування 05.12.2003 року застрахований автомобіль без узгодження із страховою  компанією  позивач передала в оренду ДП «Автовектор», а потім ДП «Автовектор» передало автомобіль ПП ОСОБА_7, котрий і скоїв ДТП(постанова про відмову у порушенні кримінальної справи а.с.29 т.1). Відповідно постанови про притягнення до адміністративної відповідальності від 04.06.2004 року ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Як вбачається з  матеріалів справи, відповідно до п.п.1.6,1.6.2  договору страхування, ОСОБА_7 не було внесено в перелік осіб, допущених до керування застрахованим транспортним засобом «ДЕУ-Сенс» державний реєстраційний номер НОМЕР_4.

П.п.5.2,5.2.6. договору страхування передбачено, що страхувальник зобов*язаний протягом одного робочого дня письмово повідомити страховика про будь-яку  зміну умов, пов*язаних з експлуатацією та зберіганням ЗНТ, таких, як зміна умов експлуатації (наприклад, передача в оренду, лізинг, тощо), зміна умов зберігання та інших умов, зазначених в заяві.

Відповідно до п.п.5.3.,5.3.5.,5.3.5.9 договору страхування страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у випадках, якщо страхувальник порушив умови цього договору.

Також, ухвалюючи рішення, суд не звернув уваги на договір суборенди № 182 від 11.03.2004 року, відповідно якого, а саме п.3.2 договору суборенди (а.с.24 т.1) орендатор, який є володільцем переданого йому на підставі договору (джерела підвищеної небезпеки) зобов*язаний відшкодувати шкоду, причинену  навколишнім, якщо в судовому порядку не доведе, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Як встановлено в апеляційному суді, ДТП  сталася з вини ОСОБА_7, який  керував автомобілем  згідно договору суборенди.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд необґрунтовано стягнув шкоду  з відповідача  ВАТ  НАСК «Оранта», тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.п.1,2,3 ч.1 ст.309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст. ст. 303, 307, п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.ст. 309, 314,316 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» задовольнити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 29 вересня 2009 року скасувати  і ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства Національна страхова компанія «Оранта», треті особи Відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Укрсоцстрах», ОСОБА_7 про стягнення суми страхового відшкодування відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання  ним законної сили.

Головуючий:

Судді: