У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«29» березня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Ісаєва Г.А.
Суддів: Панкова М.В.
Белинчук Т.Г.
При секретарі: Фабінській В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про відшкодування майнової шкоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 14 грудня 2009 року, -
В с т а н о в и л а :
ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про відшкодування майнової шкоди.
Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 14 грудня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування майнової шкоди задоволені. З ОСОБА_6 стягнуто на користь ОСОБА_5 у відшкодування майнової шкоди 2000 грн. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про відшкодування майнової шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог залишити без змін, а в решті скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, на неповне з’ясування обставин, які мають суттєве значення для вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог статті 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог до ОСОБА_6 суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності, при цьому відмовляючи в позові до ОСОБА_7 суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду достатніх доказів тих обставин на які він посилається як на обґрунтування своїх позовних вимог.
З даними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону і підтверджені зібраними по справі доказами.
Згідно з ч. 1 статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що вироком Ялтинського міського суду АР Крим від 25 квітня 2007 року ОСОБА_6 засуджена за ст. 185 ч. 1 КК України до штрафу в розмірі 850 грн. Судом у кримінальній справі було встановлено, що ОСОБА_6 29 грудня 2003 року, приблизно о 15 годин 00 хвилин, знаходячись у квартирі будинку АДРЕСА_1, переслідуючи корисливий умисел, таємно викрала з шафи, який розташований на другому поверсі вказаного будинку, 2000 грн., які належали ОСОБА_5, завдавши йому майнової шкоди на вказану суму. Вирок у цій частині набрав законної сили 20 листопада 2007 року.
Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 20 листопада 2007 року вказаний вирок від 25 квітня 2007 року скасований тільки у частині вирішення цивільного позову про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили є обов’язковим для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
При розгляді цивільного позову у порядку цивільного судочинства за рішенням Апеляційного суду АР Крим від 24.12.2008 року з ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 стягнуто по 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_7, ОСОБА_9 про відшкодування майнової шкоди направлені на новий розгляд до суду першої інстанції.
Таким чином нерозглянутими залишилися позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 2000 грн за наслідками крадіжки , яка мала місце 2912.2003 року.
Згідно ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про те, що позовні вимоги до ОСОБА_6 підлягають задоволенню, а в задоволенні позову до ОСОБА_7 належить відмовити, адже крадіжка нею вчинена не була, її діями майнова шкода потерпілому не заподіювалась, є законними та обґрунтованими і такими, що підтверджені доказами наявними по справі наданими сторонами на засадах змагальності, відповідно до вимог статті 10 ЦПК України, яким судом була надана належна правова оцінка, згідно з правилами статті 212 ЦПК України, кожному окремо і всім у сукупності.
У зв'язку з викладеним, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, не спростовують висновки суду першої інстанції і не є підставами для скасування чи зміни рішення суду.
Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази якими вони підтверджуються, правовідносини, та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і постановлено рішення по справі на підставі доказів, наданих особами в порядку правил ЦПК України.
Суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, що в силу ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 315, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 14 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.
Судді:
Ісаєв Г.А. Панков М.В. Белинчук Т.Г.