АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 березня 2010 року м.Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:
Головуючого: Нікушина В.П.
Суддів: Сороки Л.А., Копаничук С.Г.
При секретарі: Пшеничної Л.В.
За участю прокурора: Москаленка А.О.
За участю представника позивача Синиці І.В. та представника
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом військового прокурора Вінницького гарнізону в інтересах квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про виселення з гуртожитку за апеляційною скаргою військового прокурора Вінницького гарнізону на рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 8 лютого 2010 року, ухвалене по даній справі, -
ВСТАНОВИЛА:
В листопаді 2009 року військовий прокурор Вінницького військового гарнізону звернувся з вказаним позовом в інтересах квартирно-експлуатаційного відділу у м. Вінниці до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор посилався на те, що сім»ї військовослужбовця майора ОСОБА_3 була надана для тимчасового проживання кімната НОМЕР_1 в гуртожитку по вул. Червоноармійській, 20 у м. Вінниці. В подальшому в порядку черговості перебування на квартирному обліку рішенням житлової комісії військової частини А 1185 12.02.2006 року сім’ї ОСОБА_3 в складі трьох осіб була розподілена квартира АДРЕСА_1 зі зняттям з квартирного обліку.
Однак в зв’язку з тим, що дружина відповідача ОСОБА_3 надала висновок про хворобу, сім’ю ОСОБА_3 рішенням тієї ж житлової комісії від 2.03.2006 року було поновлено в черзі на поліпшення житлових умов.
Сім’я відповідачів, отримавши ордер на виділену їм квартиру зареєструвалась в ній.
З’ясувавши, що хвороба, на яку страждає ОСОБА_5 не дає права на отримання додаткової житлову площу, а також враховуючи те, що 22.06.2006 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було розірвано, 30.01. 2007 року рішенням житлової комісії їх повторно знято з квартирного обліку і запропоновано звільнити кімнату НОМЕР_1 у гуртожитку по вул. Червоноармійській, 20 у м. Вінниці, що знаходиться на балансі квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці. В зв’язку з тим, що відповідачі відмовились звільнити вказану кімнату до них був пред’явлений позов про їх примусове виселення без надання іншого житла.
Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що 12 лютого 2002 року центральною поліклінікою Міністерства оборони України надано ОСОБА_5 медичний висновок, згідно якого вона є хронічно хворою і за станом здоров’я не може проживати в комунальній квартирі, а також не може проживати в одній кімнаті з членами сім’ї, в тому числі в ізольованій квартирі. Цей висновок виданий безстроково і на момент розгляду справи не скасований.
Отже за таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку, що надана відповідачам квартира АДРЕСА_2, яка має лише дві жилі кімнати не може задовольнити їх житлових потреб, оскільки в зв’язку з хворобою ОСОБА_5 не може проживати в одній кімнаті з іншими членами сім’ї. Разом з цим ОСОБА_3 не може проживати в одній кімнаті з донькою ОСОБА_4, яка досягла повноліття.
Суд першої інстанції відмовляючи в позові, посилався також на те, що ОСОБА_5 перебувала в трудових відносинах з військовою частиною та припинила трудові відносини через скорочення та визнання її інвалідом першої групи і згідно листа Міністра оборони України командуванню військової частини було доручено вирішити питання щодо надання ОСОБА_5 кімнати в гуртожитку.
З таким рішенням не погодився військовий прокурор Вінницького гарнізону і оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі він просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права при неправильному застосуванні норм матеріального права та при невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи.
На підтвердження цих доводів в апеляційній скарзі наведені посилання про те, що суд обґрунтовуючи прийняте рішення посилався на докази, які не підтверджують законність проживання відповідачів у кім.НОМЕР_1 гуртожитку по вул. Червоноармійській, 20 у м. Вінниці і не стосуються предмету доказування у даній справі. Зокрема, прокурор вважає таким, медичний висновок №2 від 12.02. 2002 року, виданий ОСОБА_5 і на який послався суд, при обґрунтуванні рішення, залишивши поза увагою ту обставину, що він суперечить Наказу Міністерства охорони здоров’я №52 від 8.02.1985 року «Про затвердження переліку хронічних хвороб при яких особи, які на них хворіють не можуть проживати в комунальній квартирі чи в одній кімнаті з членами своєї сім’ї» і виданий з порушення п. 1 «Інструкції про порядок видачі медичних висновків особам, що страждають хронічними захворюваннями, при яких вони не можуть проживати в комунальній квартирі чи в одній кімнаті з членами своєї сім’ї».
Окрім цього в апеляційній скарзі зазначається про те, що суд, встановивши факт надання відповідачам житла в якому вони зареєструвались, ухвалив рішення проігнорувавши положення п. 66 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень про те, що до наданого жилого приміщення переселяються всі члени сім’ї, які включені до ордеру і надали письмове зобов’язання про переселення в це приміщення.
Також доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції залишив поза увагою доводи позивача про наявність у власності у відповідача ОСОБА_4 приватного будинку житловою площею 56,9 кв.м.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, прокурора, представника квартирно-експлуатаційного відділу, представника ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, перевіривши обґрунтованість доводів апеляційної скарги, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, прийшла до такого висновку.
Оскаржуване рішення не може залишатись в законній силі, оскільки в ході апеляційного розгляду знайшли своє часткове підтвердження доводи апеляційної скарги, які тягнуть за собою скасування цього рішення.
Встановлено, що відповідачам в жовтні 2005 року не підставі ордеру№22 була надана кімната НОМЕР_1 в гуртожитку по вул. Червоноармійська, 20 у м. Вінниці, що знаходився у віданні в/ч. А0549(а.с.68).
Вказаний гуртожиток на виконання наказу Міністра оборони України від 31.05.2005 року №290 «Про проведення організаційних заходів з реформування та комплектування територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь» від 10.09.2007 року переданий квартирно-експлуатаційному відділу м. Вінниці (а.с. 18-20) в інтересах якого пред’явлений позов прокурором.
Рішенням житлової комісії в/ч. А 1185 від 21 лютого 2006 року сім’ї ОСОБА_4 із трьох осіб була надана 2-х кімнатна квартира, житловою площею 27,89 кв. м. в будинку по вул. Острозького, 39 у м. Вінниці зі зняттям з квартирного обліку. В цю квартиру вони заселились на підставі ордеру № 0178 від 14.06.2006 року , зареєструвались і погодились звільнити кімнату в гуртожитку, однак після вселення в квартиру відмовились звільнити кімнату в гуртожитку і продовжують безпідставно її утримувати.
Відповідно до п 24 Положення «Про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра Оборони України від 3 липня 1995 року, яке діяло на момент виділення відповідачам квартири, відповідачі зобов’язані були здати житлову площу в даному випадку кімнату в гуртожитку, ще до надання їм квартири.
За змістом ч. 1 ст. 127 ЖК України гуртожиток є житлом, що надається тимчасово на період виконання особою, якій воно надається, певних функцій (навчання, робота). Отже враховуючи те, що відповідачам виділена квартира, що відповідає вимогам житлового законодавства за умовами і розмірами кількості членів їх сім’ї. Тому будь-яке намагання поліпшити свої житлові умови за рахунок тимчасового житла, яким є кімната в гуртожитку є незаконними.
Наведені обставини судом першої інстанції безпідставно залишені поза увагою.
Разом з цим , суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, припустився помилки щодо визначення характеру спірних правовідносин і в порушення вимог ч. 1 ст. 58 ЦПК України обґрунтував прийняте ним рішення неналежними доказами.
В позові поставлено питання про виселення відповідачів з гуртожитку без надання іншого житла. Відповідачі заперечуючи позовні вимоги посилались на докази, що не доводять їх правомірності проживання в гуртожитку, а фактично спрямовані на встановлення обставин про наявність у них підстав для поліпшення їх житлових умов, при цьому вони не оспорювали рішення житлової комісії, яким їх було знято з квартирного обліку.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову в обґрунтування рішення поклав медичний висновок щодо ОСОБА_5(а.с.16). За цим висновком висновку вона не може проживати в комунальній квартирі, не може проживати в одній кімнаті з членами своєї сім’ї, в тому числі в ізольованій квартирі. Однак вказаний доказ може свідчити лише про наявність у відповідачів підстав для поліпшення їх житлових умов і не підтверджує їх правомірного утримання кімнати в гуртожитку. Більш того вказаний медичний висновок суперечить Переліку хронічних захворювань, при яких особам, які ними хворіють, не можуть проживати в комунальній квартирі чи в одні кімнаті з членами своєї сім’ї, затвердженому наказом МОЗ №52 від 8.02.1985 року, оскільки, хвороба на яку хворіє ОСОБА_5 не входить до цього переліку. А тому доводи суду про неможливість проживання ОСОБА_5 разом з іншими відповідачами у виділеній їм двохкімнатній квартирі АДРЕСА_1 є безпідставними.
За наведених обставин, що вказують на невідповідність рішення вимогам ст. 213 ЦПК України щодо його законності і обґрунтованості, воно не може залишатись в законній силі і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
А тому на підставі ст.ст. 127, 125, 132 ЖК України, керуючись ст.ст. 307, п.п.3,4 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області,
РІШИЛА:
Апеляційну скаргу військового прокурора Вінницького гарнізону задовольнити.
Рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 8 лютого 2010 року, ухвалене по справі за позовом військового прокурора Вінницького гарнізону в інтересах квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про виселення з гуртожитку скасувати, ухваливши нове рішення про задоволення позову.
ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виселити з кімнати НОМЕР_1 гуртожитку по вул.. Червоноармійській, 20 у м. Вінниці без надання іншого жилого приміщення.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців, починаючи з дня набрання ним законної сили.
Головуючий-суддя:
Судді:
З оригіналом вірно: