АДМІНІСТРАТИВНЕ СУДОЧИНСТВО                                 Справа № 2-а-21 /10

Категорія : Спори фізичних осіб із суб’єктом владних повноважень,

в тому числі їх органів на місцях, щодо оскарження його правових

актів індивідуальної дії, дій або бездіяльності – 2.33  

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД  ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

29 березня 2010 року                     Любомльський районний суд Волинської області  в складі головуючого - судді Чишія С.С.

при секретарі Семенюк К.М.

з участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Любомль адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Волинській області про визнання неправомірним дій посадових осіб по складанню протоколу про адміністративне правопорушення, визнання неправомірною і скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

в  с  т  а  н  о  в  и  в  :

У районний суд з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1, який просить визнати неправомірним рішення посадових осіб Держземінспекції в Любомльському районі і скасувати постанову від 27.11.2009 року №104/000501 про притягнення позивача до відповідальності із закриттям провадження в справі. Свої вимоги обґрунтував тим, що з метою приватизації 0.13 га в урочищі «За Патращуком» звертався в Згоранську сільську Раду Любомльського району Волинської області, де отримав дозвіл на збір документів попереднього погодження вибору земельної ділянки для до приватизації в межах населеного пункту села Заозерне Любомльського району Волинської області. 18.11.2009 року на ОСОБА_1 складено протокол за ознаками ст.53-1 КУпАП та 27.11.2009 року накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 204 гривні. ОСОБА_1 звертався з скаргами в управління Держкомзему у Любольському районі, на урядову гарячу лінію в місто Київ, в Любомльську міжрайонну прокуратуру, а тому вважає, що пропустив строки оскарження постанови з поважних причин.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав і пояснив, що вказаною в протоколі земельною ділянкою ніколи не користувався. Оскільки вона розташована на землях, що раніше належали його дідові, звернувся у сільську Раду із заявою про приватизацію цієї ділянки. Крім цього, вона майже межує із ділянкою, яку має у приватній власності. По ділянці їздив транспорт, її частину самовільно переорав ОСОБА_3, тому звертався в сільраду із заявою про вжиття заходів до порушника. Копію протоколу і постанови отримав, з приводу їх неправомірності звертався в різні органи, через що пропустив строк оскарження в суд.

Представник відповідача позов не визнав та пояснив, що був запрошений ОСОБА_4 сільським головою для перевірки законності землекористування ОСОБА_3 В діях останнього було виявлено ознаки правопорушення і притягнуто до відповідальності. В той же час при виїзді на місце було встановлено, що сам позивач без будь-яких правовстановлюючих документів самовільно зайняв земельну ділянку площею 0,13 га і використовує її для сінокосіння. Цей факт під час проведення перевірки на місці визнавав і сам ОСОБА_1 в присутності землевпорядника. Встановивши таке порушення, склав відповідний акт і протокол про адміністративне правопорушення. Позивач від підпису в ньому відмовився. На розгляд протоколу ОСОБА_1 не з’явився, хоча був повідомлений поштовим зв’язком про час і місце розгляду. Держземінспектор ОСОБА_5 наклав на позивача стягнення ближче до нижньої межі передбаченого санкцією статті штрафу. Поштовим зв’язком позивачу було відправлено копію оскаржуваної постанови, про що свідчить відповідна квитанція.

    Аналізом доказів по справі суд встановив наступні фактичні обставини.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що дійсно приорав частину ділянки, яку використовував протягом багатьох років ОСОБА_1 для сінокосіння. Через це позивач написав заяву в сільську Раду і виїжджала комісія.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що позивач під час проведення перевірки його заяви визнав, що користується земельною ділянкою для сінокосіння. Він мав намір узаконити таке користування, тому звернувся із заявою про передачу йому ділянки у власність і сільська Рада прийняла відповідне рішення.

Заявою позивача у виконком ОСОБА_4 сільської Ради від 19.10.2009 року стверджено, що він поскаржився на самовільне зайняття земельної ділянки ОСОБА_3

ОСОБА_4 сільського голови від 16.11.2009 року №161/1.14 стверджено звернення у Держземінспекцію у Волинській області щодо самовільного зайняття земельної ділянки ОСОБА_3

18.11.2009 року державним інспектором Дерземінспекції у Любомльському районі складено акт щодо самовільного зайняття ОСОБА_1 земельної ділянки в урочищі «За Патращуком» площею 0,13 га на землях сільськогосподарського призначення.

18.11.2009 року відносно ОСОБА_1 за ознаками ст.53№ КУпАП складено протокол про самовільне зайняття ним земельної ділянки площею 0,13 га для ведення особистого сільського господарства в урочищі «За Патращуком» на землях сільськогосподарського призначення, чим порушено вимоги ст.125, 211 Земельного кодексу України. Від підпису протоколу та отримання його копії позивач відмовився.

Оскаржуваною постановою державного інспектора Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Волинській області від 27.11.2009 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.53№ КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 204 гривень. Роз’яснено, що у відповідності до 287-289 КУпАП правопорушник вправі оскаржити постанову протягом 10 днів з дня прийняття рішення у вище стоячий орган або в суд. Копія постанови позивачу направлена поштовим зв’язком 30.11.2009 року згідно із квитанцією №6449.

Рішенням ОСОБА_4 сільської Ради Любомльського району Волинської області від 05.11.2009 року №27/26 ОСОБА_1 надано дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження вибору земельної ділянки для доприватизації в межах населеного пункту с.Заозерне з ненаданих у власність та користування земель для ведення особистого селянського господарства. Сам позивач вказав, що для виготовлення документації договір із спеціалізованою установою він не уклав.

Рішенням ОСОБА_4 сільської Ради від 02.02.2010 року №29/16 скасовано рішення від 05.11.2009 року №27/26.

Таким чином, з наведених доказів суд приходить до висновку, що позивач дійсно користувався земельною ділянкою площею 0,13 га для сінокосіння. Даний факт було виявлено під час перевірки законності землекористування ОСОБА_3 і стверджено в судовому засіданні справою про адміністративне правопорушення відносно позивача, показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_3 Протокол про адміністративне правопорушення складено уповноваженою на це особою, його зміст відповідає фактичним обставинам справи. При складанні протоколу вимоги закону не порушені.

Згідно ст.125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. … Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно із ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки – будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Враховуючи встановлені фактичні обставини та наведені норми закону, суд вважає, що самовільне зайняття земельної ділянки позивачем повністю доведене. На момент складення протоколу і винесення оскаржуваної постанови рішення сільської Ради не давало позивачу жодних підстав приступати до використання земельної ділянку, яку він вже використовував до цього без будь-яких правовстановлюючих документів.

Статтею 531 КУпАП передбачено, що самовільне зайняття земельної ділянки тягне за собою накладення штрафу на громадян від 10 до 50 неоподатковуваних мінімумів громадян.

Оскаржувана постанова винесена компетентною особою, стягнення накладено у встановлених межах. Позивач в судовому засіданні визнав, що знав про час і місце розгляду протоколу, однак в інспекцію не з’явився з причин, які не може пригадати. Однак і на розгляд протоколу, і в судовому засіданні будь-яких доказів для пом’якшення своєї відповідальності він не подав.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги безпідставні, спростовані зібраними і проаналізованими доказами, а тому задоволенню не підлягають.

Позивач просив поновити йому строк звернення у суд. Представник відповідача про застосування положень ч.1 ст.100 КАС України заяв не робив, відтак суд не вбачає підстав для вирішення клопотання позивача.

 Керуючись ст.10, 11, 71, 86, 159, 160, 161 КАС України, ст.293 КУпАП,   суд

п  о  с  т  а  н  о  в  и  в  :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Волинській області про визнання неправомірним дій посадових осіб по складанню протоколу про адміністративне правопорушення, визнання неправомірною і скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити за безпідставністю заявлених вимог.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом 10 днів з дня виготовлення постанови в повному об’ємі – з 02 квітня 2010 року. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у 10-денний строк, встановлений для подання заяви.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через Любомльський районний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий : суддя                                        Чишій С.С.