КОПІЯ

РІШЕННЯ                             справа № 2-19-07

ІМ'ЯМ    УКРАЇНИ

20 лютого 2007 року     Любашівський районний суд Одеської області в складі : головуючого -судді Вужиловського О.В. при секретарі  Гітальчук Т.Д. з участю позивача ОСОБА_1

відповідачки ОСОБА_2 адвоката  ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Любашівка Одеської області  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі гідності та стягнення моральної шкоди,

Встановив:

Позивач звернувся до Любашівського районного суду Одеської області з позовною заявою до відповідачки про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди в сумі 3000 грн. та 330 грн. судових витрат. Свої вимоги позивач обґрунтовує слідуючим. 04 вересня 2006 року в фермерському господарстві «Москва» Любашівського району Одеської області була крадіжка запасних частин автомобіля «КАМАЗ». Охоронцем у вказаному господарстві працює співмешканець відповідачки. Відповідачка повідомила голову вказаного господарства та працівників міліції, що сліди від тачки ведуть до його двору, тобто він вчинив крадіжку. Після цього, працівники міліції, на основі свідчень відповідачки провели в нього обшук, але нічого не знайшли. В подальшому до нього почали звертатись односельчан із питаннями, чи правда, що він вкрав запасні частини, як говорить відповідачка. Він вважає, що в зв'язку з розповсюдженням неправдивих відомостей, у односельчан може скластися хибна думка про нього, йому завдано моральну травму, він може втратити авторитет серед односельчан, хоча він є депутатом сільської Ради. Моральну шкоду він оцінює в 3000 грн., які просить стягнути, а також просить стягнути судові-витрати в сумі 330 грн. та ухвалити рішення про визнання поширених відповідачкою відомостей такими, що не відповідають дійсності та заборонити подальше поширення вказаних відомостей, зобов'язати відповідачку спростувати вказані відомості в присутності громади села та принести йому вибачення. Крім того, він доповнив свої відомості і просив зобов'язати відповідачку спростувати поширені неправдиві відомості відносно нього та принести йому вибачення через місцеву газету «Хлібороб».

Відповідачка в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що дійсно охоронцями у фермерському господарстві «Москва» (ТОВ «Тилигул») Любашівського району Одеської області працюють і вона і її чоловік. Дійсно, 04 вересня 2006 року у фермерському господарстві «Москва» (ТОВ «Тилигул») Любашівського району Одеської області було скоєно крадіжку запасних частин від автомобіля «КАМАЗ» і її чоловік був на роботі. Вранці він їй розповів про вказану крадіжку. Вона оглянула місцевість і побачила, що від бетонної дороги до воріт домоволодіння позивача ведуть сліди від тачки, про що повідомила керівника господарства та працівників міліції. Коли в неї відбирала працівники міліції пояснення, то вона підписала їх не читаючи. Нікому з односельчан, позивачу чи членам його родини вона не говорила, що позивач скоїв вказану крадіжку.

Представник відповідача також позов не визнав, просив в позові відмовити, так як позивач не довів факт розповсюдження відповідачкою неправдивих відомостей, що порочать його честь і гідність та завдали моральної шкоди. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Вислухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи суд приходить до слідуючого.

2

Дійсно відповідно до довідки ТОВ «Тилігул» Любашівського району Одеської області від 11 вересня 2006 року відповідачка дійсно працює охоронцем майстерні в ТОВ «Тилігул» Любашівського району (а.с. 14).

Згідно довідки Любашівського РВ УМВС України в Одеській області від 14 листопада 2006 року дійсно 05 вересня 2006 року Любашівський РВ УМВС України в Одеській області було порушено кримінальну справу НОМЕР_1 за ст. 185 ч.З КК України за фактом крадіжки запасних частин з автомобіля «КАМАЗ» не встановленими особами 04 вересня 2006 року з приміщення майстерні ТОВ «Тилігул» Любашівського району Одеської області (а.с. 16).

07 серпня 2006 року в домоволодінні позивача працівниками Любашівського РВ УМВС України в Одеській області було проведено обшук, однак викраденого майна не виявлено (а.с. 9).

Відповідно до довідки Любашівського РВ УМВС України в Одеській області від 28 листопада 2006 року кримінальні справи відносно позивача не порушувались (а.с. 19).

Відповідно до постанови слідчого Любашівського РВ УМВС України в Одеській області від 20 вересня 2006 року, за фактом викрадення запасних частин з автомобіля «КАМАЗ» з території майстерні ТОВ «Тилігул» Любашівського району Одеської області 04 вересня 2006 року, в порушенні кримінальної справи відмовлено за п.2 ст. 6 КК України - за відсутністю складу злочину (а.с. 21).

Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пояснили, що дійсно 05 вересня 2006 року біля магазину, вони чули як відповідачка говорила комусь із людей, що з господарства вкрали коробку і відвезли до позивача додому. Вони не чули, щоб відповідачка говорила, що крадіжку скоїв саме позивач. ОСОБА_5 також доповнив, що в цей час біля магазину були працівники міліції і відповідачка їм пояснювала, що сліди від тачки ведуть до домоволодіння позивача.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що у вересня 2006 року вона чула в сільській Раді та біля магазину, від відповідачки, що сліди тачки ведуть до господарства позивача. Вона не чула, щоб відповідачка говорила, що крадіжку скоїв саме позивач.

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що у вересня 2006 року вона була в магазині і чула як відповідачка говорила до дружини позивача: «вкрала, вкрала», не уточнюючи хто і що вкрав. Також, відповідачка говорила, що бачила сліди від тачки біля воріт позивача.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що у вересня 2006 року вона була в магазині позивача і чула, що відповідачка говорила до дружини позивача та її матері, що сліди від тачки ведуть до домоволодіння позивача, тому вона доведе, що він вкрав коробку.

Згідно ст.ст. 23, 277, 297 ЦК України, постанов Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, № 7 «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій» від 28 вересня 1990 року, із змінами та доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 1993 року № 3, від 31 березня 1995 року № 4, від 25 грудня 1996 року № 14, від З грудня 1997 року № 12 особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації особи.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Позивач повинен довести факт розповсюдження відповідачем неправдивої інформації, що його порочить, а відповідачка - достовірність розповсюдженої інформації.

По даній справі позивач не довів факт розповсюдження відповідачкою неправдивої інформації, що його порочить. Суду не надано жодного доказу, які підтверджують його вимоги.  В судовому засіданні встановлено,  що

3

відповідачка дійсно повідомила працівників міліції і односельчан, що біля воріт позивача є сліди від тачки і можливо він здійснив крадіжку. Різне розуміння слів відповідачки громадянами, судом не може бути визнане як поширення інформації. В своїй позовній заяві позивач вказує, що відповідачка говорила, що сліди від тачки ведуть до його воріт, а значить він скоїв крадіжку, хоча і сам не заперечував, що сліди від тачки біля його воріт були.

Повідомлення працівників міліції про скоєння крадіжки, а також проведення обшуку не може розцінюватись судом як поширення недостовірної інформації, що принижує честь і гідність. Відповідальність за завідомо неправдиву інформацію правоохоронним органам, а також неправомірні дії правоохоронних органів передбачена нормами КК України.

Суд вважає, що позивачем не доведено розповсюдження відповідачкою неправдивої інформації, що порушує його права, а саме честь. Гідність, ділову репутацію. Тому, він не має права на відшкодування відповідачкою і моральної шкоди.

Тому, в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 62, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 23, 277, 297 ЦК України, постанов Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, № 7 «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій» від 28 вересня 1990 року, із змінами та доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 1993 року № 3, від 31 березня 1995 року № 4, від 25 грудня 1996 року № 14, від 3 грудня 1997 року № 12, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до Любашівського районного суду Одеської області протягом десяти днів з моменту проголошення рішення. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя:  підпис

Рішення набирає законної сили 05 березня 2007 року. Копія вірна. Оригінал

рішення знаходиться в архіві Любашівського районного суду Одеської

області в цивільній справі.