справа №2–1333  

2010 рік  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И  

  9 березня 2010 р.     Голосіївський районний суд м. Києва в складі:  

  головуючого       - судді  Іваненко Ю.Г.  

при секретарі         -    Арнаутові Я.Б.  

  з участю представника позивача                            - Передереєва В.Г.  

відповідача                                                                  - ОСОБА_2  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою  

Публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк”  

  до       ОСОБА_2  

про             стягнення заборгованості,  

  В С Т А Н О В И В:  

    Позивач звернувся до суду з позовною заявою  до відповідача про стягнення заборгованості.  

Свої вимоги мотивує тим, що 27.11.2007 року між ЗАТ КБ„ПриватБанк” та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №102843 cred, відповідно до якого відповідачу було надано кредит у сумі 4300 дол. США, під проценту ставку 24 % річних з кінцевим терміном повернення 27.11.2009 року.  

Відповідно до умов договору, відповідач ОСОБА_2 як позичальник зобов’язувалася здійснювати своєчасне погашення кредиту та сплачувати усі інші, передбачені цим договором платежі у порядку, визначеному кредитним договором.  

У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов’язання за вказаним договором відповідач належним чином не виконав, в зв’язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.  

  В судовому засіданні представник позивача – Передереєв В.Г. підтримав позовні вимоги позивача з підстав викладених в позовній заяві, просив їх задовольнити.  

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, зазначивши, що не заперечує проти основного боргу в сумі 2 250 дол. США, однак не погоджується з штрафними санкціями, відсотками, пенею, посилаючись на письмові заперечення.  

  Суд, вислухавши представника позивача, відповідача, вивчивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.  

В даному судовому засіданні, встановлено, що між ЗАТ КБ„ПриватБанк” та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №102843 cred, відповідно до якого відповідачу було надано кредит у сумі 4300 дол. США, під проценту ставку 24 % річних з кінцевим терміном повернення 27.11.2009 року.  

Відповідно до умов договору, позивач перерахував кредитні кошти на картрахунок №НОМЕР_2, відкритий згідно умов договору, а відповідач ОСОБА_2 як позичальник зобов’язувалася здійснювати своєчасне погашення кредиту та сплачувати усі інші, передбачені цим договором платежі у порядку, визначеному кредитним договором.  

Судом встановлено, що відповідач – ОСОБА_2 порушила умови кредитного договору та вимоги чинного законодавства, не забезпечила своєчасне повернення кредиту.  

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.  

Судом встановлено, що за користування кредитом позичальник сплачує позивачу 24 % річних, а отже ці проценти повинні сплачуватися за весь час прострочення.  

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснювалося за графіком погашення кредиту та процентів.  

  Таким чином, судом встановлено, що у відповідача ОСОБА_2 перед позивачем утворилася заборгованість,  яка становить 2 771,40 дол. США, з яких  2 211,55 дол. США – заборгованість за кредитом, 398,12 дол. США – заборгованість по процентам, 31,25 дол. США – штраф (фіксована частина), 130,48 дол. США – штраф (процента складова).  

  Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  

Відповідно до ст.  527 ЦК України, боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.  

Кожна із сторін у зобов’язанні має право вимагати доказів того, що обов’язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред’явлення такої вимоги.  

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).  

Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.  

Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.  

  Таким чином, позовні вимоги позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, є законними та обґрунтованими, тому їх  слід задовольнити.  

  Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підлягають задоволенню.  

  Відповідно до ст.. 88 ЦПК України, на користь позивача з відповідача підлягають стягненню сплачені позивачем судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду  цивільної справи.  

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.  526, 527, 530, 1050 ЦК, 10, 57, 58, 88, 154, 195, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд –  

  ВИРІШИВ:  

    Позовні  вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк”  до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задовольнити.  

  Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1)  на користь  Публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк” (м. Дніпропетровськ, вул.. Набережна Перемоги, 50, р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) – 2 771 (дві тисячі сімсот сімдесят одна) доларів США 40 центів заборгованості.  

  Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1)  на користь  Публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк” (м. Дніпропетровськ, вул.. Набережна Перемоги, 50, р/р 64993919400001, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570)  -  221 (двісті двадцять одна) гривень 71 копійок судового збору.  

  Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1)  на користь  Публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк” (м. Дніпропетровськ, вул.. Набережна Перемоги, 50, р/р 64993919400001, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570)  -  120 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.  

  Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  

  Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

  Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом  

    ГОЛОВУЮЧИЙ               Ю.Г.ІВАНЕНКО