ЗАОЧНЕ  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

10.03.2010 р.                                                                                                                 № 2-57/10

суддя Солом’янського районного суду м. Києва

при секретарі Бобровник О.В.

Славовій Н.Ю.

розглянувши позовну заяву   ОСОБА_3

ОСОБА_4

до ОСОБА_5

про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2009 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

В обґрунтування своїх вимог позивачі зазначали, що 01 липня 2009 року по вул. Волгоградській, 12 в м. Києві мала місце дорожньо-транспортна пригода, що сталася внаслідок порушення ОСОБА_5 правил дорожнього руху України при керуванні автомобілем «Мітсубісі» державний номер НОМЕР_3, в результаті якої було пошкоджено автомобіль «Тойота» державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, власником якого є ОСОБА_4, а тому позивачі просять стягнути з відповідача на користь ОСОБА_4 завдану матеріальну шкоду в розмірі 7 832,14 грн.

До того ж, позивачами за проведення автотоварознавчої експертизи з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, було сплачено 600 грн., які вони просять стягнути з відповідача на користь ОСОБА_4

Крім того, позивачі просять стягнути з відповідача на користь ОСОБА_4 7 000 грн., а на користь ОСОБА_3 1 000 грн. компенсації моральної шкоди, а також 155 ,00 грн. – судового збору та 120, 00 грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на користь  ОСОБА_4 та 10 грн . – судового збору на користь ОСОБА_3

В судовому засіданні представник позивачів підтримав позовні вимоги та просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 420,00 грн. за публікацію оголошення в газеті «Урядовий кур?єр» № 33 від 20 лютого 2010 року, проти постановлення у справі заочного рішення не заперечував.

Позивачі в судове засідання не з’явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується опублікованим у газеті «Урядовий кур?єр» № 33 від 20 лютого 2010 року оголошенням. Причини неявки суду не повідомив. Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Заслухавши пояснення представника позивачів, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01 липня 2009 року по вул. Волгоградській, 12 в м. Києві мала місце дорожньо-транспортна пригода, що сталася внаслідок порушення ОСОБА_5 правил дорожнього руху України при керуванні автомобілем «Мітсубісі» державний номер НОМЕР_3, в результаті якої було пошкоджено автомобіль «Тойота» державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, власником якого є ОСОБА_4

З наявних у справі матеріалів вбачається, що вина ОСОБА_5 в скоєнні вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди встановлена, згідно постанови Солом‘янського районного суду м. Києва від 27.08.2009 року (а.с. 9).

Згідно наданого звіту № 346 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 14.07.2009 року (а.с. 10-13), вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Тойота» державний номер НОМЕР_2 в результаті його пошкодження в ДТП, складає 7 832,14 грн.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю  особистим  немайновим правам фізичної або юридичної
особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно положень ст.. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є  діяльність,  пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів,
механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів,  службових  собак  та  собак  бійцівських порід  тощо,  що  створює  підвищену  небезпеку для особи,  яка цю
діяльність здійснює, та інших осіб.

  Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо)
володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Постановою Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” № 6 від 27.03.1992 року (із змінами та доповненнями) роз’яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

За таких обставин та враховуючи, що вина ОСОБА_5 у скоєнні ДТП встановлена постановою Солом‘янського районного суду м. Києва від 27.08.2009 року, суд вважає за можливе у частині стягнення суми матеріального збитку позов задовольнити.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

В обґрунтування нанесеної моральної шкоди позивач ОСОБА_4 посилається на неможливість використання власного автомобіля та порушення нормального ритму життя, душевні страждання та погіршення самопочуття, моральну шкоду позивач визначила в сумі 7 000 грн.

В обґрунтування нанесеної моральної шкоди позивач ОСОБА_3 посилається на підрив ділової репутації, моральну шкоду позивач визначив в сумі 1 000 грн.

Суд погоджується з доводами позивача – ОСОБА_4 про заподіяння їй моральної шкоди та визначає розмір моральної шкоди в сумі 1000 гривень                                             .

Суд також погоджується з доводами позивача – ОСОБА_3 про заподіяння йому моральної шкоди та визначає розмір моральної шкоди в сумі 500 гривень.

           Також є обґрунтованими вимоги позивачів у частині стягнення витрат понесених позивачем ОСОБА_4 за проведення експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу у сумі 600 грн., сплаченої за розрахунковою квитанцією АААЙ № 741083 від 14.07.2009 року року (а.с. 10).

Крім того, вимога позивача - ОСОБА_3 про стягнення витрат понесених позивачем за публікацію оголошення в газеті «Урядовий кур?єр» № 33 від 20 лютого 2010 року в сумі 420 грн., сплаченої позивачем за квитанцією № 1 від 12.02.2010 року підлягає задоволенню.

З урахуванням задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_4 підлягають судові витрати в сумі 155 гривень судового збору та 120 гривень на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а користь позивача ОСОБА_3 10 гривень судового збору відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 1166, ст. 1187, ЦК України, ст.ст. 10,11, 60, 88, 212-215, 209, 224, 228, 232 ЦПК України,  суд, -    

В И Р І Ш И В:

 Позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки – задовольнити частково.

 Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 7 832,14 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, 600 грн. оплати за проведення автотоварознавчого дослідження, 1000 грн. моральної шкоди, судовий збір у розмірі 155 гривень та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3  420 грн. за публікацію оголошення в газеті «Урядовий кур?єр» № 33 від 20 лютого 2010 року, 500 грн. моральної шкоди, судовий збір у розмірі 10 грн.

Рішення може бути оскаржено на протязі 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка має бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії.

      Суддя: