Справа № 2-768/10р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

02 березня 2010 року                 Подільський районний суд м. Києва,

у складі: головуючого-судді                     Трегубенко  Л.О.,

при секретарі                              Лемішко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ квартири, що є  спільним сумісним майном,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спільне сумісне майно подружжя, поділ та визначення порядку користування цим майном, зокрема, квартирою.

Зазначила, що перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 12.02.1983 р.,  мають двох синів: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 - інваліда дитинства, який перебуває на її утриманні.

З 1987 р. їхня сім'я проживає в трикімнатній квартирі АДРЕСА_1.

Подружнє життя з відповідачем не склалося, оскільки вони різні за характерами та поглядами люди, він зловживає спиртними напоями, не приділяє уваги вихованню дітей, створює конфліктні ситуації, принижує всіх, ображає, відрікається від дітей, допускає хуліганську поведінку, у зв”язку з чим був офіційно попереджений.

Останнім часом відокремився від сім”ї, проживає в окремій кімнаті, періодично взагалі фактично не проживає.

Відповідач згідно рішення Подільського районного суду м. Києва від 20.03.2007 р. платить аліменти на утримання сина, на стадії розгляду її позов до відповідача і про розірвання шлюбу.

Тому виникла необхідність щодо поділу майна, зокрема, квартири, в якій вони  проживають, і яка є спільною сумісною власністю, як кооперативна квартира, що була набута у період шлюбу, за яку паєнакопичення сплачені повністю  станом на 01.01.1992 р..  Інше майно, крім квартири, вже поділене між ними та членами сім'ї добровільно. Від добровільного поділу  квартири відповідач відмовився.

Спірна квартира, жилою площею 40,9 кв.м, загальною  - 71,5 кв.м,  складається з  трьох ізольованих кімнат,  розмірами  17,9 кв.м, 11,7 кв.м, 11,3 кв.м,  кухні - 8,5 кв.м, ванни - 2,6 кв.м, туалету - 1,1 кв.м, холу, двох коридорів, підсобного приміщення (комори) та балкону, загальною вартістю- 13148 грн., а вартістю одного квадратного метра – 183 грн. 89 коп.. З врахуванням принципу рівності їхніх часток щодо вартості  квартири, то їм належить  по 6574 грн. кожному.

Свідоцтво про право власності на квартиру  Серії ККВ №44642, видане на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації від 17.05.2000 р. №621-С та зареєстроване у БТІ  за реєстровим  №81/32658  на ім”я відповідача.

На теперішній час  вона з меншим сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, -  інвалідом дитинства, займає кімнату площею 17,9 кв.м., старший син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, - кімнату, площею  11,7 кв.м., а відповідач – кімнату, площею 11,3 кв.м..

Згідно вимог ч.3 ст. 70 Сімейного кодексу України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя , за рішенням суду її частка майна може бути збільшена у зв'язку з тим, що з нею проживають діти, зокрема, неповнолітній син ОСОБА_4 - інвалід дитинства, а розмір аліментів недостатній для забезпечення його фізичного, духовного розвитку та лікування.

Позивачка   просила в порядку поділу квартири АДРЕСА_1, що є їхньою з відповідачем спільною сумісною власністю, визнати за нею - інвалідом 2 групи від загального захворювання, з якою проживають двоє синів, один з яких є неповнолітнім і  інвалідом дитинства, право власності на кімнату житловою площею 17,9 кв.м  ( за планом -  приміщення №2) , вартістю 3291 грн. 63 коп. та кімнату житловою площею 11,7 кв.м, вартістю 2151 грн. 51 коп., а всього вартістю двох кімнат 5443 грн. 14 коп. без сплати грошової компенсації, що складає різницю між належною їй часткою та виділеною в натурі, за відповідачем визнати право власності на кімнату житловою площею 11, 3 кв.м., вартістю 2077 грн. 95 коп..

 Залишити в загальному користуванні хол (приміщення №1) площею 16,0 кв. м, туалет ( приміщення №6) площею 1,1 кв. м, ванну кімнату (приміщення №7), площею 2,6 кв.м, кухню ( приміщення №5) площею 8,5 кв.м, два коридори та комору відповідно до плану  квартири.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, наведені в заяві, із тих же підстав, не відмовляючись від них, визначилась щодо визнання за нею права власності на Ѕ частину квартири, як на спільне  сумісне майно подружжя, і визначення порядку користування, залишення їй в користуванні кімнат 17, 9 кв. м та 11, 7 кв. м, врахувавши інтереси двох синів, які проживають з нею: з меншим займає кімнату 17, 9 кв. м, а старший – кімнату, 11,9 кв. м. Відповідач вважає квартиру своєю, обмежує їх в користуванні, виганяє, не відкриває вхідні двері, затіває сварки та кофлікти, тому необхідно шукати варіанти роздільного проживання, оскільки у нього з дітьми теж склалися неприязні відносини, просить позов  задовольнити.  

Відповідач щодо поділу квартири шляхом визнання за позивачкою права власності на 2 кімнати не згоден, про визнання за нею права власності на Ѕ частини квартири, як на спільне сумісне майно, і виділення їй в користування двох кімнат, розміром 17, 9 кв. м. та 11, 7 кв. м, а йому -  кімнати, розміром  11, 3 кв. м  не заперечує, оскільки вона, в основному, опікується дітьми, хоча й налаштовує проти нього, впливає на його з дітьми взаємовідносини, він платить аліменти на молодшого неповнолітнього сина та на її утримання, у зв”язку з інвалідністю 2 групи і, в окремих випадках, надає кошти дітям на інші потреби.

Суд, заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підтверджений та підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини ( навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об”єктом спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст.  63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Суд установив, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 12.02.1983 р., мають двох синів: повнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, і неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, інваліда з дитинства, на утримання якого відповідач платить аліменти згідно рішення Подільського районного суда міста від   20.03.2007 р. ( а.с. 6, 8,9, 10).

Сторони за час шлюбу на підставі рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 18.05.1987 р. набули кооперативну трикімнатну квартиру АДРЕСА_1,  паєнакопичення за яку станом на 01.01.1992 р.  повністю  сплатили в сумі 13148 крб., членом кооперативу  з 28.12.1986 р.  є відповідач (а.с. 14).

Відповідач ОСОБА_2 01.06.2000 р. на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації від 17.05.2000 р. №621-С, як член кооперативу,  отримав на своє ім”я Свідоцтво про право власності на цю квартиру  Серії ККВ №44642,  зареєстроване у БТІ  за реєстровим  №81/32658 (а.с. 13).

Оскільки спірна квартира була набута під час шлюбу сторін, і є їхнім спільним сумісним майном, а та обставина, що у свідоцтві про право власності на неї, зареєстрованому в БТІ, вказаний лише відповідач, не значить, що він є одноосібним власником.

Протягом останніх років між сторонами вкрай зіпсувалися подружні відносини, часто виникають сварки, конфлікти  на побутовому рівні, в т. ч. і з приводу користування  спірною квартирою.

Враховуючи принцип рівності прав подружжя на майно, набуте під час шлюбу, суд вважає, що вимоги щодо визнання за позивачкою права на Ѕ частину спірної квартири правомірні і мають бути  задоволеними.

Проте, позивачкою, окрім визначення порядку користування спірною квартирою та виділення їй у користування 2-х кімнат, розмірами 17, 9 кв. м та 11, 7 кв. м, проти чого не заперечує відповідач, були заявлені  вимоги у порядку поділу квартири, як спільного сумісного майна подружжя, з врахуванням того,  що вона є інвалідом 2 групи від загального захворювання,  має двох синів, один з яких  неповнолітній і  інвалід дитинства, а розмір отримуваних від відповідача аліментів недостатній для забезпечення його фізичного, духовного розвитку та лікування, виділити їй у власність 2 кімнати, розміром 17,9 кв.м та 11,7 кв.м,  без сплати грошової компенсації, що складає різницю між належною їй часткою та виділеною в натурі.,  відповідачу – кімнату, розміром 11, 3 кв.м., залишити в загальному користуванні хол,  розміром 16,0 кв. м, туалет - 1,1 кв. м., ванну кімнату - 2,6 кв.м, кухню - 8,5 кв.м., два коридори та комору відповідно до плану  квартири.

Відповідно до п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.95 р. №20 “Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності”  із наступними змінами,  квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Згідно технічної характеристики, спірна квартира розташована на 5 поверсі 9-ти поверхового  будинку типового проекту, жилою площею 40,9 кв.м, загальною  - 71,5 кв.м,  складається з ізольованих трьох кімнат,  розмірами  17,9 кв.м, 11,7 кв.м, 11,3 кв.м,  кухні - 8,5 кв.м, ванни - 2,6 кв.м, туалету - 1,1 кв.м, холу, двох коридорів, підсобного приміщення (комори) та балкону, у  поділі якої в натурі позивачці необхідно відмовити, оскільки неможливо виділити ізольовані жилі та інші приміщення із самостійними виходами, тобто окремі квартири, і   переобладнати в такі квартири ( а. с.15-17).

Позивачка з дітьми на теперішній час користується двома кімнатами: з меншим сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, -  інвалідом дитинства, займає кімнату площею 17,9 кв.м., старший син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, - кімнату, площею  11,7 кв.м., і з врахуванням інтересів кожного просила виділити їй в користування ці кімнати, інші приміщення залишити в загальному користуванні, а відповідач займає кімнату, площею 11,3 кв.м, і. проти подальшого користування квартирою за таким розкладом не заперечує.

Суд, з врахуванням конкретних обставин справи, інтересів як співласників, які не можуть домовитися з приводу користування квартирою, що породжує сварки та конфлікти, негативно впливає на взаємовідносини в родині, так і їхніх двох дітей, один з яких неповнолітній –інвалід з дитинства, незважаючи невідповідність частках кожного із співласників,  дійшов висновку, що позовні вимоги  про встановлення порядку користування спірною квартирою, відповідно до якого  виділити позивачці з дітьми  в користування 2 кімнати, розміром 17,9 кв. м  та 11,7 кв. м,  відповідачу – кімнату 11, 3 кв. м, в спільному користуванні залишити хол,  площею 16,0 кв. м, туалет - 1,1 кв. м., ванну кімнату - 2,6 кв.м, кухню - 8,5 кв.м., два коридори та комору відповідно до плану в к квартири, і відповідач не заперечує проти такого порядку.

Щодо збільшення частки у спільному сумісному майні подружжя позивачкою не заявлено, лише про поділ квартири, як спільного сумісного майна в натурі, із зазначенням того, що вона є інвалідом 2 групи, з нею проживає двоє  синів, один з яких є неповнолітній і інвалід з дитинства, хоча відповідач теж проживає з ними, платить аліменти як на утримання неповнолітнього сина, так і на її утримання, у зв”язку з інвалідністю 2 групи, а старший син повнолітній, має самостійний заробіток.

На підставі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами у сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги доведені і підлягають задоволенню частково, в частині визнання за позивачкою права власності на Ѕ частину спірної квартири, як спільного сумісного майна подружжя та визначення порядку користування нею, відповідно до якого виділити  їй з дітьми у користування 2 кімнати, розміром 17,9 кв. м  та 11,7 кв. м,  відповідачу – кімнату, розміром 11, 3 кв. м, у спільному користуванні залишити хол,  площею 16,0 кв. м, туалет - 1,1 кв. м., ванну кімнату - 2,6 кв.м, кухню - 8,5 кв.м., два коридори та комору відповідно до плану  квартири, щодо поділу квартири в натурі і визнання за позивачкою права власності на конкретні кімнати, розміром 17, 9 кв. м та 11, 7 кв. м, а за відповідачем – кімнати, розміром 11, 3 кв. м, - відмовити.

На підставі наведеного, ст. ст. 16, 364, 368, 369, 370, 372, 392 ЦК України, ст.ст. 60 , 61, 66, 69, 70, 71 СК України, керуючись ст. ст. 174, 208, 212, 213-215, 218 ЦПК України, суд

Р І Ш И В:

Задовольнити позов частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1.

Визначити порядок користування трикімнатною квартирою АДРЕСА_1., відповідно до якого виділити ОСОБА_1 з двома дітьми   в користування 2 кімнати, розміром 17,9 кв. м  та 11,7 кв. м,  ОСОБА_2 – кімнату 11, 3 кв. м, хол,  площею 16,0 кв. м, туалет - 1,1 кв. м., ванну кімнату - 2,6 кв.м, кухню - 8,5 кв.м., два коридори та комору відповідно до плану квартири залишити у спільному користуванні.

Стягнути з ОСОБА_2 у прибуток держави судовий збір у сумі 65 грн. 74 коп.   та кошти на інформаційно-технічне забезапечення справи – 120 грн..

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва  через Подільський районний суд м. Києва в установленому законом порядку.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його оголошення , а  апеляційна скарга - протягом двадцяти днів після подання заяви.

     Суддя :