справа №2– 936  

2010 рік  

  Р І Ш Е Н Н Я  

  І М Е Н Е М               У К Р А Ї Н И  

    9 березня 2010 р.     Голосіївський  районний суд м. Києва в складі:  

  головуючого       - судді  Іваненко Ю.Г.  

при секретарях         -     Семенович А.В.,  

Арнаутові Я.Б.    

з участю представника позивача                              - ОСОБА_2  

представника відповідача                                          -  Федоренко М.В.  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою             ОСОБА_4  

до                                    Публічного акціонерного товариства „ОТП Банк”, третя особа:                   приватний нотаріус Київського міського  

нотаріального округу Щербак Тетяна                    

Володимирівна  

про                                   визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що  

не підлягає виконанню   ,  

  встановив:  

  Позивачка звернулася до суду з позовною заявою  до відповідача та третьої особи про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.  

Свої вимоги мотивує тим, що 03 вересня 2006 року між ОСОБА_4 (дівоче прізвище ОСОБА_4) ОСОБА_6, та АКБ «Райффазенбанк Україна» було укладено кредитний договір № СL 009/625/2006.  

03 серпня 2006 року між ОСОБА_4 (дівоче прізвище ОСОБА_4) ОСОБА_6 та АКБ «Райффазенбанк Україна» було укладено договір застави № РСІ.-009/625/2006 автотранспортного засобу.  

Відповідно до п. 2 Кредитного Договору та 2.1.1 Договору Застави, Банк надав Позичальнику кредит у сумі 39 989,08 (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять, 08) Доларів США на придбання автомобіля марки VOLKSWAGEN PASSAT строком до 03 серпня 2012 року зі сплатою 12 % річних.  

Відповідно до п.п. 1.1 Договору Застави, забезпеченням зобов'язань за Кредитним Договором є застава автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, реєстраційний № НОМЕР_1, рік випуску - 2006, колір - чорний, кузов НОМЕР_2 СЄДАН, тип - ЛЕГКОВИЙ (свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3, видане УДАІ МВС в м. Києві, 01.08.2006 року).  

19 вересня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербак Тетяною Володимирівною вчинено виконавчий напис реєстраційний № 4321 про звернення стягнення на автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, реєстраційний № НОМЕР_1, рік випуску - 2006, колір - чорний, кузов НОМЕР_2 СЄДАН, тип - ЛЕГКОВИЙ, який належить на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3, видане УДАІ ГУ МВС в м. Києві, 01.08.2006 року, гр. ОСОБА_4.  

Зазначений легковий автомобіль на підставі Договору Застави, посвідченого нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур Оленою Михайлівною 03 серпня 2006 року за реєстровим № 273/к, переданий у заставу в якості забезпечення погашення зобов'язань по кредиту та відсоткам за його використання.  

Вважає, що виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щербак Тетяни Володимирівни вчинено незаконно, в зв'язку з чим має бути визнаним таким, що не підлягає виконанню.  

Під час розгляду справи відбулася заміна неналежного відповідача Закрите акціонерне товариство «ОТП Банк» на належного відповідача Публічне акціонерне товариство  «ОТП Банк».  

  В судовому засіданні представник позивача – ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги позивача з підстав викладених в позовній заяві, просив їх задовольнити.  

Представник відповідача Федоренко М.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю, посилаючись на письмові заперечення.  

Третя особа приватний нотаріус Щербак Т.В. в судове засідання не з’явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, в листі на адресу суду просила слухати справу у її відсутності, відповідно до письмових пояснень проти задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на те, що  19 вересня 2007 року до нотаріуса  звернулося ЗАТ  "ОТП Банк" із заявою про вчинення виконавчого напису на договорі застави, укладеному з гр. ОСОБА_4, посвідченому    приватним    нотаріусом     Київського    міського нотаріального округу Чернокур О.М. 03 серпня 2006 року за р. № 2731к.  

Вказаний договір був укладений між позивачем та АКБ "Райффайзен Україна". ЗАТ "ОТП Банк"   є   правонаступником   вказаного   АКБ,   на   підтвердження   чого   ним   були   подані відповідні  документи,   а   саме:   статут   у   новій   редакції,   зареєстрований   Голосіївською РДА     у     місті     Києві     03.11.2006     року     за     р.     №10681050012005865.  

При вивченні кредитного договору, в забезпечення виконання зобов'язань за яким був укладений вказаний договір застави, було встановлене наступне.  

У відповідності до п.  1.9 кредитного договору № СL-009/625/2006 від 03.08.2006 року сторони домовилися  про таке:   "Незважаючи  на інші положення цього договору,  Банк має право  вимагати  дострокового  виконання  боргових зобов'язань  в  цілому  або у  визначеній банком частині у випадку невиконання Позичальником своїх боргових або інших зобов'язань за цим договором та/або умов договору застави.  Виконання боргових зобов'язань повинно бути   проведено   Позичальником    протягом   30 календарних   днів   з   дати   одержання позивальником відповідної вимоги".  

Таким чином,   кредитним   договором   передбачено   можливість   кредитора   достроково вимагати виконання зобов'язання, а отже, і достроково звертати стягнення на заставлене майно.  

Банк надіслав на адресу позичальниці вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором за вих. № 22-3-2/1741 від 01.02.2007 року, яка була отримана 12.02.2007 року. Разом з тим, за період від отримання вимоги до звернення за вчиненням виконавчого напису, тобто до 19.09.2009 року, позичальницею вимога банку виконана не була про що банк зазначив в заяві про вчинення виконавчого напису за вих. № 12-4/6126 від 18.09.2007 року.  

Пунктом 6.4 договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М.  03.08.2006 року за р. № 2731к, встановлено порядок звернення    стягнення    на   предмет   застави.    Підпунктом    "в"    п.    6.4   передбачено,    що заставодержатель має право використовувати для звернення стягнення на предмет застави  будь який    інший    порядок    та    будь-які    інші    права    і    процедури,    дозволені    чинним законодавством, але не передбачені в договорі застави.  

Так, для вчинення виконавчого напису банк надав нотаріально посвідчений договір застави, повідомлення боржнику про допущення прострочення, а також заяву про вчинення виконавчого напису із повідомленням про не усунення боржником порушень, в зв’язку з чим підстав для відмови у вчинені виконавчого напису не вбачалося.  

  Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.  

В даному судовому засіданні встановлено, що 19 вересня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Щербак Т.В. вчинено виконавчий напис реєстраційний номер 4321 про звернення стягнення на автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску - 2006, колір - чорний, кузов НОМЕР_2 СЄДАН, тип - ЛЕГКОВИЙ, який належить на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3, видане УДАІ ГУ МВС в м. Києві, 0108.06., гр. ОСОБА_4  

Відповідно до ст. 87 Закону України „Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України - нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно.  

Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.  

Відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. N 20/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.  

Відповідачем були додержані всі перелічені вище вимоги: подані нотаріусу необхідні документи, які підтверджують безспірну заборгованість боржника та право вимоги стягувача.  

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений Договір застави автотранспортного засобу №РСL-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року.  

Згідно статті 6 Договору задоволення вимог заставодержателя із вартості предмета застави п. 6.2. Заставні випадки - заставодержатель має право задовольнити із вартості Предмета застави всі Фактичні вимоги негайно після виникнення будь-якої із таких обставин.  

Також, відповідач діяв згідно п. 6.4. порядок звернення стягнення на предмет застави.  

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України „Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.  

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою.  

Відповідно до ч. 1 ст. 589 ЦК України, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою.  

Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.  

Як встановлено в судовому засіданні, позивачка не сплачувала відповідачу суму у такому розмірі, у такій валюті у такому порядку, як встановлено в Кредитному договорі ч. 1 п. 5.  

Отже, згідно ч. 6 ст. 20 Закону України „Про заставу" звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.  

Відповідно до п. 6.4. договору застереження порядок позасудового стягнення на предмет застави встановлюється діючим законодавством України, (звернення стягнення на предмет застави врегульовано нормами Закону України "Про заставу") тобто на підставі виконавчого напису відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України „Про заставу".  

Крім того, судом не приймаються посилання позивача на Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", оскільки, даний закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, до яких належить не тільки застава, а й інші види обтяжень.  

Відповідно до ст. 4 Закону обтяження поділяються на приватні та публічні, а приватні, у свою чергу, - на забезпечувальні та інші договірні.  

Відповідно до ст. 21 цього Закону до забезпечувальних обтяжувань, крім застави рухомого майна, належать також право притримання рухомого майна, інші обтяження рухомого майна, які кваліфікуються як забезпечувальні.  

На відміну від положень Закону України "Про заставу", Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" регулює загальні умови звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, до яких, крім застави, належать також й інші обтяження.  

Відповідно до ст.. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду та в позасудовому порядку.  

Відповідно до ст.. 24 зазначеного Закону, визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, але перелік способів, зазначений у статті, не є виключним.  

Частина 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" є спеціальною нормою щодо ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у частині звернення стягнення на предмет застави.  

Отже, звернення стягнення на заставлене майно на підставі виконавчого напису нотаріуса є обґрунтованим.  

Крім того, згідно ст. 61 Закону України „Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна, за винятком майна, вилученого за законом з обігу та зазначеного в частині восьмій статті 55 цього Закону, здійснюється спеціалізованими організаціями, які залучаються на тендерній (конкурсній) основі, на підставі договорів між Державною виконавчою службою та спеціалізованими організаціями шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах.  

В судовому засіданні встановлено, що автомобіль (VOLKSWAGEN PASSAT, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску - 2006, колір - чорний, кузов НОМЕР_2 СЄДАН, тип - ЛЕГКОВИЙ), який належав позивачу реалізований через аукціон, як це вимагає чинне законодавство України.  

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.  

Аналогічна норма міститься і у ст. 60 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.  

Позивачкою не надано жодного належного доказу на підтвердження того, що виконавчий напис нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В. є таким, що не підлягає задоволенню.  

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та задоволенню не підлягають.  

  На підставі викладеного та керуючись Законами України "Про заставу" „Про виконавче провадження" "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", ст. ст.  546, 589, 590 ЦК України, ст.ст. 10, 57, 58, 60, 119, 154, 195, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218, ЦПК України, суд –  

  ВИРІШИВ:  

  ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог до Публічного акціонерного товариства „ОТП Банк”, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щербак Тетяна Володимирівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню –  відмовити.  

  Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом  

  ГОЛОВУЮЧИЙ               Ю.Г.ІВАНЕНКО