ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 лютого 2010 року № 943/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі:
головуючого-судді Олендера І.Я.,
суддів Улицького В.З., Носа С.П.,
при секретарі Корчинській О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Болехівської міської ради Івано-Франківської області на постанову Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2008 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Болехівської міської ради Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання виплатити недоплачену допомогу на оздоровлення, -
в с т а н о в и л а :
В липні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати дії відповідача по виплаті йому одноразової грошової допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними, стягнути недоотримані суми допомоги на його користь за період 2005-2007 років в сумі 5062 грн.
Оскаржуваною постановою Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2008 року в даній справі позов було задоволено, визнано дії відповідача неправомірними та стягнуто з відповідача в користь позивача 5236 грн. недоотриманої допомоги на оздоровлення за період з 2005 року по 2007 рік включно.
Зазначена постанова мотивована тим, що відпов ідно до ст. 48 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » інвалідам 3-ї групи, інвалідність яких пов’язана з участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС виплачується щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат, вимоги позивача,в цій частині є законними, а тому судом першої інстанції відновлено порушене право позивача, оскільки йому такі виплати за 2005-2007 роки проведено у меншому розмірі ніж передбачено Законом.
Не погоджуючись з прийнятою постановою Управління праці та соціального захисту населення Болехівської міської ради Івано-Франківської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову повністю.
В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що суд першої інстанції помилково застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вважає, що відповідач виплачуючи позивачу щорічну допомогу на оздоровлення, як інваліду 3-ї групи, інвалідність якого пов’язана з участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 2005-2007 роках у розмірах, визначених чинним на час проведення таких виплат законодавством, а саме Законами України Про Державний бюджет України на відповідні роки та згідно Постави Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року, діяв правомірно. Крім того, судом першої інстанції не враховано, що позивач пропустив строк звернення до суду.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просить таку задовольнити.
Позивач в судове засідання не явився, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у його відсутності.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що він, є інвалідом 3-ї групи інвалідність, якого пов’язана з участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, має право отримувати щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 4-х мінімальних заробітних плат.
Судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що зі змісту вимог Законів України «Про Державний бюджет України» на 2005,2007 роки не вбачається будь-яких обмежень, щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норм ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
При цьому судом першої інстанції правильно зазначено, що Постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на яку покликається відповідач, суперечить вимогам спеціальних законів, тому слід в даних правовідносинах застосовувати, саме такі, з огляду на пріоритетність Законів над підзаконними нормативно-правовими актами.
Крім того, суд першої інстанції правильно зазначив, що ст.71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою такий був до поповнений 05.10.2006 року, дія положень Закону не може призупинятись іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення п.30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими зупинено зокрема і дію абз. 2 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на 2007 рік.
На думку колегії суддів, зазначені висновки суду першої інстанції є правильними та належним чином обґрунтованими.
Поряд з цим, колегія суддів апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, щодо стягнення недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення на користь позивача за 2006 рік неправильно встановив фактичні обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині.
На переконання колегії суддів апеляцйної інстанції, суд першої інстанції зобовязаний був врахувати, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію абзацу 2 частини 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Враховуючи те, що даний закон неконституційним у встановленому поряду не визнавався, колегія суддів апеляційної інстанції, приходить до висновку про відстуність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік.
Таким чином, з висновками суду першої інстанції про наявність права позивача на заявлені ним виплати за 2006 рік, колегія судді не погоджується.
Щодо покликань відповідача на пропуск позивачем строку зверення з позовом до суду та застосування наслідків пропуску такого, передбачених ст. 100 КАС України, то ці питання не були предметом обговорення судом першої інстанції, оскільки під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач не вказував на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду та не наполягав на відмові в позові з цих підстав.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що Управління праці та соціального захисту населення Болехівської міської ради Івано-Франківської області, як суб’єкт владних повноважень, виплачуючи позивачу суму щорічної допомоги на оздоровлення, як інваліду 3-ї групи, інвалідність якого повязана з участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у розмірі меншому, ніж це передбачено абз. 2 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2005 та 2007 роки, діяло не на підставах, що передбачені Конституцією і чинними законами України, тобто протиправно, що вказує на наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
При цьому колегія суддів апеляційної інстанції, що правильним способом захисту порушеного права в даному випадку буде зобов’язання відповідача вчинити певні дії, зокрема щодо зобов’язання нарахування та виплати відповідних недоплачених сум, які має визначити відповідач, з огляду на проведені виплати.
Колегія суддів, з огляду на зазначене вище вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, ухвалив рішення без дотриманням норм матеріального права, за неповного з’ясування обставин справи, доводи апеляційної скарги частково спростовують постанову суду першої інстанції, тому наявно підстави для її скасування та прийняття нової постанови.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1,4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст. 207, 254 КАС України, колегія суддів –
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Болехівської міської ради Івано-Франківської області – задовольнити частково.
Постанову Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2008 року в справі № 2-а-15/08 – скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Болехівської міської ради Івано-Франківської області, щодо не виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення у відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2005 та 2007 роки.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Болехівської міської ради Івано-Франківської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2005 та 2007 роки, як інваліду 3-ї групи, інвалідність якого повязана з участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, як це передбачено абз. 2 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з врахуванням виплачених сум.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили негайно після проголошення. Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі прийняття постанови в порядку ч.3ст.160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення такої в повному обсязі.
Головуючий суддя : І.Я.Олендер
Судді: В.З.Улицький
С.П.Нос
Постанова в повному обсязі виготовлена 19.02.2010 року.