ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2010 року                                                                                 №22-а-16572/08/9104

      Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді                                               Олендера І.Я.,

суддів:                                                                   Заверухи О.Б., Старунського Д.М.,

при секретарі судового засідання                        Корчинській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2008 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз Транс Лайн» до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області про скасування податкових повідомлень-рішень від 01 липня 2008 року № 0000352310/0/1118, № 0000352310/0/1117 та  № 0000352310/0/1116,-

                                                             ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз Транс Лайн» звернулось до суду з позовом до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 01 липня 2008 року № 0000352310/0/1118, № 0000352310/0/1117 та № 0000352310/0/1116.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що викладені в Акті перевірки висновки відповідача є безпідставними, а прийняті на основі них податкові повідомлення-рішення - незаконними, оскільки всі витрати, понесені позивачем, підтверджені первинними документами, а доходи сформовані (скориговані) ним відповідно до вимог діючого законодавства.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2008 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції від 01 липня 2008 року № 0000352310/0/1118, № 0000352310/0/1117 та № 0000352310/0/1116.

Вказана постанова суду першої інстанції мотивована тим, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов підлягає задоволенню в повному обсязі .

Не погодившись з вищенаведеною постановою, Хмельницька міжрайонна державна податкова інспекція Хмельницької, подала апеляційну скаргу в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки № 1086/230/31617366 від 13.06.2008 року та винесені на підставі нього податкові повідомлення-рішення відповідають дійсності та вимогам чинного законодавства, а підстави які стали в основі задоволення позовних вимог ТзОВ «Союз Транс Лайн», та які викладені в мотивувальній частині постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.10.2008 року, можна вважати такими, що суперечать вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на припущеннях і доводах позивача та не підтверджені доказами.  Товариством «Союз Транс Лайн» порушено п. 1,2 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», оскільки підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських, операцій. Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами та доповненнями, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Тобто понесені витрати на придбання цих послуг не оформлені відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання послуг. У зв'язку з цим, відсутнє підтвердження фактичного надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), не доведено їх використання підприємством, у власній господарській діяльності та відсутня підстава для включення вартості, даних послуг без підтвердження відповідними, складеними згідно з чинним законодавством, первинними документами до складу валових витрат. Окрім зазначеного, в даному випадку судом не враховано «Положення про технічне обслуговування та ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту», затверджене Наказом Міністерства транспорту України від 30.03.98 р. № 102, затвердженого в Міністерстві юстиції України від 30.03.1998р. №102, яке визначає порядок проведення технічного обслуговування і ремонту дорожніх транспортних засобів і розповсюджується на юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють експлуатацію, технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів (за винятком тролейбусів, мопедів і мотоциклів) незалежно від форм власності. Так судом не взято до уваги факт заниження позивачем валового доходу, оскільки до складу валових доходів не включено суми попередньої оплати перерахованої ОСОБА_3 та суми фінансової допомоги отриманої від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Крім того, не надано належної оцінки покликанням на відсутність доказів про надання позивачу послуг ТзОВ «Доломіт Плюс» та ПП «Агрозембуд» послуг по ремонту та технічному обслуговуванню авто техніки. Судом не взято до уваги, що відсутні документальні підтвердження господарських операцій по отриманню позивачем маркетингових та інформаційно-консультаційних послуг від ТзОВ «Медіа Сет» та ТзОВ «Влада Дон». Не взято до уваги висновки податкового органу, щодо нікчемності договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 118-б від 03.12.2007 року укладеного позивачем з ПП «Компанія Інтерсолар». Не враховано, що позивач завищив валові витрати за рахунок віднесення витрат, понесених на сплату відсотків по отриманому кредиту в АКІБ «Укрсиббанк», з підстав не ведення господарської діяльності та не отримання від цього доходу. Висновок про безпідставність зменшення позивачу на 72829 грн. суми що підлягає бюджетному відшкодуванню з причин не встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість до державного бюджету є необґрунтованим. Крім того, суд не врахував, що передача транспортних засобів в оренду не є господарською діяльністю позивача, та оскільки договори оренди є нікчемними, то позивач не мав права відносити до податкового кредиту сум податку на додану вартість в розмірі 1453816 грн., сплачених за договорами купівлі-продажу таких транспортних засобів. Суд не надав належної оцінки висновку податкового органу, щодо встановлення заниження податкового зобов’язання по ПДВ за жовтень 2007 року на суму 2820 грн., та завищення податкових зобов’язань з ПДВ за грудень 2007 року на суму 2820 грн. по взаємовідносинах з ОСОБА_5

Представник відповідача - апелянта Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Представники позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз Транс Лайн» в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечили, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз Транс Лайн» є юридичною особою та діє на підставі Статуту, зареєстрованому у встановленому законом порядку за місцезнаходженням 2 9000, місто Хмельницький, вулиця Староконстянтинівське шосе, 1/1.  Основними видами господарської діяльності товариства є діяльність автомобільного вантажного транспорту, оренда автомобілів, оптова та роздрібна торгівля будівельними матеріалами, роздрібна торгівля автомобілями, посередництво в торгівлі автомобілями, послуги прокату, оренди, ремонту, заправки.

З матеріалів справи вбачається, що податковим повідомленням - рішенням від 01 липня 2008 року № 0000352310/0/1118 позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 692300,40 коп., в тому числі за основним платежем 497421 грн. та за штрафними санкціями 194881,40 грн.; податковим повідомленням - рішенням від 01 липня 2008 року № 0000352310/0/1117 позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в сумі 899818,48 грн., в тому числі за основним платежем 599872,32 грн. та за штрафними санкціями в сумі 299936,16 грн.; податковим повідомленням - рішенням від 01 липня 2008 р. № 0000352310/0/1116 позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ( у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 911021,68 грн. в тому числі за травень 2007 р. в сумі 22830,01 грн., червень 2007 р. в сумі 72828, 67 грн., липень 2007 . в сумі 64745 грн. та листопад 2007 р. в сумі 750618 грн. (т.1 а.с.11-13).

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі Акту № 1086/230/31617366 від 13.06.2008 р. виїзної позапланової перевірки ТОВ «Союз Транс Лайн» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.01.2007 р. по 31.12.2007 р. (т.1 а.с.106-172).

Підставою для прийняття оспорюваних повідомлень-рішень стали висновки відповідача щодо безпідставного збільшення позивачем валових витрат звідних періодів та включенням до валових витрат на здійснення ряду господарських операцій, а саме:

витрат на оплату послуг ПППФ «Агрозембуд» по передпродажному обслуговуванню техніки на суму 80548,58 грн., в тому числі ПДВ на суму 13424,76 грн.;

витрат на оплату послуг ТОВ «Доломіт Плюс» по передпродажному обслуговуванню техніки на суму 28098,28 грн., в тому числі ПДВ на суму 4638,05 грн.;

витрат на оплату нафтопродуктів на суму 400000,0 грн. відповідно до договору з ПП «Компанія «Інтерсолар»;

витрат на оплату маркетингових послуг на суму 430000,0 грн., наданих ТОВ «Медіа Сет»;

витрат на оплату інформаційних послуг відповідно до договору з ТОВ «Влада Дон» на суму 380000,0 грн., в тому числі ПДВ на суму 63333,33 грн.;

сум попередньої оплати, перерахованої позивачем ТОВ «Вольтекс» та ТОВ «Юромаш» за придбані основні засоби за перший квартал 2007 р. на суму 210433,0 грн., за півріччя 2007 р. на суму 284589,0 грн., за три квартали 2007 р. на суму 139401, грн.;

сум виплачених відсотків за користування кредитом в сумі 585314,0 грн., в тому числі, за півріччя 2007 р. в сумі 3100 грн., за три квартали 2007 р. в сумі 277529,0 грн., за 2007 рік в сумі 585314,0 грн., отриманим відповідно до кредитного договору з АКІБ «Укрсиббанк»

Крім того, за даними перевірки позивачем :

занижений скоригований валовий дохід на суму 157115,0 грн., тому числі за перший квартал 2007 р., в сумі 157113,0 грн., за півріччя 2007 р. в сумі 157115,0 грн., за три квартали 2007 р. в сумі 157113,0 грн., за 20007 рік в сумі 157115,0 грн. в зв’язку з не включенням до валових доходів суми попередньої оплати отриманої від ОСОБА_6 та суми фінансової допомоги, отриманої від ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в зв’язку з продажем їм позивачем транспортних засобів згідно біржових договорів купівлі-продажу на суму 430000,0 грн. та на суму 427000,0 грн.;

завищена сума амортизаційних відрахувань за три квартали 2007 р. в сумі 82147,0 грн., за 2007 рік в сумі 151150,0 грн. в зв’язку з неправомірним віднесенням придбаного основного засобу - екскаватора НІТАСНІ ZХ 450LD-3 до 2 групи основних фондів із нормою амортизаційних відрахувань в розмірі 10 відсотків.

Перевіркою встановлено невірне коригування податкових зобов’язань по податку на додану вартість по операціях з поставки товарів:

занижене податкове зобов’язання з податку на додану вартість за жовтень 2007 р. на суму 2820 грн. та відповідно завищено податкові зобов’язання за грудень 2007 р. на суму 2820 грн. по розрахунках за реалізований щебінь ф. о. ОСОБА_5 в зв’язку з частковим поверненням товару на суму 16920 грн., в тому числі ПДВ в сумі 2820 грн.;

занижене податкове зобов’язання з податку на додану вартість за жовтень 2007 р. на суму 13350 грн. та відповідно завищено податкові зобов’язання за листопад 2007 р. на суму 5218 грн. та грудень 2007 р. на суму 8132 грн. по розрахунках за щебінь ф. о. ОСОБА_8 в зв’язку з частковим поверненням товару на суму 80100 грн., в тому числі ПДВ в сумі 13350 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та з огляду на такі та вимоги матеріального права, суд першої інстанції пришов до вірного висновку про підставність позовних вимог.

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що відповідно до біржового договору № 644376 від 03 січня 2007 року ТзОВ «Союз Транс Лайн» продало ОСОБА_4 транспортний засіб вартістю 430000,00 грн., в тому числі ПДВ. Вказаний транспортний засіб був переданий позивачем покупцю 19.01.2007 р., що підтверджується видатковою накладною № СТЛ-000026 від 19.01.2007 р. на суму 430000,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 7166,67 грн. (т. 1 а.с.16,21).

В свою чергу ф.о. ОСОБА_4 (позикодавець) та ТзОВ «Союз Транс Лайн» (позичальник) 21 лютого 2007 р. уклали договір зворотної фінансової допомоги, відповідно до п.1 якого позикодавець зобов’язується протягом 2 календарних днів з моменту укладання даного договору передати у власність позичальника 430000,0 грн., а останній - повернути таку ж суму до 01 березня 2007 р. включно (т. 1 а.с. 17). Вказані кошти внесені позикодавцем в касу позивача 22.02.2007 р. в сумі 33602,50 грн. та 27.02.2007 р. в сумі 9397,50 грн., відповідно до прибуткових касових ордерів № 000006 та № 000007 (т. 1 а.с.19-20).

Як вбачається з Акту про залік взаємних вимог від 28 лютого 2007 р., який вступив в силу з моменту підписання ( п.5 ), ТзОВ «Союз Транс Лайн» та ОСОБА_4 прийшли згоди про погашення взаємних вимог за біржовою угодою № 644376 від 3 січня 2007 р. та договором зворотної фінансової допомоги від 21 лютого 2007 р.( п.1) (т.1 а.с.18).

Відповідно до біржового договору № 644375 від 03 січня 2007 року ТзОВ «Союз Транс Лайн» продало ОСОБА_3 транспортний засіб вартістю 427000,00 грн., в тому числі ПДВ. Транспортний засіб переданий позивачем покупцю 19.01.2007 р., що підтверджується видатковою накладною № СТЛ-000027 від 19.01.2007 р. на суму 427000,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 7116,67 грн. (т.1 а.с.22,27).

В свою чергу ф.о. ОСОБА_3 (позикодавець) та ТзОВ «Союз Транс Лайн» (позичальник) 2 лютого 2007 р. уклали договір зворотної фінансової допомоги, відповідно до п.1 якого позикодавець зобов’язується протягом 4 календарних днів з моменту укладання даного договору передати у власність позичальника 27000,00 грн., а останній - повернути таку ж суму до 01 березня 2007 р. включно. В відповідно до прибуткових касових ордерів № 000005 від 22.02.2007 р. та № 000003 від 05.02.2007 р. позикодавцем внесено в касу позивача відповідно 85697,50 грн. та 42700,50 грн. (т.1 а.с.23,25,26).

Актом про залік взаємних вимог від 28 лютого 2007 р., який вступив в силу з моменту підписання ( п.5 ), ТзОВ «Союз Транс Лайн» та ОСОБА_3 прийшли згоди про погашення взаємних вимог за біржовою угодою № 644375 від 03 січня 2007 р. та договором зворотної фінансової допомоги від 02 лютого 2007 р.( п.1) на суму 427000,0 грн. (т. 1 а.с.24).

Відповідно до п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами

За змістом пп. 4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР валовий дохід включає зокрема суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку ( у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що сума отриманої позивачем в звітному періоді зворотної фінансової допомоги в результаті заліку взаємних вимог по зазначених вище Актах від 28.02.2007 р. фактично повернута позикодавцям (ОСОБА_3 та ОСОБА_4), а відтак позивач не мав підстав для віднесення сум поворотної фінансової допомоги до валового доходу в лютому 2007 року.

Щодо покликань відповідача в обґрунтуваннях на апеляційну скаргу, в цій частині, то слід зазначити, що податковим органом не надано доказів, що позивач отримав кошти від вказаних вище громадян за продаж транспортних засобів, а наявні зазначені вище докази, щодо отримання від таких коштів саме у вигляді поворотної фінансової допомоги відповідачем не спростовані.

Відтак, суд першої інстанції правильно встановив, що позивач не отримав кошти за продаж транспортних засобів від вказаних фізичних осіб готівкою через касу підприємства і не допустив заниження валового доходу за 2007 року, що вказує на відсутність порушення п. 4.16. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки до поворотної фінансової допомоги враховуються суми поворотної фінансової допомоги, що залишились неповернутими на кінець звітного періоду, а станом на 30.03.2007 року сум такої поворотної фінансової допомоги не було.

Крім того, слід зазначити, що не було підстав визнавати заборгованість станом на 01.01.2008 р. в сумі 85697,50 грн. за ОСОБА_6 та ідентифікувати її, як товарну, а також вимагати зарахувати її до валового доходу підприємства звітного періоду з покликанням на попередній акт перевірки, оскільки такий податковий період на підприємстві перевірений працівниками податкової інспекції, про що складний акт № 383/230/31617366 від 23.03.2007 року, під час якої по цій операції документи не вимагались. Сума 85697,50 грн. врахована в дохід підприємства за 9 місяців 2006 року. Таким чином, підприємством не допускалось порушення пп. 11.3.1. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як встановлено судом першої інстанції відповідно до договору №20/08-7 про надання маркетингових послуг від 20 серпня 2007 р. укладеного між позивачем та ТзОВ «Медіа Сет» (т.1 а.с.32-33), останнє зобов’язалось надати позивачеві послуги з проведення маркетингових досліджень, об’єктом яких є ринок перевезень сипучих вантажів та ринок продажу щебеню різних фракцій, піску, відсіву (п.1.1 договору) за такими напрямками (розділ 2 договору): можливості та перспективи ведення комерційних операцій; визначення діючих та потенційних конкурентів; загальна характеристика умов роботи конкурентів (джерела сировини, комплектуючих, наявність постачально-збутової техніки та ін.); загальна характеристика обігу продукції конкурентів; розрахунки цін, відомості про їх динаміку за період 2006-2007 року; ступінь розвитку ринкової інфраструктури (транспорт, склади, мережі, зв’язки та ін.); ступінь розвитку комерційної інфраструктури (біржі, оптові торги, аукціони, посередники); попит на продукцію, перспективи його розвитку; відомості про потенційних споживачів; можливість, доцільність та ефективність проведення рекламних кампаній; прогноз стану кон’юнктури на 2008 термін; стан і практика застосування господарського законодавства.

За умовами договору виконавець ТзОВ «Медіа Сет» результати досліджень надає в письмовому вигляді (п.5.2 договору), а їх приймання здійснюється за актом приймання-передачі (п.5.3 договору). Пунктом 6.1. договору передбачено, що загальна вартість послуг, які є предметом договору складає 430000,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 71666,67 грн.

Факт надання маркетингових послуг підтверджується дослідженими в судовому засіданні первинними документами: актом здачі приймання робіт (надання послуг), підписаним представниками сторін договору 28.09.2007 р., відповідно до кого виконавець ТзОВ «Медіа-Сет» передав, а замовник ТзОВ «Союз Транс Лайн» прийняв маркетингові дослідження загальною вартістю 430000,00 грн, в тому числі ПДВ в сумі 71666,67 грн. (т.1 а.с.34); «Маркетинговим дослідженням ринку перевезень сипучих грузів та ринку продажу щебеню різних фракцій, піску, відсіву» (т.4 а.с.44-150), податковою накладною № 092820 від 28.09.2007 р. на суму 430000,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 71666.67 грн.(т.1 а.с.35); платіжними дорученнями про перерахуванні коштів на розрахунковий рахунок виконавця № 842 від 29.11.2007 р. на суму 251000,00 грн., в тому числі ПДВ 41833,33 грн. та № 848 від 03.12.2007 р. на суму 179000,00 грн., в тому числі ПДВ 29833,33 грн. (т.2 а.с.56,57,75).

Відповідно п.п. 2.1 та 2.2. до договору № 101-А про надання інформаційних (консультаційних) послуг від 28 вересня 2007 року, укладеного між позивачем та ТзОВ «Влада Дон» (т.1 а.с. 28-29) останнє зобов’язалось надавати позивачеві інформаційні послуги загальною вартістю 380000,00 грн. (п.6.1 Договору) з оформленням інформаційних продуктів, а саме: А) аналіз сучасного стану ринку будівельних матеріалів (характеристика сектору сипучих матеріалів, експертна діяльність сектору, імпортна діяльність ринку, інвестиційна діяльність ринку); Б)  прогнозування тенденції розвитку ринку  (прогнозування розвитку,  модернізація, прогнозування попиту, розвиток експорту, аналіз тенденцій); В) пропозиції щодо реорганізації бізнесу ТзОВ «Союз Транс Лайн».

За умовами 1 розділу Договору інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про події, явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі (її. 1.1. договору), інформаційна продукція - це матеріалізований результат інформаційної діяльності, призначений для задоволення інформаційних потреб громадян, державних органів, підприємств, установ і організацій. Невід’ємною частиною Договору є акт прийому наданих послуг (п.5.1 Договору)

Як встановлено судом першої інстанції факт надання інформаційних послуг підтверджується первинними документами: актом здачі приймання робіт (надання послуг), підписаним представниками сторін договору 28.09.2007 р., відповідно до кого виконавець (ТзОВ «Влада Дон») передав, а замовник (ТзОВ «Союз Транс Лайн») прийняв інформаційно-консультативні послуги загальною вартістю 380000,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 630000,33 грн.(т.1 а.с.30); «Аналізом можливостей розвитку бізнесу компанії та пропозиціями щодо реорганізації бізнесу ТзОВ «Союз Транс Лайн» (т.4 а.с.1-43), податковою накладною № 280921 від 28.09.2007 р. на суму 3830000,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 63333,33 грн. (т.1 а.с.31); платіжними дорученнями про перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця № 829 від 26.11.2007 р. на суму 280000,00 грн., в тому числі ПДВ 46666,67 грн. та № 837 від 29.11.2007 р. на суму 100000,00 грн., в тому числі ПДВ 16666,67 грн., актом звірки взаємних розрахунків від 11.01.2008 р. (т.2 а.с.53-54,73).

Судом першої інстанції правильно встановлено, що результати маркетингових та інформаційно-консультативних послуг використані позивачем в господарській діяльності, одним з видів якої є оптова та роздрібна торгівля будівельними матеріалами.

Так, суд встановив, що товариство переорієнтувало свою діяльність з оптових на роздрібних покупців будівельних матеріалів, закупило спеціальний автотранспорт, здатний перевозити за один рейс значні обсяги будівельних матеріалів, що призвело до здешевлення їх вартості, що в свою чергу спричинило значний економічний ефект - дохід позивача з 52222361,48 грн. в 1 півріччі 2007 року зріс до 13504822,20 грн. в 2 півріччі 2007 року, зросла також кількість покупців з 120 до 180 відповідно ( з огляду на надане позивачем пояснення та оборотно-сальдові відомості по рахунку 36.1), що спростовує покликання відповідача щодо відсутності економічного ефекту від використання маркетингових та інформаційно-консультативних послуг.

Пунктом 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16 «Витрати» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. № 27\42248 витрати на збут включають такі витрати: ... витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).

За змістом п.5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»    № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону № 334/94 визначено, що господарська діяльність – це будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, а тому наявність економічного ефекту (або прибутку) не є обов’язковою умовою для віднесенні витрат на оплату маркетингових та інформаційно-консультативних послуг до складу валових витрат.

З огляду на вказане суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що вартість маркетингових та інформаційно-консультативних послуг, отриманих ТзОВ «Союз Транс Лайн» відповідно до договорів з ТзОВ «Влада Дон» та ТзОВ» Медіа Сет» правомірно віднесена до валових витрат.

Суд першої інстанції також підставно не взяв до уваги зауваження відповідача, викладені в Акті перевірки (стор.29), щодо відсутності в Актах виконаних робіт від 28.12.2008 р., оформлених за результатами надання послуг ТзОВ «Медіа Сет» та ТзОВ «Влада Дон», обсягів наданих послуг в натуральному виразі, та інформації про фактичні витрати на виконання вказаних послуг, оскільки відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України послуга споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а тому відповідно маркетингові дослідження та інформаційно-консультативні послуги не мають законодавчо встановленого натурального виразу і порядок визначення їх вартості законом також не врегульований.

За змістом п.12.4 Порядку заповнення податкової накладної , затвердженого наказом ДПА України № 233/2037 від 30.05.1997 р. у випадку надання послуг, які вимірюються лише у вартісному виразі в графі 4 податкової накладної, в якій вказується одиниця виміру товару (послуги), необхідно зазначати «грн.», а тому, відповідно зазначення в актах приймання таких послуг лише їх вартісного виразу в гривнях не є порушенням норм законодавства.

Можна також погодитись і з висновком суду першої інстанції, що з аналізу положень Закону № 334/94-ВР платник податків вправі віднести до валових витрат підприємства суми витрат, здійснені у зв’язку з придбанням послуг, для подальшого використання їх у господарській діяльності підприємства і при цьому Закон не визначає чітко граничних стоків такого подальшого використання отриманих послуг у господарській діяльності.

Як встановлено судом першої інстанції 02 липня 2007 року між позивачем та ТзОВ «Доломіт Плюс» укладений договір (т.1 а.с. 36), предметом якого згідно з п.1.1. є : поставка запасних частин до спецтехніки та вантажних автомобілів проведення ремонту та технічного обслуговування вантажних автомобілів, загальною вартістю 500000,00 грн. На виконання Договору виконавець ТзОВ «Доломіт Плюс» здійснив передпродажне технічне обслуговування спецтехніки на загальну суму 28098,28 грн., в тому числі ПДВ в сумі 4683,05 грн., (напівпричепів bodex bx 2978, bх 2633, bх 3511 на суму 14852,73 грн. та тягача Daf bх 6198 на суму 8562,50 грн.) Факт надання послуг підтверджується первинними документами: актом здачі-приймання робіт від  25.09.2007 р. ( т. 1 а.с. 37),  переліком  наданих  послуг ( т.1 а.с. 38-40),  податковою  накладною  №  3197  від 25.09.2007     р. на суму 28098,28 грн., в тому числі ПДВ в сумі 4683,05 грн. ( т. 1 а.с.41), платіжним дорученням № 737 від 22.10.207 р. та актом звірки взаємних розрахунків від 09.11.2007 р. (т.2 а.с.52,72).

10 грудня 2007 року між позивачем та ПППФ «Агрозембуд» укладений договір № 120-А про надання послуг з технічного обслуговування (т.1 а.с. 45), предметом якого згідно з п.1.1. є проведення ремонту та технічного обслуговування вантажних автомобілів, загальною вартістю 80548,58 грн.

На виконання Договору виконавець ПППФ «Агрозембуд» здійснив передпродажне технічне обслуговування самоскидів на загальну сум 80548,58 грн., в тому числі ПДВ в сумі 13424,76 грн.

Факт надання послуг підтверджується первинними документами: актом здачі-приймання робіт від 27.12.2007 р. ( т.1 а.с. 46), переліком наданих послуг (т.1 а.с. 47-48), податковою накладною № 17 від 27.12.2007 р. на суму 80548,58 грн., в тому числі ПДВ в сумі 13424,76 грн. ( т.1 а.с. 49), платіжним дорученням № 984 від 24.01.2008 р.( т. 1 а.с. 52) та актом звірки взаємних розрахунків від 31.01.2008 р. ( т.2 а.с. 74).

При цьому суд першої інстанції надав належну оцінку інформаційній  довідці ДПІ в м. Каховка про відсутність ПППФ «Агрозембуд» за місцезнаходженням та відсутність звітності з  вересня 2007  року, оскільки така не є достатньою підставою для висновку щодо нікчемності договору №120-А від 10.12.2007 р., укладеного між позивачем та ПППФ «Агрозембуд».

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їх волю до настання відповідних правових наслідків.

Підставою недійсності правочину, згідно ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Судом першої інстанції не було встановлено невідповідності умов зазначеного вище договору вимогам цивільного законодавства, а обов’язки ПППФ «Агрозембуд», як платника податків, не є предметом договору №120-А від 10.12.2007 р. Крім того, відсутність виконавця за місцезнаходженням не є перешкодою для виконання умов договору про технічне обслуговування техніки за місцем її розташування в с.Богданівці.

При цьому суд першої інстанції з огляду на зазначені вище письмові докази, а саме копії первинних документів: договорів купівлі-продажу транспортних засобів після здійснення передпродажного технічного обслуговування, актів приймання виконаних робіт, податкових накладних та платіжних доручень, акту звірки взаєморозрахунків від 31.01.2008 року – правильно вважав такі достатніми доказами реального характеру господарських відносин між позивачем ТзОВ «Доломіт Плюс» та ПППФ «Агрозембуд».

Як встановлено судом першої інстанції 03 грудня 2007 року між позивачем та ПП «Компанія Інтерсолар» укладений договір купівлі-продажу нафтопродуктів №118-Б ( т. 1 а.с.42). Відповідно до п.1.1 Договору продавець зобов’язується продати у власність покупця нафтопродукти в асортименті, а покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити його вартість на умовах даного договору. Загальна вартість товару за змістом п.3.2. визначається як сума вартості всіх партій товару, отриманих покупцем відповідно для виставлених рахунків і накладної та становить 400000,00 грн. На виконання укладеного договору відповідно до прибуткового ордеру позивач 03.12.2007 р. отримав від постачальника картки на дизельне паливо загальним обсягом 76023,076 літрів та оприбуткував їх ( т.2 а.с.60). Вказані картки на пальне позивач видавав водіям протягом місяця з 03 грудня по 28 грудня 2007 року, що підтверджується відомістю за грудень 2007 року (т. 2 а.с.61). Вартість придбаного товару позивач оплатив платіжним дорученням № 985 від 24.01.2008 р.( т. 2 а.с.58). Видаткова накладна № 2712/2 на дизельне паливо на суму 400000,00 грн. та податкова накладна № 7 про поставку дизельного пального обсягом 76923,076 літрів на суму 400000,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 66666,67 грн. оформлені та видані постачальником ПП «Компанія «Інтерсолар» 27.12.2007 р.( т. 1 а.с. 43,44) Отримавши податкову та видаткову накладні позивач відніс вартість дизельного пального до валових витрат а суму ПДВ - до податкового кредиту за грудень 2007 року.

Судом першої інстанції встановлено, що картки на пальне позивач отримав відповідно до прибуткового ордера 3.12.2007 року, а відтак він не несе відповідальності за несвоєчасне оформлення продавцем податкової та видаткової накладних.

За змістом п.2.14 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р № 88 відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, передачу їх у встановлені графіком документообігу терміни для відображення у бухгалтерському обліку, за достовірність даних, наведених у документах, несуть особи, які склали і підписали ці документи.

Суд першої інстанції дав правильну оцінку висновкам відповідача, щодо нікчемності договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 03.12.2007 року, мотивовані п.5 ст. 203, ч.1,3 ст. 215, 216 Цивільного кодексу, виходячи з наведеного.

Так, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона(продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні( покупцеві), а покупець приймає та зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Отже реальними наслідками укладення договору купівлі - продажу для покупця є набуття права власності на товар, а для продавця - отримання коштів за проданий товар.

В даному випадку реальними наслідками укладення спірного договору для позивача є придбання дизельного пального на суму 400000,00 грн.

Статтею 669 Цивільного кодексу України передбачено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Судом правильно встановлено, що продавець ПП «Компанія «Інтерсолар» на виконання договору передав позивачеві дизельне пальне у вигляді карток, що не суперечить засадам цивільного законодавства.

Факт придбання карток на дизельне пальне підтверджується первинними документами, зокрема прибутковим ордером, податковою та видатковою накладними.

При цьому суд на підставі наявних в матеріалах справи первинних документів, а саме подорожніх листів вантажних автомобілів за грудень 2007 р. та товаротранспортних накладних за грудень 2007 р. встановив, що позивач придбане відповідно до вказаного договору пальне, використав в господарській діяльності (т. 2 а.с. 151-187, т. 3, т. 4 а.с. 151-240, т. 5 а.с. 1-154).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно до п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України № 168/97 вважається , зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Крім того, в силу ст.234 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. З огляду на наявні в справі докази, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що правочин вчинявся та виконувався сторонами такого, що доводить намір сторін створення правових наслідків за таким правочином, тому  відповідач не мав підстав застосовувати наслідки недійсності правочину для зменшення валових витрат та податкового кредиту звітного періоду позивача.

Згідно з підпунктом 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) у випадку придбання товарів вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів, або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку їх результатів.

Таким чином, в даному випадку позивач правомірно збільшив валові витрати після оприбуткування карток на дизельне пальне та зарахував до податкового кредиту суму податку на додану вартість, підтверджену належним чином оформленою податковою накладною, яку він отримав.

При цьому, слід зазначити, що покликання податкового органу на порушення контрагентом-постачальником продавцем ПП «Компанія Інтерсолар» податкових зобов’язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податків вимог про надання податкової вигоди, якщо податковий орган доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов’язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов’язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснювались через посередників, чого в податковий орган не довів.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, 29.05.2006 року позивач уклав з АКІБ «Укрсиббанк» кредитний договір № 11158978000 на загальну суму 8282320,00 грн. Призначенням кредиту є придбання техніки: НІТАСНІ ZW 310 - 1090800 грн., НІТАСНІ ZХ 450 LD-3 - 1971520 грн., VOLVO А 40 D - 1958000 грн., VOLVO А 40 D - 1958000 грн., VOLVO L 60 F - 652000 грн., VOLVO L 60 F - 652000 грн.

Процентна ставка за користування кредитом складає 19% за період з 29.05.2007 р. по 29.06.2007 р. та 21 % починаючи з 29.06.2007 р.

Відповідно до укладеного договору кредитні кошти позивач отримав в травні-липні 2007 року в сумі 8144281,00 грн., в тому числі: в травні 2007 року - 195800 грн. на придбання VOLVO А 40 D; в червні 2007 року - 5233520.0 грн. на придбання VOLVO А 40 D -1958000 грн., НІТАСНІ ZХ 450 LD-3 - 1971520 грн. та 2 од. VOLVO L 60 F - на загальну суму 1304000 грн.; в липні 2007 р. - 952761,33 грн. на придбання НІТАСНІ ZW 310.

За рахунок отриманих коштів позивачем придбані основні засоби: VOLVO L 60 F ХМ 0599 та VOLVO L 60 F ХМ 0560 вартістю без ПДВ 679166,67 грн. та ПДВ 135833,33 грн. кожен; VOLVO А 40 D самоскид ТО 598 та VOLVO А 40 D самоскид ТО 602 вартістю 2039583,33 грн. без ПДВ та ПДВ в сумі 407916,67 грн. кожен (постачальник ТзОВ «Вольтекс»); НІТАСНІ ZW 310  - фронтальний колісний ковшовий навантажувач ХМТО 615 вартістю без ПДВ 1136250 грн. та ПДВ 227250 грн. та НІТАСНІ – гусеничний гідравлічний екскаватор ТО 603 вартістю без ПДВ 2053666,67 грн.

Навантажувачі VOLVO L 60 F ХМ 0599 та VOLVO L 60 F ХМ 0560 використовувались позивачем для навантаження сипучих матеріалів, які реалізовувались позивачем, а інші придбані основні засоби позивач передав в оренду ТзОВ «Український граніт» відповідно до договорів оренди (т.2 а.с.28-31):

НІТАСНІ ZW 310 – фронтальний колісний ковшовий навантажувач ХМТО 615 - договір оренди № 69-А від 10.07.2007 р., орендна плата 45000 грн. в місяць;

НІТАСНІ – гусеничний гідравлічний екскаватор ТО 603 - договір оренди № 67 від 22.06.2007 р., орендна плата 74000 грн. в місяць;

VOLVO А 40 D  самоскид ТО602 - договір оренди № 66 від 22.06.2007 р., орендна плата 73000 грн. в місяць;

VOLVO А 40 D самоскид ТО598 - договір оренди № 55-А від 1.06.2007 р., орендна плата 73000 грн. в місяць.

Передбачену договорами орендну плату позивач щомісячно отримував від орендаря, що підтверджується виписками з банку (т. 2 а.с. 17-27).

Сума сплачених позивачем відсотків за користування кредитом банку за 2007 рік склала 698079,32 грн.

Суд першої інстанції встановив, що на стор. 36 Акту перевірки відповідач зазначає, що місцем стоянки переданих в оренду транспортних засобів відповідно до свідоцтв про реєстрацію є с.Красносілка Старокостянтинівського району - місцезнаходження кар’єра ВАТ «Старокостянтинівський спецкар’єр», який є одним з поручителів погашення отриманого кредиту. Відповідач вважає, що зазначена техніка придбана позивачем з метою передачі її в оренду та отримання економічної вигоди від здачі в оренду та не використовувалась позивачем у власній господарській діяльності. А тому, відповідач вважає, що відсотки за користування кредитом, сплачені позивачем в сумі 585314 грн., використаним для придбання техніки переданої в оренду, неправомірно віднесені позивачем до валових витрат.

Суд першої інстанції, оглянувши копії та оригінали Свідоцтв про реєстрацію придбаних позивачем основних засобів правильно встановив, що адресою автогаража (стоянки) основних засобів, в тому числі переданих в оренду, є Хмельницький район с.Богданівці, Масівецьке шосе,6 де розташований майновий комплекс, який орендується позивачем (т. 2 а.с.76-80).

Відповідно до статуту ТзОВ «Союз Транс Лайн», зареєстрованого 15.12.2005 року видами господарської діяльності позивача є в тому числі послуги оренди транспортних засобів (т. 2 а.с. 4-12).

Підпункт 5.5.1 пункту 5.5. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачає, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов’язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов’язаннями ( у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв’язку з веденням господарської діяльності платника податку, метою, якої є отримання прибутку.

Відтак суд першої інстанції встановив, що саме з метою отримання прибутку позивач і передав транспорті засоби в оренду, що не спростовано відповідачем.

Оскільки позивач отримані кредитні кошти використав для придбання основних засобів, які використовуються ним в господарській діяльності, а нарахування процентів банківською установою проведено в розмірах та порядку відповідно до укладеного договору то віднесення позивачем відсотків за користуванням кредитними коштами (нарахованих згідно названого договору) до складу валових витрат відповідає нормам діючого податкового законодавства, а зокрема п.п. 5.5.1. п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Ґрунтуючись на висновку, що передача зазначених вище транспортних засобів в оренду не є господарською діяльністю позивача, та висновках щодо нікчемності договорів оренди транспортних засобів № 55-А від 1.06.2007 року, № 66 від 22.06.2007 року, № 67 від 22.06.2007 року та № 69-А від 10.07.2007 року, відповідач вважає неправомірним віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість в розмірі 1453816 грн., сплачених на договорами купівлі-продажу цих транспортних засобів.

Відповідач на стор.51 Акту стверджує, що договори оренди транспортних засобів містять ознаки нікчемного правочину, оскільки являють собою імітацію господарської діяльності та є такими, що не призвели до реального настання правових наслідків.

Висновки відповідача, викладені в акті, щодо нікчемності договорів оренди транспортних засобів № 55-А від 1.06.2007 року, № 66 від 22.06.2007 року, № 67 від 22.06.2007 року та № 69-А від 10.07.2007 року не доведені відповідачем в судовому засіданні та спростовуються дослідженим судом доказами.

Орендовані транспортні засоби перебувають в тимчасовому користуванні орендаря з моменту укладення відповідних договорів, які зазначались вище, що підтверджується поясненнями представників сторін та матеріалами перевірки. Позивач своєчасно отримує від орендаря орендну плату в розмірі, передбаченому договорами оренди, що підтверджується матеріалами перевірки та банківськими виписками, дослідженими в судовому засіданні.

Як правильно встановив суд першої інстанції, загальна сума отриманої позивачем орендної плати за друге півріччя 2007 року склала 698079,32 грн. При цьому суд допитав директора ТзОВ «Український граніт», в якості свідка, і така пояснила, що ТзОВ «Український граніт» зареєстроване в ІНФОРМАЦІЯ_1, однак господарську діяльністю  здійснює  в  Старокостянтинівському  кар’єрі,  де  знаходиться  бухгалтерія підприємства. Саме там і використовуються орендовані транспортні засоби.

Оскільки судом встановлено, що передача в оренду транспортних засобів є одним з видів господарської діяльності позивача, то податок на додану вартість, сплачений позивачем за договорами купівлі-продажу вказаних основних засобів правомірно віднесено позивачем до податкового кредиту звітного періоду.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідно до договору поставки № 82 від 27 серпня 2007 року позивач продав ПП ОСОБА_9 сипучі будівельні матеріали на загальну суму 43344,48 грн., в тому числі ПДВ в сумі 57224.08 грн. ( т. 1 а.с.50) (видаткова накладна № СТЛ-0001 від 1.09.2007 р., податкова накладна № 01-09-01 від 1.09.2007 р. (т. 1 а.с.51,53).

Частина придбаного товару (щебінь на загальну суму 16920 грн. без ПДВ) повернута покупцем відповідно до прибуткової накладної № ТЮ-00000001 від 05.10.2007 р.(т. 1 а.с.52).

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що кошти за повернутий товар позивач покупцю не повертав. В зв’язку з поверненням товару позивачем проведено коригування податку на додану вартість в сумі 2820 грн. (розрахунок № ТСЛ-000017 коригування кількісних і вартісних показників т.1 а.с.54).

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу № 95 від 09 вересня 2007 року ( т. 1 а.с. 55) )позивач продав ПП ОСОБА_8 сипучі будівельні матеріали на загальну суму 400000,00 грн., та ПДВ в сумі 66666,67 грн. (видаткова накладна № СТЛ-000056 від 14.09.2007 р., податкова накладна № 61-09-01 від 14.09.2007 р. ( т. 1 а.с. 57,58).

Частина придбаного товару (пісок митний на загальну суму 80100 грн.) повернута покупцем відповідно до прибуткової накладної № СС-00000001 від 29.10.2007 р. ( т. 1 а.с. 56), як пояснив представник позивача, кошти за повернутий товар позивач покупцю не повертав. В зв’язку з поверненням товару позивачем проведено коригування податку на додану вартість в сумі 13350 грн. (розрахунок № ТСЛ-000017 коригування кількісних і вартісних показників т. 1 а.с.58).

Відповідач вважає (стор 47-48 Акту), що в результаті часткового повернення покупцями сипучих будівельних матеріалів у позивача виникла кредиторська заборгованість у сумі, яка відповідає вартості повернутого товару, яку з метою оподаткування ПДВ слід розцінювати непогашеним авансом.

Коригування податку на додану вартість за результатом операцій з часткового повернення придбаного товару проведено позивачем відповідно листа ДПА України від 2.12.2005 р. № 24078/7/16-1117 «Про деякі питання заповнення податкових накладних», в якому зазначено, що у випадку повернення покупцем постачальнику грошових коштів або відвантажених товарів, сума податкового зобов’язання постачальником повинна бути скоригована. В цьому випадку постачальник товарів виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової декларації. При цьому такий розрахунок виписується в день здійснення такого повернення, незалежно від того, здійснюється така операція в тому ж звітному періоді, в якому виписана податкова накладна, чи в іншому.

За змістом частини д) підпункту 4.4.2 п.4.4. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз’яснення або узагальнюючого податкового роз’яснення.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХІУ зі змінами та доповненнями - фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

За змістом п.5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР.

Згідно з пунктом 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94 господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь цієї особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та істотною. При цьому безпосередню участь слід розуміти як зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу що діє від імені та на користь першої особи.

Разом з тим у частині 1 ст. З Господарського кодексу України господарську діяльність визначено, як діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Як зазначено в підпункті 11.2.1. п.11.2. ст. 11 Закону № 334/94 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку їх результатів.

За нормами п.4.1 ст. 4 Закону України « Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. базою оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування ( за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов’язкове державне пенсійне страхування не послуги стільникового рухомого зв’язку, що включається до ціни товарів (послуг).

Поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.( п.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 - ВР).

Відповідно до пп. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 закону України «Про податок на додану вартість» суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з нього, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту цього періоду.

Підпунктом п.п. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 03.04.1997 р. передбачено, що податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) і є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону № 168/97).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно до п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України № 168/97 вважається , зокрема, дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 п.7.5. ст. 7 вказаного Закону заборонено включати до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

З огляду на вказані норми матеріального права та досліджені суд першої інстанції докази, такий прийшов до правильного висновку, що сума бюджетного відшкодування позивачем правомірно визначена, оскільки це зроблено на підставі належним чином сформованого податкового кредиту.

Враховуючи вище наведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що податковий орган, як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним рішень, відтак суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

              Апеляційну скаргу Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2008 року в справі № 2-а-1730/08/4 – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом цього з строку з часу складення такої в повному обсязі.

    Головуючий:                                       І.Я. Олендер

    Судді:                                                                                   О.Б.Заверуха                    

                                                                                                    Д.М. Старунський

Ухвала в повному обсязі складена 15.01.2010 року.