ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 лютого 2010 року № 1601/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі:
головуючого-судді Олендера І.Я.,
суддів Улицького В.З., Носа С.П.,
при секретарі Корчинській О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Суб’єкту підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2008 року по справі за адміністративним позовом Суб’єкту підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Архітектор», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державного казначейства України у Рівненській області, про скасування рішення про відмову в реєстрації об’єкта нерухомого майна, зобов’язання здійснити реєстрацію права власності ,-
в с т а н о в и л а :
У вересні 2008 року позивач СПДФО ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом в якому просила скасувати рішення реєстратора КП «Архітектор» від 02 вересня 2008 року про відмову в реєстрації об'єкта нерухомого майна, зобов'язати відповідача здійснити реєстрацію права власності за СПДФО ОСОБА_1 на будівлю магазину «А-1» з прибудовою та вхідним ґанком «а1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 42,7 м. кв.
24 листопада 2008 року Рівненським окружним адміністративним судом прийнято постанову по даній справі, якою в задоволені позову було відмовлено.
Прийняту постанову суд першої інстанції мотивував тим, що відповідачем правомірно відмовлено позивачу у державній реєстрації його права власності на зазначений вище об'єкт нерухомого майна .
Вказану постанову суду в апеляційному порядку оскаржив позивач СПДФО ОСОБА_1, яка в поданій апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим просить постанову скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Як на доводи в своїй апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що 02 вересня 2008 року рішенням реєстратора про відмову в реєстрації їй було відмовлено в реєстрації належної їй на праві власності будівлі, при цьому підстави такої відмови не зазначені, що суперечить п. 3.2. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно. Рішення реєстратора про відмову в реєстрації від 02.09.2008 року суперечать ст.ст. 17, 18, 19, 20, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», Тимчасовому положенню про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, що затверджено наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5 , ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України. Висновок Рівненського окружного адміністративного суду, що відмова була здійснена у зв'язку з тим, що для реєстрації права власності на приміщення АДРЕСА_1 позивач не подавав матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених не тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти суперечить вимогам Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, що затверджено наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5, п. 5.5, п.3.4 якого передбачено, що проведення інвентаризаційних робіт є складовою частиною процедури реєстрації права власності на нерухоме майно. Отримавши заяву про реєстрацію права власності відповідно до рішення суду Відповідач зобов'язаний був провести технічну інвентаризацію об'єкта нерухомості, що ним всупереч п. 1.6, п. 5.5, п. 3.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно здійснено не було.
Представник апелянта в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просить таку залишити без задоволення.
Представник 3-ї особи в судове засідання не явився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце апеляційного розгляду, тому на підставі ч.4 ст.196 КАС України такий проведено у його відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.
Згідно ч.4 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» об'єкт нерухомого майна (нерухоме майно, нерухомість) - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці (будівля, споруда, тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення .
Судом встановлено, що відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації. КП «Архітектор» згідно рішень Лубенської міської ради від 27 лютого 1992 року №74 та від 08 липня 1992 року №316 та Статуту є бюро технічної інвентаризації, що здійснює державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно на території м. Дубно. З врахуванням вимог пункту 1 статті 5 цього Закону відповідач при проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно є суб'єктом владних повноважень.
З матеріалів справи вбачається, що 18 серпня 2008 року до КП «Архітектор» звернулась позивач із заявою про реєстрацію за нею права власності на магазин «А-1» з прибудовою «А» та вхідним ґанком «а1», загальною площею 42,7 м. кв., що знаходиться АДРЕСА_1. До заяви було долучено: рішення господарського суду Рівненської області від 03 березня 2008 року про визнання права власності на вказане майно за позивачкою; квитанція про плату за реєстрацію права власності на нерухоме майно; зведений акт вартості, оціночний акт, план приміщення, експлікацію внутрішніх площ магазину, виготовлені у 2002 та 2004 роках Рівненським обласним бюро технічної інвентаризації. Дані обставини встановлені судом першої інстанції на підставі досліджених в судовому засіданні оригіналів документів, копії яких долучено до справи (а.с. 44).
Вказане судове рішення господарського суду дійсно згідно ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», є підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно .
Згідно статті 24 Закону України від 01.07.2004 року № 1952-1V «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
02 вересня 2008 року реєстратором КП «Архітектор» у проведенні державної реєстрації об'єкта нерухомого майна АДРЕСА_1 за СПДФО ОСОБА_1 було відмовлено. Відмову вчинено на підставі пункту 3.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5 без зазначення причин відмови. Дані обставини стверджені дослідженою судом письмовою відмовою від 02.09.2008 року (а.с. 6).
Судом першої інстанції правильно встановлено, що вказана відмова була здійснена у зв'язку з тим, що для реєстрації права власності на приміщення АДРЕСА_1 позивач не подавав матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.
При цьому, колегія суддів вважає, що подані позивачем документи не давали відповідачу змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, оскільки з поданого судового рішення вбачалось, що за позивачем визнано право власності на будівлю: магазин «А-1» з прибудовою «А» та вхідним ґанком «а1», загальною площею 42,7 м. кв., що знаходиться АДРЕСА_1 (а.с. 3-4), а з доданих до заяви зведеного акту вартості, оціночного акту, плану приміщення, експлікації внутрішніх площ магазину, виготовлених у 2002 та 2004 роках Рівненським обласним бюро технічної інвентаризації, а також оглянутого оригіналу Справи № 6062, копій актів прийняття в експлуатацію торгових і побутових кіосків, павільйонів, дозволу на виконання будівельних робіт, рішення про надання в оренди земельних ділянок для здійснення підприємницької діяльності, договору оренди земельної ділянки, рішення про затвердження актів державних технічних комісій по прийому в експлуатацію будівель і споруд, заяви позивачки про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом кіоску (а.с.45-66) вбачається, що позивачка використовує для здійснення своєї підприємницької діяльності кіоск.
Вказані обставини доводяться дослідженими матеріалами справи, поданими позивачем для реєстрації, при цьому суд першої інстанції правильно вказав, що такі матеріалами технічної інвентаризації, не були підготовленими КП «Архітектор». Ці документи виготовлені Рівненським обласним бюро технічної інвентаризації, а не відповідачем, який є єдиним органом, що виконує функції БТІ у м. Дубно.
Крім того, під час апеляційного розгляду встановлено, що позивач не подавала до відповідача оригінал вказаних матеріалів, при цьому, як вище зазначено, шляхом огляду оригіналу Справи № 6862 колегією встановлено, що наявно розбіжності в тих документах, які подавались відповідачу з оригіналом, оглянутим в судовому засіданні, зокрема в частині ідентифікації споруди (кіоск/магазин).
Судом першої інстанції правильно взято до уваги висновки, що містяться в постанові помічника Дубенського міжрайонного прокурора Рівненської області від 18 вересня 2008 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо невиконання рішення господарського суду Рівненської області від 03 березня 2008 року по справі №14/283 (а.с. 26-27).
На час виникнення спірних правовідносин питання державної реєстрації прав власності на нерухоме майно крім Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», регулювались Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5 із змінами та доповненнями (далі Тимчасове положення). Пунктом 1.6. Тимчасового положення визначено, що реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти. Пунктом 2.1. Тимчасового положення встановлено, що для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлюючі документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.
Відповідальність за достовірність та повноту інформації у документах несе власник (власники) нерухомого майна. Пунктом 3.3. Тимчасового положення встановлено, що у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено також у разі, якщо не проведено інвентаризаційних робіт або вони проведені не тим БТІ, яке здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно.
З огляду на ці обставини відмова відповідача вчинити дії з реєстрації права власності є обґрунтованою. В даному випадку відповідач діяв в межах повноважень, у спосіб та в порядку, визначеному законодавством, що регулює питання проведення реєстрації права власності на нерухоме майно.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що хоча у рішенні від 02 вересня 2008 року про відмову в реєстрації відповідач не зазначив правового обґрунтування такого рішення, що передбачено ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та п. 3.2. Тимчасового положення, однак ці дії не можуть бути самостійною підставою для скасування оспорюваного рішення та не можуть бути підставою для зобов'язання відповідача вчинити дії, зазначені позивачем у позовній заяві, оскільки стосуються процедури прийняття рішення, а не його суті і не вплинули на прийняття відповідачем рішення по суті.
Також слід зазначити, що відповідно до ієрархії нормативних актів, відповідно до якої постанови та інші рішення органів виконавчої влади мають підзаконний характер і не повинні викривляти сутність і зміст законів, норми закріплені в Тимчасовому положенні про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом МінЮсту України № 7/5 від 07.02.2002 року не можуть підміняти собою норми зокрема Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», який є спеціальним у даних правовідносинах, однак слід зазначити, що оскільки такі норми підзаконного нормативно-правового акту, якими керувався відповідач, не суперечать нормам вказаного Закону, то такі підлягали застосовуванню.
Крім того, це вказано в розділі V Прикінцевих положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» , згідно якого до приведення законів та інших нормативно-правових актів у відповідність із вказаним Законом, вони (закони та інші нормативно-правові акти до яких відноситься і вказане вище Тимчасове положення) застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем правомірно відмовлено СПДФО ОСОБА_1 у державній реєстрації її права власності на зазначений вище об'єкт нерухомого майна та вважає, що постанова суду ґрунтується на повно, об’єктивно і всебічно з’ясованих обставинах, відповідає вимогам ст.ст.10,11,71,138,143,159,161-163 КАС України, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не має.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів –
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Суб’єкту підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2008 року по справі № 4576/08– без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення.
На ухвалу апеляційного суду може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після вступу в законну силу, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України – з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя : І.Я.Олендер
Судді: В.З.Улицький
С.П.Нос
Ухвала складена в повному обсязі 19.02.2010 року.