ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2010 року № 15630/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді – Олендера І.Я.,
суддів – Заверухи О.Б., Старунського Д.М.,
при секретарі судового засідання – Корчинській І.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду в м. Тернополі на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 березня 2009 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду в м. Тернополі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни», -
ВСТАНОВИЛА :
В березні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі про зобов’язання виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу як дитині війни за 2007-2008 роки в сумі 1893, 90 грн., зазначивши, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено виплату такої у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Незважаючи на це, відповідач її не виплачує.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 березня 2009 року позов задоволено частково. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі провести нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та виплатити недоплачену суму державної соціальної допомоги за даний період з урахуванням сум, що були виплачені згідно п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було змінено на 2008 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Зазначена постанова мотивована тим, що позивач є дитиною війни, а рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» якими обмежується дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а відтак вимоги позивача щодо виплати підвищення до пенсії є підставними та обґрунтованими за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року . Стосовно позовних вимог за 2007 рік, то судом першої інстанції прийшов до висновку, що такі до задоволення не підлягають, оскільки позивачем пропущений річний строк звернення до адміністративного суду, який передбачений ст. 99 КАС України, а на застосуванні річного строку звернення до суду наполягав відповідач .
Не погоджуючись з прийнятою постановою, управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не враховано, що незважаючи на рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року, зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» у видаткову частину не були внесені, тому кошти на виплату даних підвищень до пенсії в 2008 році були відсутні. Законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», так як ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Проте в ч. 3 вищевказаної статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом. Крім цього зазначає, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, який передбачений ч.2 ст.99 КАС України.
Сторони в судове засідання не з»явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є дитиною війни, що підтверджується відповідним посвідченням, а відтак, він має право на підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 положення Закону України Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», яким обмежується дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано неконституційним та таким, що втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. При цьому згідно п.п. 5,6 резолютивної частини такого це рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги, вірно виходив з того, що невиплата підвищення до пенсії позивачу заподіяна протиправними діями відповідача. Колегія суддів вважає вірним способом відновлення порушеного права позивача покладення обов’язку на відповідача провести належне нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для виплати позивачу підвищення до пенсії за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, тобто з дня набрання чинності рішення Конституційного суду України , що, на думку колегії суддів, відповідає нормам процесуального права, фактичним обставинам справи та наявним у ній доказам .
С удом першої інстанції правильно враховано ту обставини, що згідно ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін .
Відтак, що стосується вимог позивачів щодо підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, то такі до задоволення не підлягають у зв’язку із пропуском строку звернення до суду, передбаченого ст. 99 КАС України.
Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити про те, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», доплат до пенсії не може бути причиною невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Кечко проти України”).
Оскільки правові положення, які передбачають виплату доплат до пенсії дітям війни є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.
Стосовно посилань апелянта на те, що законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», то колегія вважає за необхідне вказати про наступне.
За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Однак, згідно ч.3 ст. 28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, однак, оскільки законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, то слід застосовувати цей розмір, зокрема і при нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 березня 2009 року по адміністративній справі №2-а-944/09 – без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у випадку складення ухвали в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС – з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий :
Судді : Олендер І.Я.
Заверуха О.Б.
Старунський Д.М.
Повний текст ухвали виготовлено 29.01.2010 р.