ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2010 року № 20135/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді – Олендера І.Я.,
суддів – Улицького В.З., Носа С.П.,
при секретарі судового засідання – Корчинській О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 березня 2009 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про стягнення заборгованості з виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в сумі 3440,07 грн., -
ВСТАНОВИЛА :
В грудні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про стягнення заборгованості з виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в сумі 3440,07 грн., зазначивши, що згідно ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 01.01.1993 року (із наступними змінами та доповненнями, внесеними Законами України), їй як матері малолітньої дитини, що здійснює догляд за дитиною, повинна надаватися допомога в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого законом, але виплати проводились не в повному обсязі.
Постановою Івано-Франківський окружний адміністративний суд від 23 березня 2009 року позов задоволено. Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області в користь ОСОБА_1 недоотриману допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.03.2007 року по 31.12.007 року згідно ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» в сумі 3627, 07 грн. за 2007 рік.
Не погодившись з постановою, управління праці та соціального захисту населення Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В апеляційній скарзі вказує на те, що суд першої інстанції помилково застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» передбачено відповідний обсяг видатків на здійснення виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, вважає, що ними здійснені виплати у відповідності до чинного законодавства. Крім цього зазначає, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, який передбачений ч.2 ст.99 КАС України.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з»явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду скасуванню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є матір»ю малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач є непрацюючою, перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, яке здійснює нарахування та виплату позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку .
Згідно Конституції України, Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 року N 2017-III, позивач наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання допомоги по догляду за дитиною.
Наділивши осіб зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які мають дітей віком до трьох років.
Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти.
У відповідності до ст.ст. 13,14 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», особа, яка фактично здійснює догляд за дитиною, має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення нею вказаного віку.
Статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину, незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім’ї, по догляду за якими надається допомога.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач протягом липня-грудня 2007 року отримувала щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, передбаченому Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік», що підтверджується довідкою № 4/362 від 03.11.2008 року, виданої відповідачем (а.с.7).
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 визнані неконституційними положення п.14 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено дію ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Статтею 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Зважаючи на те, що зупинення дії законів є способом тимчасового припинення їх дії в часі та/або за колом осіб, то втрата чинності нормативно-правовим актом, яким відбулося зупинення дії певного закону, за правовими наслідками є поновленням дії цього закону, а відповідно і поновленням прав та обов'язків осіб, які є учасниками правовідносин, що є предметом регулювання такого закону.
Згідно вимог ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років становить: з 1 січня 2007 року – 434 грн., з 1 квітня 2007 року – 463 грн., з 1 жовтня 2007 року – 470 грн. Отже, позивачу слід провести перерахунок та виплатити допомогу в розмірі, визначеному ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
Відповідно до частини 3 статті 8 КАС України, фізичним та юридичним особам для захисту порушених прав гарантується звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України .
З огляду на викладене, судом першої інстанції встановлено, що вимоги позивача є підставними в частині нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною за період з 01 березня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Колегія суддів вважає за необхідне вказати на те, що суд першої інстанції помилково застосував норми матеріального і процесуального права, що полягає в наступному.
Задовольняючи позовні вимоги за період з 01 березня по 31 грудня 2007 року, суд першої інстанції дійшов до неправильного вирішення справи, оскільки допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку повинна виплачуватись відповідачем за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007.
Крім цього, посилання представника відповідача на пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, який передбачений ч.2 ст.99 КАС України, колегія суддів вважає обґрунтованими з наступних підстав.
Згідно ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що позивач пропустила строк звернення до суду, оскільки звернулась з позовом лише 03.12.2008 року, а на застосуванні наслідків пропущення річного строку звернення до суду наполягав відповідач.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування строку звернення до суду, визначеного ст. 99 КАС України та в задоволенні позовних вимог позивача в частині нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 02 грудня 2007 року слід відмовити.
Колегія суддів вважає, що вірним способом відновлення порушеного права позивача є покладення обов’язку на відповідача провести належне нарахування та виплату державної соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі визначеному ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» за період з 03 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно з урахуванням виплачених позивачу сум, що, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права, фактичним обставинам справи та наявним у ній доказам.
Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити про те, що відсутність бюджетного фінансування на виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, визначеному ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» не може бути причиною невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Кечко проти України”).
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.3 ст. 198, ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, колегія суддів, –
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області задовольнити частково.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 березня 2009 року в справі № 2-а-6326/08/0970 скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити частково.
Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області щодо невиплати на користь ОСОБА_1 грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, передбаченої ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім»ям з дітьми" за період з 03 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року протиправними.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, передбаченої ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім»ям з дітьми" за період з 03 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з врахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили негайно після проголошення. Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з часу набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі прийняття постанови в порядку ч.3 ст.160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення такої в повному обсязі.
Головуючий :
Судді : Олендер І.Я.
Улицький В.З.
Нос С.П.
Повний текст постанови виготовлено 19.02.2010 р.