КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-6280/09 Головуючий у 1-й інстанції –Островська О.О.
Суддя-доповідач – Земляна Г.В.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2010 року колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого – судді Земляної Г.В. , суддів Зайця В.С., Межевича М.В. , при секретарі Дяхтяренко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києва апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Біла Церква на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 жовтня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в м. Біла Церква про зобов’язання сплатити доплату за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю, -
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач ОСОБА_2 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом в якому просила зобов’язати Управління пенсійного фонду України в м. Біла Церква провести з 01 липня 2007 року перерахунок доплати відповідно до вимог ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка повинна бути встановлена в розмірі однієї мінімальної заробітної плати передбаченої ст.76 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік»
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 жовтня 2008 року позов задоволено. Зобов’язано Управління пенсійного фонду України в м. Біла Церква провести перерахунок доплати до пенсії ОСОБА_2 згідно ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, який встановлюється Законом України «Про державний бюджет» з 09 липня 2007 року в сумі в сумі 440 гривень щомісячно, з 01 жовтня 2008 року - 460 гривень щомісячно, на весь період коли така сума передбачена чинним законодавством.
Не погоджуючись з вказаною вище постановою суду, Управління пенсійного фонду України в м. Біла Церква подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
До суду апеляційної інстанції сторони не з’явилися. Про день і час та місце слухання справи були сповіщені належним чином і завчасно.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду скасуванню з винесенням нової постанови, з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із положень ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і не зазначив період за який слід проводити виплати.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись в повній мірі виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на обліку в Управління пенсійного фонду України в м. Біла Церква.
Позивач зареєстрований та постійно проживає в м. Біла Церква , яке відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 року № 106 віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Згідно із ч.1 ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №797-Х 11 від 28.02.1991 року (далі Закон №797) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в наступних розмірах: - у зоні посиленого радіоекологічного контролю – одна мінімальна заробітна плата.
Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону №797 пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, мають бути підвищені у розмірі на одну мінімальну заробітну плату, тобто відповідно до ч.1 ст.39 Закону.
До пенсії позивача проводиться доплата відповідно до ч.2 ст.39 вказаного Закону в розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто в розмірі 05 гривень 20 копійок.
Відповідач керувався Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено на 2007 рік дію ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомоги в розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також Закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Тому, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеним Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» фактично змінено положення Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Разом з тим, судовою колегією враховується, що Конституційним Судом України положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими зупинено дію абзаців другого, третього, четвертого частини першої та частини другої ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Отже, визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 року № 6-рп/2007.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з 09.07.2007 року право позивача на отримання доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на територіях радіоактивного забруднення, було порушено, у зв’язку з чим дійшов правильного висновку про необхідність проведення перерахунку доплати до пенсії позивачу з розрахунку мінімальної заробітної плати.
Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача провести перерахунок пенсії з урахуванням підвищення до неї відповідно до ст. 39 Закону № 797 з 09.07.2007 року, при визначенні розміру підвищення до пенсії у зв'язку з проживанням на території зони посиленого радіоекологічного контролю, передбаченої Законом № 797 слід виходити із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, а відтак, необхідно керуватися ст. 39 цього Закону, а не Постановою № 836.
Відповідно до ст. 62 Закону № 797, роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Зазначені Роз’яснення містяться у Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936.
У пункті 1 Порядку зазначено, що він визначає механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, головним розпорядником яких є Мінпраці.
Відповідно до п. 2 Порядку, розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами визначаються Міністерство праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головні управління праці та соціального захисту населення обласних, Головне управління соціального захисту населення Київської міської, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської, управління (відділи) праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад, Фонд соціального захисту інвалідів.
Згідно з пп.5 п.4 Порядку, виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом, проводиться центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад (далі - уповноважений орган) за місцем реєстрації громадян працюючим і непрацюючим громадянам та пенсіонерам, а саме доплата особам за роботу (службу) на території зон радіоактивного забруднення відповідно до статей 39, 40 Закону №797, пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 р. № 836.
Отже, згідно Порядку, виплати, передбачені ст. 39 Закону № 796 мають проводитись центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад за місцем реєстрації Позивача.
Однак, згідно Додатку "Розподіл видатків Державного бюджету України на 2007 рік" № 3 до Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік" від 19.12.2006 №489 передбачено, що Пенсійному фонду України виділено дотацію у певній сумі на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами.
Зокрема, однією із програм, згідно Фінансового звіту про виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 8 квітня 2008 р. № 8-1 є виплата пенсій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також надбавок та підвищень до пенсій, на фінансування яких витрачено у 2007 році за рахунок коштів Державного бюджету України 12771,4 млн. грн.
Тобто, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки Законом України "Про державний бюджет на 2007 рік" від 19.12.2006 №489 передбачено здійснення відповідних перерахувань бюджетних коштів на рахунок Пенсійного Фонду України для виплати громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, в зв’язку з чим, саме його органи на місцях мають бути відповідачами.
Крім того, як вбачається з позовної заяви Позивачем фактично оскаржується бездіяльність Відповідача - Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква щодо проведення доплат, передбачених ст.39 Закону № 796 у заниженому розмірі.
Однак задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції по суті правильно вирішивши питання по суті, помилково зобов’язав відповідача проводити перерахунок та виплату доплати до пенсії ОСОБА_2 відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи на майбутнє, тобто зобов’язавши проводити зазначені виплати з 09 липня 2007 року щомісячно, при цьому не визначивши період та порядок здійснення таких виплат.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно ч. 2 ст. 5 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
В зв’язку з чим, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції та винесення нової постанови якою вирішити питання щодо зобов’язання Відповідача - Управління пенсійного фонду України в м. Біла Церква провести перерахунок доплат до пенсії позивача з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно відповідно до ст.39 Закону № 797 з розрахунку однієї мінімальної заробітної плати передбаченої ст.76 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 198 п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду та приймає нову постанову, якщо визнає, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, та рішення суду винесене з порушенням норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції хоча і правильно встановив обставини справи однак ухвалив судове рішення з порушенням процесуального права, в зв'язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити в частині, постанову суду першої інстанції скасувати, винести по справі нове рішення яким визнати бездіяльність відповідача неправомірною та зобов’язати Управління пенсійного фонду України в м. Біла Церква провести перерахунок доплат до пенсії позивача з 09.07.2007 року по 31 грудня 2007 року включно відповідно до ст.39 Закону № 797 з розрахунку однієї мінімальної заробітної плати передбаченої ст.76 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8-11, 160, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Біла Церква – задовольнити частково.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 жовтня 2008 року – скасувати .
Винести нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква щодо не проведення перерахунку та виплати доплат до пенсії ОСОБА_2 з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку однієї мінімальної заробітної плати передбаченої ст.76 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква провести перерахунок та виплату доплат до пенсії ОСОБА_2 з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку однієї мінімальної заробітної плати передбаченої ст.76 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 22 лютого 2010 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 212 КАС України.
Головуючий: Г.В. Земляна
Судді: В.С. Заяць
М.В. Межевич
Повний текст постанови виготовлений 22 лютого 2010 року.
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-6280/09 Головуючий у 1-й інстанції –Островська О.О.
Суддя-доповідач – Земляна Г.В.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(вступна та резолютивна частина)
16 лютого 2010 року колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого – судді Земляної Г.В.
суддів Зайця В.С., Межевича М.В.
при секретарі Дяхтяренко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києва апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Біла Церква на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 жовтня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в м. Біла Церква про зобов’язання сплатити доплату за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю, -
керуючись ст.ст. 4, 8-11, 160, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Біла Церква – задовольнити частково.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 жовтня 2008 року – скасувати .
Винести нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква щодо не проведення перерахунку та виплати доплат до пенсії ОСОБА_2 з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку однієї мінімальної заробітної плати передбаченої ст.76 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква провести перерахунок та виплату доплат до пенсії ОСОБА_2 з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку однієї мінімальної заробітної плати передбаченої ст.76 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 22 лютого 2010 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 212 КАС України.
Головуючий: Г.В. Земляна
Судді: В.С. Заяць
М.В. Межевич