КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-4477/09 Головуючий у І інстанції – Степанюк А.Г.
Суддя-доповідач - Глущенко Я.Б.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 лютого 2010 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого – судді Глущенко Я.Б.,
суддів Земляної Г.В., Федорової Г.Г.,
при секретарі Токар М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державного підприємства з комплектної поставки устаткування «Укренергокомплект» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2008 року,
В С Т А Н О В И В :
У вересні 2008 року позивач звернувся у суд з позовом, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 12.02.2008 року № 0000982312/0.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва 23.12.2008 року позов задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, однак постанову суду слід змінити з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача щодо донарахування позивачеві податкових зобов’язань та застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість є необґрунтованими.
З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися.
Колегією суддів встановлено, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва в період з 23.01.2008 року по 27.01.2008 року проведено невиїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ДП «Укренергокомплект» за період з 01.02.2006 року по 31.07.2006 року, за результатами якої складено акт № 214/23-12 від 31.08.2008 року.
За результатами перевірки відповідачем 12.02.2008 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000982312/0, яким позивачу донараховане податкове зобов’язання з податку на додану вартість в загальній сумі 409459,50 грн., в тому числі за основним платежем – 272973,00 грн., за штрафними санкціями – 136486,50 грн.
Перевіряючи обґрунтованість здійснених податковою інспекцією донарахувань податкового зобов'язання, колегія суддів дійшла наступних висновків.
З акту перевірки вбачається, що позивачем в порушення вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено податковий кредит з податку на додану вартість за червень 2006 року на 198269,00 грн., за липень 2006 року на 74704,00 грн.
Таке завищення податкового кредиту відбулося, на думку податкової інспекції, внаслідок здійснення господарських операцій за договором № 33/17-2-4 від 17.05.2006 року між позивачем та ТОВ «Акваріус», статут якого визнано недійсним з моменту реєстрації та свідоцтво платника податку на додану вартість якого скасовано.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту вказаних сум податку на додану вартість, сплачених останнім у вартості придбаних ним товарів у ТОВ «Акваріус», виходячи з наступного.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
За правилами пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, право позивача на віднесення сум податку на додану вартість за вказаними вище операціями підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними.
Окрім того, на момент укладення зазначеної угоди ТОВ «Акваріус» не було виключене з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а визнання недійсними установчих документів юридичної особи та анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод і виданих податкових накладних, укладених (виданих) з моменту державної реєстрації такої особи та отримання свідоцтва платника податку на додану вартість і до моменту скасування свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.
Таким чином, податкова інспекція помилково донарахувала позивачу податок на додану вартість за основним платежем в розмірі 272973,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 136486,50 грн.
З огляду на викладене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.
Разом з тим, дійшовши висновку про необхідність зміни постанови суду першої інстанції, колегія суддів керується наступним.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Зі змісту даної норми вбачається, що встановлені способи захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.
Таким чином, враховуючи, що предметом оскарження у даному спорі є індивідуальний акт, наслідком задоволення позовних вимог за правилами Кодексу адміністративного судочинства може бути лише визнання його протиправним.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 2, 201 ч. 1 п. 1 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду, якщо суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на викладене, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2008 року підлягає відповідній зміні.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2008 року змінити, виклавши пункт 2 її резолютивної частини в наступній редакції:
«Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 0000982312/0 від 12 лютого 2008 року».
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко
суддя Г.В. Земляна
суддя Г.Г. Федорова
Повний текст постанови виготовлений 01 березня 2010 року.