КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-6746/09 Головуючий у 1-й інстанції - Примаченко В.О.
Суддя-доповідач – Земляна Г.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 лютого 2010 року Колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого – судді Земляної Г.В.
суддів Зайця В.С., Межевича М.В.
при секретарі Дехтяренко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києва апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради на постанову Білоцерківського міськрайонного суду від 10 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про зобов’язання перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И ЛА:
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради (далі відповідач) виплатити позивачу недоплачену одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2007 рік в сумі 2180 гривень, передбачену ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи». Свої вимоги обґрунтував тим, що згідно ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання щорічно допомоги на оздоровлення. Проте зазначена допомога була виплачена в значно меншому розмірі, а у зв’язку із порушенням відповідачем строків виплати одноразової допомоги просить стягнути компенсацію втрати частини доходів.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду від 10 грудня 2008 року позов задоволено: зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради провести перерахунок та виплату суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік на користь ОСОБА_2 в суммі 2725 гривень.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
До суду апеляційної інстанції сторони не з’явилися. Про день і час та місце слухання справи були сповіщені належним чином і завчасно.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам, дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України .
Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом позивач є інвалідом другої групи, захворювання пов’язане з Чорнобильською катастрофою та перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради , що підтверджено копією посвідчення.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції від 09.07.2007р.) передбачено, що щорічна разова допомога на оздоровлення інвалідам другої групи виплачується громадянам за місцем їх проживання і розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Відповідачем в 2007 році позивачу сплачено щорічну грошову допомогу на оздоровлення в розмірах встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач вважає, що він отримував допомогу значно нижчу, ніж це передбачено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв’язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав, порушених неправомірними діями відповідача.
Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача провести виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік є обґрунтованою, оскільки відповідачем порушено його право на отримання такої допомоги у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З таким висновком суду можна погодитися, однак при вирішенні даної вимоги судом першої інстанції не в повній міри мотивовано обґрунтування задоволення даної позовної вимоги.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що постраждалим 2 категорії щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.
Однак, п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію частини 4 вказаної норми Закону було зупинено. А тому, відповідно до ст. 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідачем зазначена допомога у 2007 році була виплачена позивачу у розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
Зі змісту ст.19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
За наведених обставин, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов’язаний проводити зазначені виплати у спосіб та в розмірах, що встановлені законодавством, чинним на момент їх здійснення.
При цьому судова колегія зазначає, що відповідач, не здійснивши позивачу виплату допомоги на оздоровлення за 2007 рік (а.с.7) у розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562, порушив права позивача на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, встановленому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», положення якого мають пріоритет над підзаконним нормативно-правовим актом та були чинними на момент виплати позивачу допомоги на оздоровлення.
Через що вимоги позивача про стягнення на його користь недоплаченої допомоги за 2007 рік в сумі 2725 гривень (545грн. х 5) підлягають задоволенню, так як судом встановлено, що дії відповідача під час не сплати разової допомоги за 2007 рік носили протиправний характер.
Виходячи з наведеного, судова колегія вважає позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення на його користь разової щорічної грошової допомоги за 2007 роки у розмірах, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області підлягають задоволенню.
Таким чином, суд першої інстанції правильно поширив дію рішення Конституційного суду України від 09 липня 2007 року, яке має перспективне значення, на правовідносини, що виникли після його ухвалення, у зв’язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8-11, 99, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адмінистративного судочинства України, колегія судів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради - залишити без задоволення .
Постанову Білоцерківського міськрайоного суду від 10 грудня 2008 року залишити без змін .
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця із дня складання у повному обсязі, тобто з 22 лютого 2010 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя : Г.В.Земляна
Судді: В.С.Заяць
М.В.Межевич
Повний текст ухвали виготовлений 22 лютого 2010 року.
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-6746/09 Головуючий у 1-й інстанції - Примаченко В.О.
Суддя-доповідач – Земляна Г.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(вступна та резолютивна частина)
16 лютого 2010 року Колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого – судді Земляної Г.В.
суддів Зайця В.С., Межевича М.В.
при секретарі Дехтяренко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києва апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради на постанову Білоцерківського міськрайонного суду від 10 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про зобов’язання перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги на оздоровлення, -
Керуючись ст.ст. 4, 8-11, 99, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адмінистративного судочинства України, колегія судів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради - залишити без задоволення .
Постанову Білоцерківського міськрайоного суду від 10 грудня 2008 року залишити без змін .
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця із дня складання у повному обсязі, тобто з 22 лютого 2010 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя : Г.В.Земляна
Судді: В.С.Заяць
М.В.Межевич