КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-6505/09 Головуючий у 1-й інстанції – Островська О.О.
Суддя-доповідач – Земляна Г.В.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 лютого 2010 року колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого – судді Земляної Г.В.
суддів Заяць В.С., Межевича М.В.
при секретарі Дяхтяренко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про визнання дій протиправними та стягнення недоплачених сум щорічної разової допомоги на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач ОСОБА_2 (далі – позивач) звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради (далі - відповідач) про визнання дій відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 р. в розмірі згідно вимог ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та стягнення щорічної одноразової допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2007 рік в розмірі 1305 гривень 00 копійок.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2008 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі згідно вимог ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2007 рік, та стягнено на користь позивача 1125 грн. 00 коп.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення по справі, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на невідповідність рішення суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог з таких підстав:
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 198 п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду та приймає нову постанову, якщо визнає, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, та рішення суду винесене з порушенням норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України .
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з положень статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік та Рішення Конституційного суду України №6-рп від 09 липня 2007 року».
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав:
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є евакуйованою із зони відчуження ІІ категорії, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 2).
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що евакуйованим із зони відчуження ІІ категорії щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі трьох мінімальних заробітних плат.
Однак, п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ч. 4 вказаної норми Закону було зупинено. А тому, відповідно до ст. 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідачем зазначена допомога у 2007 році була виплачена позивачу у розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Зі змісту ст.19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Отже органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, судовою колегією враховується, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими зупинено дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Проте, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 09 липня 2007 року.
Однак, відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги на оздоровлення за 2007 рік в квітні 2007року, тобто до прийняття Конституційним судом України Рішення № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року (а.с.9), у розмірі передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562, виконав взяті державою зобов'язання та не порушив прав позивача.
За таких обставин судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік в розмірі згідно вимог ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та зобов’язання провести перерахунок та виплату позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 1185 грн. 00 коп. за 2007 рік та приходить до однозначної правової думки, що апеляційна скарга Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради підлягає задоволенню, постанова Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2008 року скасуванню, з винесенням нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про визнання дій протиправними та стягнення недоплачених сум щорічної разової допомоги на оздоровлення – слід відмовити в повному обсязі .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради – задовольнити .
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2008 року – скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про визнання дій протиправними та стягнення недоплачених сум щорічної разової допомоги на оздоровлення за 2007 рік – відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 22 лютого 2010 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Г.В. Земляна
Судді: В.С. Заяць
М.В. Межевич
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-6505/09 Головуючий у 1-й інстанції – Островська О.О.
Суддя-доповідач – Земляна Г.В.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(вступна та резолютивна частини)
16 лютого 2010 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Земляної Г.В.
суддів Заяць В.С., Межевича М.В.
при секретарі Дяхтяренко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про визнання дій протиправними та стягнення недоплачених сум щорічної разової допомоги на оздоровлення, -
Керуючись ст.ст. 4, 8 – 11, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради – задовольнити .
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2008 року – скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про визнання дій протиправними та стягнення недоплачених сум щорічної разової допомоги на оздоровлення за 2007 рік – відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 22 лютого 2010 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Г.В. Земляна
Судді: В.С. Заяць
М.В. Межевич