Судове рішення 22-а-4494/09 від 21.09.2010

Судове рішення #8420270

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-4494/09

№ 2/344 (2а-7029/08) Головуючий у 1 інстанції Келеберда В.І.

Суддя-доповідач Федорова Г.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2010 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді

суддів

при секретарі Федорової Г.Г.,

Коротких А.Ю., Ситникова О.Ф.,

Демченко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про стягнення заборгованості з виплати пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2008 року ОСОБА_5 (далі – позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (далі – відповідач, ГУ ПФУ у м. Києві) в якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по виплаті пенсії в сумі 34 548,54 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що в у відповідності до вимог статті 99 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», функції з перерахунку та виплаті пенсій військовим пенсіонерам з 2007 року були покладені на органи Пенсійного фонду України. Враховуючи те, що до кінця 2006 року позивач недоотримав раніше призначену йому пенсію за вислугою років в сумі 34 548,54 грн., просить стягнути її з відповідача, який з 01.01.07р. наділений повноваженнями здійснювати перерахунок і виплату вказаних пенсій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_5, задоволено.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві на користь ОСОБА_5 заборгованість з виплати пенсії в сумі 34 548,54 грн.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з’ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв’язку з чим просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2008 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог, заявлених позивачем.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції – скасувати , виходячи з наступного.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач – ОСОБА_5 є військовим пенсіонером та має стаж безперервної служби більше 25 років.

В 2006 році позивач звернувся з позовом до Київського міського військового комісаріату, в якому просив провести перерахунок раніше призначеної йому пенсії як колишньому військовослужбовцю за вислугою років з урахуванням:

- надбавки у розмірі 40% посадового окладу, введеної Указом Президента України № 847 від 14.07.1999 року;

- 100% надбавки, введеної Указом Президента України від 23.02.2002 року № 173;

- 90% надбавки, передбаченої Указом Президента України від 05.05.2003 року № 389;

- 33,3% премії, передбаченої Указом Президента України від 04.10.1996 року № 923, пунктом 3 постанови КМУ від 22.05.2000 року № 829 та наказом Міністра Оборони України від 05.03.2001 року № 75.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 29 листопада 2006 року заявлені позивачем вимоги були задоволені.

На виконання вказаного судового рішення, Київським міським військовим комісаріатом позивачу було проведено перерахунок раніше призначеної йому пенсії з урахуванням вищевказаних надбавок та премії. Однак на кінець 2006 року позивачу не було проведено виплату його пенсії, у зв’язку з чим виникла заборгованість, сума якої склала 34 548,54 грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, судова колегія зважає на наступне.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 pоку № 2262-XII (далі по тексту – Закон № 2262-XII).

Згідно ч.3 ст. 63 Закону № 2262-XII (в редакції, що діяла до 03.04.2007 року) , усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у строки, встановлені частиною другою статті 51 цього Закону.

Частиною 1 статті 52 Закону № 2262-XII передбачено, що пенсіонерам з числа військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.

Відповідно до положення «Про Пенсійний фонд України», затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.

Статтею 99 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», який набрав чинності 1 січня 2007 року передбачено, що військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсії призначаються (перераховуються) органами Пенсійного фонду України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 року N 1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян», встановлено порядок передачі органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян, зокрема, військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу.

Таким чином, з 1 січня 2007 року саме органи Пенсійного фонду України наділені компетенцією щодо призначення, перерахунку та виплати пенсій особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що також входить до функцій відповідача.

Як вбачається з Доручення серії НОМЕР_1 та відповідного Повідомлення за цим же номером від 28.12.2006 року на одноразову виплату пенсії, кошти в сумі 34 548,54 грн. позивачу повинен виплатити Київський міський військовий комісаріат (а.с. 8). Однак зазначені кошти за пенсійною справою № ФА-96513 позивачу не були виплачені.

Крім того, позивачем не були надані докази виконавчого провадження по виконанню постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 29 листопада 2006 року.

Відповідно до ч.1 ст. 264 КАС України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Зазначений порядок також викладений в положенні ч.5 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» де передбачено, що у разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, в якій вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що в матеріалах справи не міститься відповідного судового рішення про заміну сторони виконавчого провадження, як то передбачено нормами діючого законодавства України.

Відсутність судового рішення про заміну сторони виконавчого провадження, не дає Головному управлінню Пенсійного фонду України у м. Києві права на проведення виплати позивачу заборгованості по його пенсії, оскільки функціями по виконанню вказаного обов’язку по спірним правовідносинам, відповідач наділений не був. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, суд першої інстанції зазначені обставини при розгляді вказаної справи не врахував.

Таким чином, позивачем не було надано належних доказів в обґрунтування своїх вимог, а відтак заявлений ним позов задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги повністю спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачається підстави для скасування постанови та ухвалення нового рішення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2008 року – задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2008 року – скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_5 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про стягнення заборгованості з виплати пенсії – відмовити.

Матеріали справи повернути до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

суддя

Г.Г. Федорова

А.Ю. Коротких

О.Ф. Ситников

Повний текст постанови складено та підписано - 09.03.10р.