КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-4292/09
№ 2-а-11075/08 Головуючий у 1 інстанції Маркова О.М.
Суддя-доповідач Федорова Г.Г.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2010 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді
суддів Федорової Г.Г.,
Глущенко Я.Б., Заяць В.С.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про зобов’язання донарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу до 5 травня,-
ВСТАНОВИВ:
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2008 року позов ОСОБА_4 задоволено.
Визнано дії УСЗН Білоцерківської міської ради Київської області щодо відмови ОСОБА_4 в сплаті щорічної одноразової допомоги до 5 травня за 2007 рік неправомірними.
Зобов’язано УСЗН Білоцерківської міської ради Київської області донарахувати та виплатити ОСОБА_4 недоотриману щорічну допомогу до 5 травня за 2007 рік в розмірі 2920,48 грн.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, УСЗН Білоцерківської міської ради Київської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції – скасувати , виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 КАС України, якщо під час письмового провадження суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Однак, колегія суддів не вбачає підстав для апеляційного розгляду даної справи в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач – ОСОБА_4 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни, що підтверджується наявним у нього посвідченням серії НОМЕР_1 від 11.11.2002 року (а.с.4).
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ зі змінами та доповненнями (в редакції до 01.01.2008 року) , щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у наступних розмірах: інвалідам ІІ групи - вісім мінімальних пенсій за віком.
Однак, Законом України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» інвалідам війни передбачена виплата разової допомоги в меншому розмірі, ніж це передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлюють розмір щорічної допомоги до 5 травня інвалідам війни.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеним Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Як встановлено колегією суддів, відповідачем грошова допомога до 5-го травня була виплачена позивачу в розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
При цьому, судовою колегією враховується, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 пункт 13 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", визнано таким, що не відповідає Конституції України.
Разом з тим, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не зобов’язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.
За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги до 5-го травня за 2007 рік до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 9 липня 2007 року в розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», положення якого були чинними на момент здійснення такої виплати, виконав взяті державою зобов'язання та не порушив прав позивача.
Отже, суд першої інстанції не правильно поширив дію рішення Конституційного суду України від 9 липня 2007 року на правовідносини, що вже відбулися.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
З огляду на зазначене, апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області слід задовольнити, постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2008 року – скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_4 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про зобов’язання донарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу до 5 травня слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області - задовольнити.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2008 року – скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_4 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про зобов’язання донарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу до 5 травня – відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя
суддя
суддя
Г.Г. Федорова
Я.Б. Глущенко
В.С. Заяць