КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-5331/09 Головуючий у І інстанції – Кротюк О.В.
Суддя-доповідач – Глущенко Я.Б.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 березня 2010 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого – судді Глущенко Я.Б.,
суддів Коротких А.Ю., Федорової Г.Г.,
при секретарі Токар М.Г.,
за участю:
представника відповідача – Лихошерст І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва про визнання нечинним рішення та зобов’язання призначити наукову пенсію, за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2008 року,
В С Т А Н О В И В :
У 2008 році позивач звернувся із вказаним позовом, в якому просив визнати нечинним рішення Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва про відмову в призначенні пенсії за віком, як науковому працівнику, та зобов'язати останнього призначити пенсію наукового працівника відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2008 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, проте постанову суду має бути змінено з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що в оспорюваний період позивач обіймав посаду наукового працівника, а отже, має визначений професійний трудовий стаж для призначення та отримання пенсії відповідно до норм Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».
З таким висновком суду не можна не погодитися.
Колегією суддів встановлено, що позивач працював в Конструкторському бюро Державного підприємства «Київський радіозавод» з 21.11.1972 року на посаді інженера-конструктора І категорії, що підтверджується копією наказу № 2697 від 25 листопада 1972 року та записом в трудовій книжці позивача, перебуває на обліку Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
06.04.2006 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, як науковому працівнику відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».
Рішенням відповідача № 770 від 10.05.2006 року йому відмовлено в призначенні пенсії за віком, як науковому працівнику в зв'язку з відсутністю наукового стажу.
Обговорюючи правомірність такого рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно п.п. 1, 2, 3 ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13.12.1991 року № 1977-ХІІ держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів. Пенсія науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається при досягненні пенсійного віку: чоловікам - за наявності стажу роботи не менше 25 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 20 років; жінкам - за наявності стажу роботи не менше 20 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 15 років. Пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам призначаються в розмірі 80 відсотків від сум заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, яка визначається відповідно до статті 23 цього Закону та частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та на яку відповідно до законодавства нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (внески).
Пунктом 8 ст. 24 вказаного вище Закону встановлено, що перелік посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до цієї статті, затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням положень статей 221, 222 цього Закону.
Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 року N 257 затверджено перелік посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", яким передбачено, що право на отримання пенсії як науковому працівнику відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" мають керівник (завідуючий, начальник), заступники керівника (завідуючого, начальника), головний конструктор (інженер, технолог тощо), провідний конструктор (інженер, технолог тощо) наукового підрозділу (відділення, комплексу, центру, відділу, лабораторії, сектору, бюро, групи).
Як зазначалось вище позивач з 21.11.1972 року працював на посаді інженера-конструктора І категорії.
Довідкою № 126 від 13.06.2006 року про наукову і науково-технічну діяльність підтверджено, що ОСОБА_3 працюючи на посаді інженера-конструктора І категорії керівника групи з 21.11.1972 року по 26.06.1996 року професійно займався науково-технічною та науково-організаційною діяльністю по ракетно-космічній і народно-господарській тематиці.
Те, що робота позивача має науковий характер підтверджується також виробничими характеристиками, атестаційними листами від 02.04.1982 року та від 07.01.1986 року та поданням на ім'я начальника конструкторского бюро, посадовою інструкцією інженер-конструктор І категорії, затвердженої начальником конструкторського бюро ВО „Київський радіозавод" 19.09.1989 року.
Отже, судова колегія дійшла висновку, що в оспорюваний період позивач обіймав посаду наукового працівника та має необхідний науковий стаж для призначення і виплати пенсії за віком, як науковому працівнику, відповідно до норм Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».
Разом з тим, дійшовши висновку про необхідність зміни постанови суду першої інстанції, колегія суддів керується наступним.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Зі змісту даної норми вбачається, що встановлені способи захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.
Таким чином, враховуючи, що предметом оскарження у даному спорі є індивідуальний акт, наслідком задоволення позовних вимог за правилами Кодексу адміністративного судочинства може бути лише визнання такого акту протиправним.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 2, 201 ч. 1 п. 1 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити її, якщо суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на викладене, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2008 року підлягає відповідній зміні.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2008 року змінити, виклавши другий абзац її резолютивної частини в наступній редакції:
«Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва № 770 від 10.05.2006 року».
В решті постанову суду – залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко
суддя А.Ю. Коротких
суддя Г.Г. Федорова
Повний текст постанови складений 09 березня 2010 року.