ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2010 року № 73205/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів: Улицького В.З., Носа С.П.,
при секретарі судового засідання Балко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області на постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 01.06.2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області про перерахунок пенсії,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивач, ОСОБА_1 в квітні 2009 року звернулась з позовом в суд до Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області та просила стягнути з відповідача суму в розмірі 46054,98 грн. за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року та зобов»язати відповідача з 01.04.2009 року перерахувати та виплачувати державну та додаткову пенсію позивачу відповідно до ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України від 09.07.2007 року.
В обґрунтування заявлених вимог посилається та те, що вона є інвалідом 2 групи віднесена до першої категорії постраждалих внаслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Згідно ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір пенсії для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв»язок з Чорнобильською катастрофою не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком. Відповідач нараховує їй пенсію за рахунок коштів державного бюджету виходячи з постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року, Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, якими встановлено базову величину для обчислення відповідних пенсій, що на думку позивача суперечить чинному законодавству.
Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 01.06.2009 року адміністративний позов було задоволено повністю. Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області в користь ОСОБА_1 46054 грн. 98 коп. недорахованої і невиплаченої їй державної і додаткової пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01 грудня 2008 року по 31 березня 2009 року. Зобов»язано відповідача з 01 квітня 2009 року виплачувати державну та додаткову пенсію позивачу відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції від 09.07.2007 року.
З цією постановою не погодилось Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області та подало апеляційну скаргу в якій просить постанову скасувати та ухвалити нове рішення. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення норм матеріального і процесуального права при винесенні судом постанови.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду справи, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити частково. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Її віднесено до категорії 1, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_1 від 23.05.1997 року та вкладки до посвідчення НОМЕР_2 від 05.05.2000 року. З копії довідки МСЕК №009299 від 14.04.1997 року вбачається, що позивачу встановлено 2 групу інвалідності на захворювання, що пов’язано з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області. Позивачу як видно з матеріалів справи в період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року нараховано пенсію в розмірі 17706,27 грн. /а.с.3/.
Право позивача на одержання пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв»язок з Чорнобильською катастрофою, відповідачем не оспорюється та доказуванню не підлягає у відповідності до ст.72 ч.3 КАС України.
Колегія суддів зазначає, що пенсія позивача у відповідності до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як інваліда 2 групи не може бути нижчою як восьми мінімальних пенсій за віком, цією ж нормою передбачено, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із Законом про Державний бюджет України та не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст.50 даного Закону додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, інвалідам 2 групи, віднесеним до першої категорії, виплачується у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання пов»язаного з Чорнобильською катастрофою, визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов»язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачу застосуванню підлягає не постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03.01.2002 року №1, оскільки остання істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача згідно ст.50 та ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов»язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв»язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, однак надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Зі статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Згідно з законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла до висновку, що положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Разом з тим, наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім»ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачу слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо наявності законних підстав для визнання неправомірними дій Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 пенсії по інвалідності згідно з ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.
У відповідності до ч.2 ст.152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Однак судом першої інстанції не враховано, що Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік» були внесені зміни до ст.ст. 50 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які були визнані неконституційними з 22.05.2008 року тобто з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України № 10 – рп від 22.05.2008 року, а тому вимоги позивача є підставними в частині здійснення перерахунку з 22.05.2008 року.
Тобто в період з 01.01.2008 року до прийняття рішення Конституційним судом України, нарахування та виплата пенсії позивачу проводилась у відповідності до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», а тому протиправних дій з боку суб»єкта владних повноважень не вбачається.
Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно матеріалів справи, позивач просив стягнути державну і додаткову пенсію за період з 01.01.2008 року, а не з грудня 2008 року, як помилково зазначено судом першої інстанції, що також підтверджується довідкою розрахунку ціни позову. /а.с.3/.
Оскільки обов’язок по здійсненню функції щодо призначення (перерахунку), забезпечення своєчасного та в повному обсязі фінансування і виплати пенсій та надання соціальних послуг покладено на відповідну виконавчу дирекцію Пенсійного фонду України та її територіальні органи і визначення розмірів конкретної заборгованості перед позивачем є неможливим без проведення Управлінням Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області відповідного перерахунку його пенсії на підставі даних відповідної пенсійної справи, а тому колегія суддів приходить до переконання, що позовні вимоги про нарахування та виплату основної та додаткової пенсії у визначеному позивачем розмірі задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту з’ясування ним обставин, які мають значення для справи та невідповідність його висновків дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Відтак, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової, якою позовні вимоги слід задовольнити частково.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.3,4 ч.1 ст.202, 205,207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області задовольнити частково.
Постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 01.06.2009 року у справі №2а-3914/09 скасувати, та прийняти нову, якою позов задовольнити частково.
Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області здійснити перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції закону, яка діяла до 01 січня 2008 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», з 22 травня 2008 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий В.М. Каралюс
Судді В.З. Улицький
С.П. Нос
Повний текст постанови виготовлено 05.03.2010 року