КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-11/82/09 Головуючий у 1-й інстанції – Винокуров К.С.
Суддя-доповідач – Земляна Г.В.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 лютого 2010 року колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого – судді Земляної Г.В.
суддів Зайця В.С., Межевича М.В.
при секретарі Дяхтяренко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_2 та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 лютого 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Міністерства внутрішніх справ України, Державного казначейства України про скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_2 (далі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, (далі – відповідач 1), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (далі – відповідач 2) та Державного казначейства України (далі – відповідач 3), в якому остаточно збільшивши позовні вимоги, просив суд надати письмові відповіді на рапорти; скасувати пункт наказу МВС України від 12.06.2007р. № 767 о/с в частині зарахування позивача в розпорядження МВС України; скасувати пункт наказу МВС України від 21.09.2007 р. № 1238 о/с в частині відрядження позивача в розпорядження ГУ МВС України в м. Києві; скасувати пункт наказу ГУ МВС України від 31.10.2007 р. № 765 про зарахування позивача у розпорядження ГУ МВС України в м. Києві; скасувати рішення кадрової комісії ГУМВС України в м. Києві від 18.04.2008р. про примусове призначення позивача на посаду до ГУ МВС України в м. Києві;
скасувати наказ ГУ МВС України в м. Києві від 17.06.2008 р. № 568 о/с про примусове призначення позивача на посаду інспектора інспекції з особового складу управління кадрового забезпечення; скасувати висновок ГУ МВС України в м. Києві від 23.06.2008 р. на підставі якого позивача було звільнено з органів внутрішніх справ України; скасувати наказ ГУ МВС України в м. Києві від 24.06.2008 р. № 585 о/с про звільнення позивача з посади інспектора інспекції з особового складу управління кадрового забезпечення; зобов'язати відповідачів звільнити позивача з органів внутрішніх справ України на підставі рапорту від 01.11.2007 р. вх. № 6550; зобов'язати відповідачів здійснити нарахування та виплатити з 01.09.2007 року грошове утримання; стягнути 25 000 гривень, як відшкодування матеріальної і моральної шкоди.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 лютого 2009 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково, Зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення у розмірі, що відповідає грошовому забезпеченню передбаченому для посади капітана міліції оперуповноваженого інспекції з особового складу управління внутрішньої безпеки у м. Києві за період з 01.09.2007 р. до 17.06.2008 р. та у розмірі, що відповідає грошовому забезпеченню, передбаченому для посади капітана міліції інспектора інспекції з особового складу управління кадрового забезпечення за період з 17.06.2008 р. до моменту звільнення, з урахуванням фактично здійснених виплат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відповідачем 2 подано апеляційну скаргу, з мотивів порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить змінити постанову суду першої інстанції виклавши її в наступній редакції, «зобов’язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві нарахувати і виплатити грошове забезпечення позивачу з 31.10 2007 року по 31.12 2007 року та з 17.06.2008 року до моменту звільнення відповідно до призначених посад.
Крім того, не погоджуючись з прийнятим рішенням, Позивачем подано апеляційну скаргу, з мотивів порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.
У судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права і просив суд скасувати постанову суду, задовольнивши його позовні вимог у повному обсязі.
Представник Відповідача 2 у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги Позивача і просив суд задовольнити його апеляційну скаргу, змінити термін виплати грошового забезпечення.
Представник Відповідача 1 заперечував проти апеляційної скарги Позивача і просив суд задовольнити апеляційну скаргу Відповідача 2.
Інші учасники процесу до суду апеляційної інстанції не з’явилися. Про день і час та місце слухання справи були сповіщені належним чином і завчасно.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Позивача не підлягає задоволенню, апеляційна скарга Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції – зміні, виходячи з наступного:
Згідно зі п. 2 ч. 1 ст. 198, п. 2 ч. 1 ст. 201 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, може, зокрема змінити постанову суду першої інстанції, якщо судом першої інстанції правильно по суті вирішено справу чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України .
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що 21.09.2007 р. позивач правомірно був відряджений у розпорядження ГУ МВС України, а з 31 жовтня 2007 року позивач згідно з наказом № 765 о/с був зарахований в розпорядження ГУ МВС України в м. Києві, йому повинно було виплачуватись грошове забезпечення з розрахунку посадового окладу за останньою основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру, крім премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, як це передбачено вищевказаними нормативно-правовими актами.
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду не може в повній мірі погодитись з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що позивач був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ у листопаді 1992 року на посаду міліціонера роти міліції моторизованого полку міліції управління охорони при ГУВС міста Києва. У подальшому працював міліціонером по супроводженню електропотягів, оперуповноваженим карного розшуку приймальника-розподільника, начальником відділу по боротьбі з незаконним обігом наркотиків, оперуповноваженим відділення по боротьбі зі злочинними посяганнями на вантажі лінійного управління на станції Київ-Пасажирський, оперуповноваженим, старшим оперуповноваженим відділення по боротьбі з незаконним обігом наркотиків УМВС України на Південно-Західній залізниці. З червня 2005 року по травень 2006 року працював на посаді старшого оперуповноваженого спеціального відділу ДСБЕЗ по боротьбі з хабарництвом при ГУ МВС України в Київській області.
З травня по листопад 2006 року працював на посаді оперуповноваженого відділу Державної служби боротьби з економічною злочинністю управління охорони Київського метрополітену ГУ МВС України в місті Києві.
Згідно з наказом МВС України від 28.11.2006 року № 684 о/с призначений на посаду оперуповноваженого інспекції з особового складу управління внутрішньої безпеки в місті Києві Департаменту внутрішньої безпеки ГУБОЗ МВС України.
У зв'язку з організаційно-штатними змінами, згідно наказу МВС України №71 від 12.03.2007 року « Про реорганізацію підрозділів внутрішньої безпеки ГУБОЗ МВС України», наказом МВС України від 12.06.2007 р. № 767 о/с позивач зарахований у розпорядження МВС України. На підставі п. 21 Положення про проходження служби рядовим начальницьким складом органів внутрішніх справ, наказом МВС України від 21.09.2007 р. № 1238 о/с позивач був відряджений у розпорядження Головного управління МВС України в місті Києві.
Як встановлено судом під час розгляду справи і підтверджується відповідними доказами (листки непрацездатності № 1635 від 12.03.2007 р., від 04.04.2007 р. № 57, від 08.06.2007 р. № 113, від 06.07.2007 р. № 008434, від 09.07.2007 р. № 523356, від 17.08.2007 р. № 501509, від 05.10.2007 р. № 501518, відпускне посвідчення від 19.03.2007 р. № 9 знаходяться у матеріалах справи) позивач під час реорганізації підрозділів внутрішньої безпеки ГУБОЗ МВС України та скорочення штатної чисельності працівників підрозділу, перебував на стаціонарному лікуванні.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про міліцію» організаційна структура і штатна чисельність визначаються в порядку, встановлюваному Кабінетом Міністрів України. Права і обов'язки, організація роботи та структура підрозділів міліції визначаються положеннями, які затверджуються Міністром внутрішніх справ України відповідно до цього Закону.
Так, у пункті 10 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.2006 р. № 1383, передбачено, що Міністр внутрішніх справ України затверджує положення та статути про територіальні і на транспорті органи МВС, підприємства, установи і організації, що належать до сфери управління МВС та здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.
Відповідно до пунктів 5.5.2, 5.5.3. Інструкції з організаційно-штатної роботи в системі МВС України, затвердженої наказом МВС України від 04.06.2007 р. № 190, право створювати, реорганізовувати та ліквідовувати структурні підрозділи спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю центрального апарату МВС та ГУ МВС України в АР Крим, областях, містах Києві, Севастополі надано Міністрові внутрішніх справі за погодженням Комітету Верховної Ради з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією.
Відповідно до рішення Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією від 28.02.2007 № 06-18/7-2977 щодо внесення змін до структури підрозділів внутрішньої безпеки Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України був виданий наказ МВС України від 12.03.2007 № 71 «Про реорганізацію підрозділів внутрішньої безпеки ГУБОЗ МВС України». Вирішення питання подальшого проходження служби працівниками інспекції з особового складу підрозділів внутрішньої безпеки, посади яких скорочені та зазначеним вище наказом передані до відповідних управлінь (відділів) роботи з персоналом, керівництвом Міністерства було покладено на начальників відповідних ГУМВС, УМВС в областях, містах Києві, Севастополі, на транспорті.
Спеціальним законодавством урегульовані питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням). До таких законодавчих актів належать, зокрема, Закон України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української PCP, затверджене постановою Кабінету Міністрів Української PCP від 29.07.1991 № 114 (з наступними змінами і доповненнями) (далі - Положення про проходження служби).
У розділі IV цього Положення викладено умови призначення на посади, переміщення та просування по службі осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, у тому числі передбачена можливість переміщення цих осіб по службі при скороченні штатів, але значення терміну "скорочення штатів" не розкрито, у зв'язку із чим при встановленні наявності такого скорочення і правомірності його проведення необхідно керуватись нормами трудового законодавства.
У разі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший або при його перепрофілюванні звільнення з публічної служби, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями тощо. Саме по собі перетворення одногоструктурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не може бути підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження.
В даному випадку, як вбачається з документів, що подані відповідачем на підтвердження реорганізації підрозділів, загальна штатна чисельність працівників була скорочена на 49% і посади оперуповноваженого інспекції для капітана міліції у новому штатному розкладі не передбачалось.
У відповідності до пункту 40 Положення про проходження служби, призначення на посади рядового і начальницького складу провадиться відповідними начальниками згідно з номенклатурою посад, що визначається Міністром внутрішніх справ відповідно до його компетенції. При цьому, враховується те, що зазначено у підпункті «в» і мало місце у випадку з позивачем, що при здійсненні організаційно-штатних заходів особи начальницького складу можуть зараховуватися в розпорядження органу внутрішніх справ на строк не більше 15 діб.
У виняткових випадках, пов'язаних з особливими обставинами, перебування в розпорядженні органу внутрішніх справ понад 15 діб, але не більше двох місяців, допускається з дозволу Міністра внутрішніх справ. До цього строку не зараховуються періоди перебування в установлених цим Положенням відпустках (крім відпусток по вагітності, родах і догляду за дитиною), на лікуванні (обстеженні) у лікувальних закладах.
Таким чином, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що до двомісячного строку перебування особи у розпорядженні органів внутрішніх справ не може бути зарахований строк знаходження його на лікуванні позивача.
Відповідно до п. 21 Положення про проходження служби, особи рядового і начальницького складу зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами прямих начальників.
У відповідності до п. 46 Положення про порядок проходження служби, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, переміщені по службі, підлягають відрядженню до нового місця служби після передачі справ, але не пізніше місячного строку з дня одержання органом внутрішніх справ наказу або письмового повідомлення про переміщення по службі, крім випадків, коли дана особа перебуває в черговій відпустці або на лікуванні.
Отже колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що наказ МВС України від 21.09.2007 року № 1238 о/с. та наказ від 12.06.2007 № 767 о/с був виданий правомірно та не порушив прав позивача.
Як встановлено судом першої інстанції в ході судового розгляду, та підтверджується матеріалами справи, із вказаними вище наказами позивач був ознайомлений після виходу з лікарняного 31.10.2007 p. у кабінеті першого заступника начальника управління роботи з персоналом ГУ МВС України в м. Києві Майстренка П.М., що зафіксовано відповідним актом б/н від 31.10.2007 р.
На виконання вимог наказу МВС України від 21.09.2007 р. № 1238 о/с Головним управлінням МВС України в місті Києві був виданий наказ від 31.10.2007 р. № 765 о/с, яким позивача було зараховано в розпорядження ГУ МВС України в м. Києві.
26 жовтня 2007 року ОСОБА_2 був запрошений до управління роботи з персоналом для вирішення питання щодо його працевлаштування. Позивачу були запропоновані посади оперуповноваженого, старшого оперуповноваженого у підрозділах карного розшуку, боротьби з незаконним обігом наркотиків Державної служби боротьби з економічною злочинністю, дільничного інспектора; старшого дільничного інспектора міліції служби дільничних інспекторів міліції. Однак, від усіх запропонованих посад у підрозділах Головного управління позивач відмовився. Своє рішення мотивував тим, що бажає звільнитись з органів внутрішніх справ з посади, яку він обіймав в Департаменті внутрішньо безпеки ГУБОЗ МВС України, де йому були встановлені максимальні розміри надбавок та доплат, що суттєво вплине на розмір його пенсійного забезпечення.
Після того, як позивач дізнався про існування спірних наказів, він звернувся з рапортом від 01.11.2007 року на ім'я виконуючого обов'язки начальника СВБ ГУБОЗ МВС України в м. Києві, в якому просив звільнити його з органів внутрішніх справ України, попередньо направивши його при цьому на медичне обстеження військово-лікарняною комісією.
Під час судового розгляду позивач пояснив, що він, перебуваючи на лікуванні вже не мав наміру продовжувати службу і бажав звільнитись з органів внутрішніх справ.
Враховуючи той факт, що на момент подання рапорту позивач вже знаходився у розпорядженні ГУ МВС України в м. Києві і не обіймав посаду в Службі внутрішньої безпеки ГУБОЗ МВС України, рапорт був направлений для виконання до Головного управління МВС України в місті Києві і не міг бути розглянутий посадовими особами МВС України.
Крім цього судом першої інстанції встановлено, що За час перебування у розпорядженні Головного управління з рапортом про призначення на будь-яку посаду або звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_2 до керівництва Головного управління не звертався і категорично відмовлявся від цього.
Відповідач 2 не мав юридичних підстав прийняти відповідне рішення по рапорту позивача від 01.11.2007 р., оскільки останній написаний на ім'я посадової особи міністерства, а не Головного управління і позивач підписався в рапорті як оперуповноважений інспекції з особового складу УВБ в місті Києві ДВБ ГУБОЗ МВС України, що є структурним підрозділом МВС. Крім того, на момент звернення з рапортом, позивач вже не обіймав таку посаду.
Лише 18.04.2008 р. позивач прибув до управління кадрового забезпечення, де йому були запропоновані посади у будь-якому з підрозділів Головного управління.
Однак, від запропонованих посад він в черговий раз відмовився і повідомив, що не може приступити до виконання службових обов'язків за станом здоров'я.
22 квітня 2008 року старшим інспектором з особливих доручень відділу комплектування управління кадрового забезпечення капітаном міліції Глушком О.М. було видано позивачу направлення на медичне обстеження військово-лікарською комісією.
Враховуючи те, що до виведення в розпорядження ОСОБА_2 обіймав посаду оперуповноваженого інспекції з особового складу УВБ в місті Києві ДВБ ГУБОЗ МВС України, було прийнято рішення підготувати матеріали щодо призначення його на рівнозначну посаду інспектора інспекції з особового складу управління кадрового забезпечення ГУ.
Позивачем до управління кадрового забезпечення було надано свідоцтво про хворобу № 643/у, видане військово-лікарською комісією Головного управління 30 квітня 2008 року. За сукупністю захворювань, ОСОБА_2 визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у військовий час.
Наказом ГУ МВС України в м. Києві від 17.06.2008 № 568 о/с позивача призначено на посаду інспектора інспекції з особового складу управління кадрового забезпечення.
Кадрове рішення про призначення позивача на вказану посаду було прийнято з урахуванням висновку відносно капітана міліції ОСОБА_2 від 14.06.2008 р.
Згідно з п.п. «б» п. 64 Положення про проходження служби особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії.
Так, згідно з наказом ГУ МВС України в м. Києві від 24.06.2008 р. № 585 о/с ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ на підставі п.п. «б» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, про що було повідомлено позивача листом від 25.06.2008 р. № 14/К-466.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач самостійно затягував час його призначення відповідачем 2 на штатну посаду, оскільки вважав, що єдиним можливим кадровим рішенням відносно нього є звільнення з органів внутрішніх справ саме з посади, яку він обіймав до реорганізації та скорочення штату підрозділу МВС України. Проте, звільнити позивача з органів внутрішніх справ на підставі рапорту від 01.11.2007 р. не вбачалось можливим, враховуючи скорочення штатної чисельності підрозділу, де працював позивач, а відтак підстави для задоволення позовної вимоги про зобов'язання звільнити позивача на підставі рапорту від 01.11.2007 р. відсутні, та відповідачами повністю доказано правомірність дій, пов'язаних з переміщенням позивача по службі, а прийняті накази є такими, що відповідають чинному законодавству, а тому підстав для їх скасування не вбачається.
Судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що заявлені вимоги про виплату моральної шкоди та матеріальних збитків у розмірі 25 000 гривень, не підлягають задоволенню виходячи з положення постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року № 4.
Разом із тим суд першої інстанції вірно встановивши обставини справи та повно дослідивши докази не врахував вимоги ст. 65 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ст. 51 Бюджетного кодексу, п.п. 1.З., 1.4., 1.5. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу ОВС (далі - Інструкція), затвердженої наказом МВС від 31.12.2007, № 499 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" та неправильно застосував вимоги п.п. 3.4.1 - 3.4.6. Інструкції.
Так, судом першої інстанції не взято до уваги, що 31 жовтня 2007 позивач наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві № 765 о/с був зарахований у розпорядження відповідача 2 , і саме з цього моменту, а не з 01.09.2007, як зазначив суд, в останнього виникає підстава, а у Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві обов'язок для нарахування грошового забезпечення.
Суд не врахував, що відповідно до Інструкції грошове забезпечення працівника міліції визначається залежно від посади, спеціального звання, тривалості та умов служби (п.п. 1.3. Інструкції), та виплачується тим, які призначені на штатні посади в головних управліннях або зараховані в розпорядження відповідного органу внутрішніх справ (п.п. 1.4. Інструкції).
Підставою для виплати грошового забезпечення є наказ начальника органу про призначення на штатну посаду, яка входить у його номенклатуру або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат тощо (п.п. 1.5. Інструкції).
Працівники міліції зараховуються в розпорядження органу внутрішніх справ на строк не більше 15 діб (п.п. 3.4.1. Інструкції). У виняткових випадках допускається перебування в розпорядженні органу понад 15 діб, але не більше двох місяців, (п.п. 3.4.1. Інструкції).
За період перебування у розпорядженні працівнику міліції виплачується грошове забезпечення відповідно до вимог п.п. 3.4.3. Інструкції.
Суд не врахував те, що відповідно до Інструкції у відповідача 2 були правові підстави для нарахування і виплати грошового забезпечення позивачу лише протягом двох місяців його перебування у розпорядженні, а саме з дня зарахування у розпорядження - 31.10.2007 (наказ ГУ № 765 о/с) по 31.12.2007.
Колегія суддів погоджується з доводами викладеними в апеляційній скарзі відповідача 2, що судом першої інстанції не взято до уваги, що відповідно до вимог Інструкції, якщо строк перебування працівника міліції у розпорядженні спливає, то єдиною правовою підставою для нарахування та виплати йому грошового забезпечення є наказ про призначення на штатну посаду.
Позивач був призначений на штатну посаду наказом начальника Головного управління № 568 о/с від 17.06.2008, що і стало підставою нарахування і виплати останньому грошового забезпечення.
У період часу з моменту закінчення строку перебування у розпорядженні - 01.01.2008 до дня видання наказу про призначення - 17.06.2008 нараховувати і виплачувати позивачу грошове забезпечення правових підстав у відповідача 2 немає.
Відповідно до ст. 51 Бюджетного кодексу розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом.
Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Відповідно до ст. 65 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників та здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення, включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого для бюджетних установ у кошторисах або планах використання бюджетних коштів.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції хоча і правильно встановив обставини справи дослідив надані відповідачем докази, однак ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права, в зв'язку з чим апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві – задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 лютого 2009 року – змінити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8-11, 160, 198, 201, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві – задовольнити частково..
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 лютого 2009 року – змінити виклавши абзац другий резолютивної частини постанови в наступній редакції:
«Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_2 у розмірі що відповідає грошевому забезпеченню передбаченому для посади капітана міліції оперуповноваженого інспекції з особливого складу управління внутрішній безпеки у м. Києві за період з 31 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року та у розмірі, що відповідає грошевому забезпеченню, передбаченному для посади капітана міліції інспектора інспекції з особливого складу управління кадрового забезпечення за період з 1 червня 2008 року до моменту звільнення, з урахуванням проведених виплат».
В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 лютого 2009 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 15 лютого 2010 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 212 КАС України.
Головуючий: Г.В. Земляна
Судді: В.С. Заяць
М.В. Межевич
Повний текст постанови виготовлений 15 лютого 2010 року
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-11/82/09 Головуючий у 1-й інстанції – Винокуров К.С.
Суддя-доповідач – Земляна Г.В.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(вступна та резолютивна частини)
09 лютого 2010 року колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого – судді Земляної Г.В.
суддів Зайця В.С., Межевича М.В.
при секретарі Дяхтяренко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_2 та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києав від 25 лютого 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві та Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії , -
Керуючись ст.ст. 4, 8-11, 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві – задовольнити частково..
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 лютого 2009 року – змінити виклавши абзац другий резолютивної частини постанови в наступній редакції:
«Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_2 у розмірі що відповідає грошевому забезпеченню передбаченому для посади капітана міліції оперуповноваженого інспекції з особливого складу управління внутрішній безпеки у м. Києві за період з 31 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року та у розмірі, що відповідає грошевому забезпеченню, передбаченному для посади капітана міліції інспектора інспекції з особливого складу управління кадрового забезпечення за період з 1 червня 2008 року до моменту звільнення, з урахуванням проведених виплат».
В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 лютого 2009 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 15 лютого 2010 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 212 КАС України.
Головуючий: Г.В. Земляна
Судді: В.С. Заяць
М.В. Межевич
Повний текст постанови виготовлений 15 лютого 2010 року