КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-2019/09 Головуючий у 1-й інстанції – Ракалович В.М.
Суддя-доповідач – Земляна Г.В.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 лютого 2010 року колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого – судді Земляної Г.В.
суддів Зайця В.С., Межевича М.В.
при секретарі Дяхтяренко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Новоград - Волинському на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській, Управління пенсійного фонду України в м. Новоград - Волинському області про стягнення невиплаченої щомісячної державної допомоги, як дитині війни , -
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_2 (далі – позивач) звернулась до суду з вказаним адміністративним позовом, про нарахування та виплату їй щомісячної надбавки до пенсії у розмірі 30%, мінімальної пенсії за віком, що не були виплачені їй у 2006 – 2008 роках, у відповідності до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" у зв’язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 3589 грн. 20 коп.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2008 року позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність відповідача та стягнуто з Управління пенсійного фонду України в м. Новоград – Волинському (далі – відповідач) на користь ОСОБА_2 1768 грн. 95 коп. за період липень – грудень 2007 року і червень – грудень 2008 року.
Зобов’язано відповідача щомісячно виплачувати позивачці надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, з мотивів порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції та винести нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
До суду апеляційної інстанції сторони не з’явилися. Про день і час та місце слухання справи були сповіщені належним чином і завчасно.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні виходячи з наступного:
Згідно зі п. 2 ч. 1 ст. 198, п. 2 ч. 1 ст. 201 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги, може зокрема, змінити постанову суду першої інстанції, якщо судом першої інстанції правильно по суті вирішено справу чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Частково задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відносини які виникли між сторонами регулюються Законом України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням Рішення Конституційного суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року та Рішення Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного не може в повній мірі погодитись з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що позивач є пенсіонером, який отримує пенсію за віком та має статус дитини війни.
Достовірність цих обставин підтверджуються копією паспорта громадянина України (а.с.5) та копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с.6).
Відповідно ст. 6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни " Дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до вимог ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Бюджетного Кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно – правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.
Відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №6-рп від 09.07.07р., визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 09 липня 2007 року.
Рішення Конституційного Суду України не може бути застосовано до правовідносин, які виникли до його прийняття, крім того, дія рішень Конституційного Суду України поширюється тільки на положення закону про державний бюджет на відповідний бюджетний рік.
Як встановлено колегією суддів, відповідачем щомісячна соціальна допомога, як дитині війни була виплачена позивачу за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно у розмірі, передбаченому ст.6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням п.п. 13, 30, 71 про Державний бюджет України на 2007 ріки, які на момент проведення вказаних виплат були визнані неконституційними на підставі рішення Конституційного Суду України №6-рп від 09 липня 2007 року, а отже відповідач безпідставно порушив права позивача, що свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Крім того колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів соціальних виплат та допомоги. Так, Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлює у ст. 62, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 %.
Тобто, мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є відправною величиною, від якої проводиться розрахунок пенсій, визначених в статті ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
У 2008 році згідно з пунктом 42 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинність з 1 січня 2008 року, до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" була внесена зміна, у відповідності до якої дітям війни до їх пенсії належало виплачувати надбавку у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, а саме, 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. У виконання цієї зміни Управління пенсійного фонду України в м. Новоград – Волинському протягом січня - квітня 2008 року виплачувало позивачу надбавку до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року пункт 42 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнаний неконституційним також, тому починаючи з 22 травня 2008 року він припинив свою юридичну чинність, а ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" повторно відновила свою юридичну дію у тій редакції, яка діяла раніше.
Не зважаючи на це, Управління пенсійного фонду в м. Новоград – Волинському продовжувало виплачувати ОСОБА_2 надбавку до пенсії у розмірі тільки 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, після прийняття Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, в зв’язку з чим безпідставно порушило права позивача.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції хоча і вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку, однак допустив порушення матеріального права, при застосуванні Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року в справі № 1-29/2007 № 6- рп та при застосуванні Рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 в частині визначення дат проведення виплат в зв’язку з чим апеляційна скарга залишаються без задоволення, а постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2008 року підлягає зміні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8-11, 99, 100, 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області – залишити без задоволення.
Змінити абзаци другий та третій постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2008 року виклавши їх в наступній редакції:
«Визнати неправомірною відмову Управління пенсійного фонду України в м. Новоград – Волинському , щодо нарахування і виплати ОСОБА_2 пенсії з урахуванням підвищення її, як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно з урахуванням мінімальної пенсії за віком, передбаченої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування».
Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в м. Новоград – Волинському нарахувати і виплатити ОСОБА_2 різницю недоплаченої пенсії з урахуванням підвищення її, як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно з урахуванням мінімальної пенсії за віком, передбаченої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування».
В решті постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2008 року – залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 15 лютого 2010 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 212 КАС України.
Головуючий: Г.В. Земляна
Судді: В.С. Заяць
М.В. Межевич
Повний текст постанови виготовлений 15 лютого 2010 року
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-2019/09 Головуючий у 1-й інстанції – Ракалович В.М.
Суддя-доповідач – Земляна Г.В.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(вступна та резолютивна частини)
09 лютого 2010 року колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого – судді Земляної Г.В.
суддів Зайця В.С., Межевича М.В.
при секретарі Дяхтяренко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Новоград - Волинському на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській, Управління пенсійного фонду України в м. Новоград - Волинському області про стягнення невиплаченої щомісячної державної допомоги, як дитині війни , -
Керуючись ст.ст. 4, 8-11, 99, 100, 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області – залишити без задоволення.
Змінити абзаци другий та третій постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2008 року виклавши їх в наступній редакції:
«Визнати неправомірною відмову Управління пенсійного фонду України в м. Новоград – Волинському , щодо нарахування і виплати ОСОБА_2 пенсії з урахуванням підвищення її, як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно з урахуванням мінімальної пенсії за віком, передбаченої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування».
Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в м. Новоград – Волинському нарахувати і виплатити ОСОБА_2 різницю недоплаченої пенсії з урахуванням підвищення її, як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно з урахуванням мінімальної пенсії за віком, передбаченої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування».
В решті постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2008 року – залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 15 лютого 2010 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 212 КАС України.
Головуючий: Г.В. Земляна
Судді: В.С. Заяць
М.В. Межевич