Судове рішення 22-а-2225/09 від 20.09.2010

Судове рішення #8419089

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-2225/09 Головуючий у 1-й інстанції – Старова Н.Є.

Суддя-доповідач – Земляна Г.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2010 року колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – судді Земляної Г.В.

суддів Зайця В.С., Межевича М.В.

при секретарі Дяхтяренко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду у Вишгородському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду у Вишгородському районі Київської області про стягнення невиплаченої щомісячної державної допомоги, як дитині війни , -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 (далі – позивач) звернулась до суду з вказаним адміністративним позовом про нарахування та виплату їй щомісячної надбавки до пенсії у розмірі 30%, мінімальної пенсії за віком, що не були виплачені їй у 2006 – 2008 роках, у відповідності до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" у зв’язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 3352 грн. 65 коп.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2008 року позов задоволено частково, зобов'язано Управління Пенсійного фонду у Вишгородському районі Київської області нарахувати та виплатити позивачу надбавку до пенсії у розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що не виплачувалась з 9 липня 2007 року з подальшою виплатою у 2008 році відповідності до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни".

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, з мотивів порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції та застосувати до позивача положення ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

До суду апеляційної інстанції сторони не з’явилися. Про день і час та місце слухання справи були сповіщені належним чином і завчасно.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню виходячи з наступного:

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 198 п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду та приймає нову постанову, якщо визнає, що рішення суду винесене з порушенням норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Частково задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушені права позивача на отримання щомісячної допомоги, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного не може в повній мірі погодитись з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що позивач є пенсіонером, який отримує пенсію за віком та має статус дитини війни.

Достовірність цих обставин підтверджуються копією паспорта громадянина України (а.с.5) та копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с.7).

Відповідно ст. 6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни " Дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Розглядаючи питання про вирішення позовних вимог, в частині стягнення недоплаченої щомісячної грошової допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2006 року по 18 листопада 2007 року, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції, щодо не застосування до позивача наслідків пропуску строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

В письмових запереченнях відповідача, які були надані до суду першої інстанції, Управління пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області просило застосувати до позивача наслідки пропуску звернення до суду з адміністративним позовом на підставі ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно до п. 14 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 року №2, суд першої інстанції повинен встановлювати обставини у справі навіть, якщо відповідач заявить про пропущення строку, і суд визнає поважними причини такого пропущення. Зокрема суд має з’ясувати, чи не було порушено прав, свобод чи інтересів позивача, і навіть у разі встановлення такого порушення відмовити у задоволенні позову у зв’язку з порушенням строку звернення до адміністративного суду.

Колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції не було надано оцінку клопотанню відповідача про застосування до позивача строків позовної давності, вважає за необхідним зазначити, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни» набрав чинності з 1 січня 2006 року, відповідно, не отримавши соціальну допомогу, передбачену цим законом, позивач з міг дізнатися про порушення своїх прав. Юридична необізнаність позивача та постійні зміни і суперечності в законодавстві не можуть бути визнані поважними причинами для поновлення строку звернення до суду, оскільки закони та інші нормативно-правові акти є доступними для ознайомлення всіма громадянами та можливість людини дізнатися про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання людини.

Відтак, колегія суддів критично оцінює позицію суду першої інстанції, щодо не розгляду клопотання відповідача про застосування до позивача наслідків пропуску строків позовної давності з урахуванням положень 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства, та з урахуванням того, що адміністративний позов подано до суду 18 листопада 2008 року, межі розгляду позовних вимог мають бути встановлені з 18 листопада 2007 року по 18 листопада 2008 року включно.

Відповідно до вимог ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Бюджетного Кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно – правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.

Відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №6-рп від 09.07.07р., визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 09 липня 2007 року.

Рішення Конституційного Суду України не може бути застосовано до правовідносин, які виникли до його прийняття, крім того, дія рішень Конституційного Суду України поширюється тільки на положення закону про державний бюджет на відповідний бюджетний рік.

Як встановлено колегією суддів, відповідачем щомісячна соціальна допомога, як дитині війни була виплачена позивачу за період з 18 листопада 2007 року по 31 грудня 2007 року включно у розмірі, передбаченому ст.6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням п.п. 13, 30, 71 про Державний бюджет України на 2007 ріки, які на момент проведення вказаних виплат були визнані неконституційними на підставі рішення Конституційного Суду України №6-рп від 09 липня 2007 року, а отже відповідач безпідставно порушив права позивача, що свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Крім того колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів соціальних виплат та допомоги. Так, Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлює у ст. 62, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 %.

Тобто, мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є відправною величиною, від якої проводиться розрахунок пенсій, визначених в статті ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Так, розглядаючи позовні вимоги за період з 01 січня 2008 року по 18 листопада 2008 року, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції помилково розповсюджено дію Рішення Конституційного Суду України №10-рп на правовідносини, що відбулись, в зв’язку з чим апеляційна інстанція вважає за потрібне зауважити наступне:

В 2008 році згідно з пунктом 42 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинність з 1 січня 2008 року, до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" була внесена зміна, у відповідності до якої дітям війни до їх пенсії належало виплачувати надбавку у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, а саме, 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. У виконання цієї зміни управління ПФУ в м. Бориспіль протягом січня - квітня 2008 року виплачувало ОСОБА_3 надбавку до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року пункт 42 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнаний неконституційним також, тому починаючи з 22 травня 2008 року він припинив свою юридичну чинність, а ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" повторно відновила свою юридичну дію у тій редакції, яка діяла раніше.

Не зважаючи на це, Управління пенсійного фонду України в у Вишгородському районі Київської області продовжувало виплачувати ОСОБА_2 надбавку до пенсії у розмірі тільки 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, після прийняття Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, в зв’язку з чим безпідставно порушило права позивача.

Таким чином, встановивши фактичні обставини справи та проаналізувавши правові норми, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не було вирішено питання, щодо надання оцінки діям (бездіяльності) відповідача, та зазначає, що необхідність надання такої оцінки витікає із змісту позовної заяви та суті спірних правовідносин.

Колегія суддів, в даному випадку, приходить до однозначного висновку щодо можливості вийти за межі апеляційної скарги та визнати неправомірними дії відповідача, щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії позивача з 18 листопада 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по 18 листопада 2008 року включно відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - неправомірною, хоча така вимога апелянтом в апеляційній скарзі не ставилась.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції хоча і правильно встановив обставини справи та в повному обсязі дослідив наявні у справі докази, але не надав належної оцінки діям відповідача та безпідставно задовольнив позовні вимоги за період з 09 липня 2007 року по 18 листопада 2007 року, та з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року чим порушив норми матеріального та процесуального права, і окрім цього судом першої інстанції не визначено дату проведення перерахунку доплати до пенсії позивача, в зв’язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з винесенням нової постанови.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8-11, 99, 100, 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду у Вишгородському районі Київської області – задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2008 року – скасувати.

Винести нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду у Вишгородському районі Київської області у проведенні перерахування та виплати мінімальної пенсії за віком на користь ОСОБА_2 , з урахуванням підвищення її, як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 18 листопада 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по 18 листопада 2008 року включно.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду у Вишгородському районі Київської області провести перерахування та виплату мінімальної пенсії за віком на користь ОСОБА_2 , з урахуванням підвищення її, як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 18 листопада 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по 18 листопада 2008 року включно.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 15 лютого 2010 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 212 КАС України.

Головуючий: Г.В. Земляна

Судді: В.С. Заяць

М.В. Межевич

Повний текст постанови виготовлений 15 лютого 2010 року