КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-3686/09
№ 2-а-363/08 Головуючий у 1 інстанції Лапій С.М.
Суддя-доповідач Федорова Г.Г.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2010 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді
суддів
при секретарі
за участю: Федорової Г.Г.,
Глущенко Я.Б., Заяць В.С.
Скирді Б.К.
представника відповідача – ГУ МВС України в Київській області – Алейнічевої Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області, Міністерства внутрішніх справ України, за участю третьої особи: Бориспільський міський відділ (з обслуговування м. Борисполя та Бориспільського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про стягнення одноразової грошової допомоги та відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
В жовтні 2008 року ОСОБА_6 (далі – позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області (далі – відповідач, ГУ МВС України в Київській області), в якому просив зобов’язати відповідача провести нарахування та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, передбаченої ч.1 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що після його звільнення з органів внутрішніх справ, він набув право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Невиконання відповідачем вказаного обов’язку позивач розцінює як порушення його конституційних прав на належне забезпечення.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2008 року позов ОСОБА_6 задоволено частково.
Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області на користь ОСОБА_6 одноразову грошову допомогу в розмірі 81 287,00 грн.
Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області на користь ОСОБА_6 витрати на правову допомогу в розмірі 2 000,00 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Відповідач - ГУ МВС України в Київській області не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з’ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв’язку з чим просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2008 року та постановити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.
В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції до участі в справі в якості другого відповідача було залучено Міністерство внутрішніх справ України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції – скасувати в частині , виходячи з наступного.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач - ОСОБА_6 проходив службу в органах внутрішніх справ та відповідно до наказу начальника ГУ МВС України у Київській області № 286 о/с від 29.05.2008 року був звільнений у запас за підпунктом «б» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у військовому званні підполковника міліції.
Загальна вислуга років позивача складає 29 календарних років.
Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», позивачу була призначена та нарахована пенсія за вислугою років.
За письмовим повідомленням Бориспільського міського відділу (з обслуговування м. Борисполя та Бориспільського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, вихідна допомога позивачу була нарахована в сумі 81 287,00 грн., однак не була виплачена у зв’язку з відсутністю фінансування на передбачені цілі.
Позивач не погоджується з даною позицією в частині відсутності належного фінансування на проведення виплати вказаної допомоги, посилаючись при цьому на порушення його конституційних прав щодо належного грошового забезпечення.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про міліцію», порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Кабінетом Міністрів України №114 від 29 липня 1991 року (з наступними змінами та доповненнями).
Згідно п.п. «б» п. 64 зазначеного Положення, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (із постановкою на військовий облік) через хворобу – у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час – обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії.
Статтею 23-1 Закону України «Про міліцію» передбачено, що пенсійне забезпечення працівників міліції після звільнення їх зі служби в органах внутрішніх справ здійснюється в порядку та на умовах, встановлених Законом України № 2262-XII від 09 квітня 1992 року "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", який в свою чергу визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Відповідно до п. «б» ст. 1-2 Закону України № 2262-XII від 09 квітня 1992 року «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», звільнені зі служби особи начальницького складу органів внутрішніх справ України мають право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону.
Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України № 2262-XII від 09 квітня 1992 року «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Виплату особам начальницького складу органів внутрішніх справ одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби передбачено також пунктом 10 Постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (із змінами та доповненнями), де передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби які звільняються із служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, після закінчення строку контракту, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідно до ч.4 ст. 9 Закону України № 2262-XII від 09 квітня 1992 року «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерством внутрішніх справ України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерством транспорту та зв'язку України, Державною податковою адміністрацією України, Державним департаментом України з питань виконання покарань, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.
Таким чином, виплата ОСОБА_6 одноразової грошової допомоги є обов'язком ГУМВС України в Київській області. Дана матеріальна допомога мала бути виплачена позивачу при його звільненні, тобто 29 травня 2008 року, однак, на момент звернення позивача з позовом до суду, грошова допомога в розмірі 81 287 гривень 00 копійок ОСОБА_6 виплачена не була, що дає підстави стверджувати про порушення його конституційних прав на належне грошове забезпечення як колишньому військовослужбовцю.
Пояснення представника відповідача - ГУ МВС України в Київській області про те, що на рахунки УМВС України в Київській області не надходять відповідні кошти суд визнає такими, що не звільняють від обов'язку щодо виплати одноразової грошової допомоги.
При цьому слід зазначити, що суд першої інстанції правомірно стягнув з ГУ МВС України в Київській області на користь позивача належну йому одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 1 ст. 9 Закону України № 2262-XII від 09 квітня 1992 року «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а відтак висновки суду в цій частині є правильними. Крім того, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представником відповідача - ГУ МВС України в Київській області в судовому засіданні було надано довідку на підтвердження проведення виплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 81 287 гривень 00 копійок.
Що стосується позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, яку позивач оцінює в 10 000,00 грн., колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Позивачем не було надано належних доказів щодо моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків, які вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а тому позовні вимоги в цій частині слід залишити без задоволення.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача витрат, понесених на оплату надання юридичних послуг, судова колегія зважає на наступне.
Відповідно до п. 1.2 Розділу І Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 40/10320, під поняттям готівкових розрахунків розуміють платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.
Згідно п. 5.1 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 р. № 614 та зареєстрованого в Мін'юсті України 05.02.2001 р. за №105/5296, розрахункова квитанція - це розрахунковий документ, бланк якого виготовлений друкарським способом відповідно до п. 2.7 Положення, а окремі реквізити заповнюються від руки або шляхом проштамповування при реєстрації розрахунків за продані товари (надані послуги) або при видачі коштів покупцеві у разі повернення товару, рекомпенсації послуги, прийняття цінностей під заставу та в інших випадках. Форма №РК-1 розрахункової квитанції наведена в додатку 3.
Враховуючи те, що в матеріалах справи міститься лише довідка як на підтвердження оплати позивачем послуг з надання юридичної допомоги, судова колегія приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача в цій частині, оскільки зазначена довідка не є розрахунковим документом в розумінні п. 5.1 Положення про форму та зміст розрахункових документів та не містить відомості про наявність розрахункової квитанції.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.
Згідно ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з частковим порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, у зв’язку з чим вбачається підстави для її скасування частині стягнення з ГУ МВС України в Київській області на користь позивача понесених ним витрат на оплату послуг надання юридичної допомоги в розмірі 2 000,00 грн. та ухвалення в цій частині нової постанови.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2008 року – задовольнити частково.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2008 року – скасувати в частині стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області на користь позивача витрат на оплату послуг надання юридичної допомоги в розмірі 2 000,00 грн..
Прийняти нову постанову , якою в задоволенні позову ОСОБА_6 в частині стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області на його користь понесених ним витрат на оплату послуг надання юридичної допомоги в розмірі 2 000,00 грн. – відмовити.
В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2008 року – залишити без змін.
Матеріали справи повернути до Київського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
суддя
суддя
Г.Г. Федорова
Я.Б. Глущенко
В.С. Заяць
Повний текст постанови складено та підписано - 22.02.10 р.
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-3686/09
№ 2-а-363/08 Головуючий у 1 інстанції Лапій С.М.
Суддя-доповідач Федорова Г.Г.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2010 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді
суддів
при секретарі
за участю: Федорової Г.Г.,
Глущенко Я.Б., Заяць В.С.
Скирді Б.К.
представника відповідача – ГУ МВС України в Київській області – Алейнічевої Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області, Міністерства внутрішніх справ України, за участю третьої особи: Бориспільський міський відділ (з обслуговування м. Борисполя та Бориспільського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про стягнення одноразової грошової допомоги та відшкодування моральної шкоди, -
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2008 року – задовольнити частково.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2008 року – скасувати в частині стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області на користь позивача витрат на оплату послуг надання юридичної допомоги в розмірі 2 000,00 грн..
Прийняти нову постанову , якою в задоволенні позову ОСОБА_6 в частині стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області на його користь понесених ним витрат на оплату послуг надання юридичної допомоги в розмірі 2 000,00 грн. – відмовити.
В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2008 року – залишити без змін.
Матеріали справи повернути до Київського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
суддя
суддя
Г.Г. Федорова
Я.Б. Глущенко
В.С. Заяць